У статті розглядаються сучасні підходи до автоматизації процесу екстракції 3D-надрукованих моделей — одного з ключових етапів переходу від ручного до безперервного адитивного виробництва. Надано огляд особливостей 3D-друку як технології, що стрімко розвивається завдяки прогресу в обладнанні, матеріалах та програмному забезпеченні. Особлива увага приділяється проблематиці масштабування 3D-друку в промислових умовах, де ручне зняття моделей стає вузьким місцем. Проаналізовано основні автоматизовані методи екстракції, включно з використанням гнучких платформ, механічних штовхачів, стрічкових систем та роботів-маніпуляторів.
Ультрафіолетові (УФ) камери є важливою ланкою в процесі постобробки, забезпечуючи швидку і рівномірну полімеризацію фотополімерних смол, що використовуються в 3D-друку. Це дозволяє покращити якість поверхні виробів, посилити їхню міцність та забезпечити стійкість до зовнішніх впливів. Завдяки постійному вдосконаленню технологій та розробці нових матеріалів для 3D-друку, актуальність розробки сучасних та ефективних УФ камер для постобробки продовжує залишатися на високому рівні. У тезах розглянуто загальне визначення терміну УФ камери, їх види, недоліки та переваги.