Наукові публікації колег з інших університетів
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Останні подання
Публікація Фінансова безпека банків в умовах воєнного стану: вплив диджитал-інструментів та інновацій(Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2024) Колодізєв, О. М.; Береговий, В. О.Мета статті полягає в узагальненні підходів до визначення впливу від впровадження інновацій в банківську діяльність на фінансову безпеку банків з урахуванням етапу активізації процесів диджиталізації національної економіки, а також конкретизації ключових ознак-характеристик загроз фінансовій безпеці в умовах воєнного стану. Підтверджено ключову роль банківської системи в забезпечення макрофінансової та цінової стабільності, яка залишається критично необхідною передумовою для стабілізації очікувань бізнесу та населення та відновлення економіки. У статті досліджено тенденції розвитку процесів диджиталізації в умовах глобалізації світової економіки та в Україні. За результатами узагальнення думок науковців визначено особливості функціонування сучасної фінансової екосистеми в епоху диджиталізації розвитку світової економіки. Обґрунтовано, що зі зростанням рівня цифровізації економіки та зміною потреб клієнтів завдання банків полягає не лише в забезпеченні ефективності фінансових послуг, а й у залученні клієнтів за допомогою сучасних та інноваційних рішень. Запропоновано підходи до визначення параметрів впливу на фінансову безпеку банків, конкретизовано напрями подальших досліджень щодо уточнення специфічних ризиків у діяльності банків за умов воєнної економіки (воєнного стану), особливих інструментів діагностики й оцінки параметрів фінансової безпеки банків. Доведено доцільність застосування відповідного фінансового інструментарію для розвитку кредитування, зміцнення фінансового потенціалу банківської системи України та адекватного реагування на виклики кризових явищ через запровадження інновацій, що створить підґрунтя для повоєнного відновлення економіки України.Публікація Значення академічного письма для дисертацій доктора філософії з права(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Пивоваров, В.Досліджено питання мовної та мовленнєвої компетентностей фахівців з права в академічному письмі, зокрема в підготовці наукових текстів здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії (аспірантів). З’ясовано специфіку поняття «академічне письмо», його види та структурні елементи, проаналізовано відповідність анотацій дисертаційної роботи нормам сучасної української мови, відповідність законам академічного письма, яке розглядається науковцями як складний та багатоаспектний комплекс умінь, що охоплює мовні, синтаксичні та стилістичні компетентності. Значення вправності в академічній грамотності щодо письмової мови передбачає мету роботи та завдання. Результатом академічного письма має бути бездоганний науковий текст як з погляду лінгвістики, так і щодо формулювання теми наукової праці, її актуальності, наукової новизни, обґрунтування значущості результатів дослідження тощо. Проаналізовано, як у процесі мовного оформлення анотацій дисертаційних робіт в динаміці змінюється якість академічного письма. Закцентувано увагу на типових мовних проблемах щодо академічного письма, запропоновано способи їх уникнення. Компетентність фахівців у галузі права щодо особливостей академічного письма, його структури та вимог до нього, мовної специфіки дозволить уникнути багатьох помилок у професійній сфері, сприятиме створенню якісного академічного тексту, слугуватиме доказом високої фахової культури, загальної професійної підготовки. Досягнення високого рівня мовленнєвої компетентності науковців та фахівців у галузі права в академічному письмі є одним з важливих завдань, які потребує постійної уваги, неодмінного розв’язання на всіх її етапах освітнього процесу, найбільш посиленому на рівні здобування доктора філософії. Problem setting. The issue of speech competence of legal professionals is gaining more and more importance in connection with the observance of academic integrity both in the educational process and in professional activity. Academic writing is the basis on which legal experts, in particular, in the process of preparing a dissertation for obtaining a doctor of philosophy, create scientific texts, form and present their own ideas, argue, generalize and abstract. Analysis of recent researches and publications. The issues of academic writing, academic literacy, and academic culture were investigated by T.V. Tymoshenko, N.V. Grechikhina, G.F. Khoruzhiy, N. Shlichta, T.V. Lyuty, A. V. Vykhrushch, M.B. Tsenko and others. Academic writing is interpreted as the process of creating and publishing a scientific text, which involves the expediency of using the possibilities of modern information technologies, as well as mastering the basics of academic culture. Yuvayapan F., Bilginer H., Lin L. H. F., Morrison B. dealt with issues of the importance of academic writing for graduate students. Target of the research is to find out the importance of academic writing, academic literacy for the training of legal professionals in the process of preparing dissertations for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy, to deepen speech competence and to suggest areas for improvement. Article’s main body. The issue of language and speech competences of law specialists in academic writing, in particular in the preparation of scientific texts of higher education holders of the degree of doctor of philosophy (postgraduate students), was investigated. The specifics of the concept of “academic writing”, its types and structural elements are clarified, the compliance of dissertation annotations with the norms of the modern Ukrainian language, compliance with the laws of academic writing, which is considered by scientists as a complex and multifaceted complex of skills that includes linguistic, syntactic and stylistic competences, is analyzed. The importance of proficiency in academic literacy in relation to written language involves the purpose of the work and the task. The result of academic writing should be an impeccable scientific text, both from the point of view of linguistics and regarding the formulation of the topic of the scientific work, its relevance, scientific novelty, substantiation of the significance of the research results, etc. It is analyzed how the quality of academic writing dynamically changes in the process of language design of dissertation annotations. Attention is focused on typical language problems in academic writing, ways to avoid them are suggested. The competence of specialists in the field of law regarding the peculiarities of academic writing, its structure and requirements for it, language specifics will allow avoiding many mistakes in the professional field, will contribute to the creation of a highquality academic text, and will serve as evidence of high professional culture and general professional training. Conclusions and prospects for the development. Achieving a high level of speech competence of scientists and specialists in the field of law in academic writing is one of the important tasks that requires constant attention, an essential solution at all stages of the educational process, most strongly at the level of obtaining a doctor of philosophy.Публікація Оподаткування доходів, отриманих від здійснення незалежної професійної діяльності: досвід України та Естонії(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Дмитрик, О.; Рядінська, В.В статті проведено аналіз та здійснено порівняльну характеристику правового регулювання оподаткування доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, в Україні та Естонії. Питання оподаткування доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, в Україні є одним із дискусійних, про що свідчать численні публікації науковців. Констатовано, що наразі у Податковому кодексі України закріплено таку категорію платників податків, як самозайнята особа. В Україні застосовується поняття «самозайнята особа», яке своїм змістом охоплює два види платників: фізична особа-підприємець і фізична особа, що провадять незалежну професійну діяльність, натомість в Естонії мова йде про підприємця – фізичну особу (залежно від перекладу, застосовують поняття: «самозайнята особа», «підприємець фізична особа», «індивідуальний підприємець»), яка може здійснювати господарську або професійну діяльність, однак у будь якому разі професійна діяльність відноситься до підприємницької. Зазначено, що фізичні особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, в Україні сплачують податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та поряд із цим єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне страхування. В Естонії, своєю чергою, такі ж платники податків сплачують: податок на прибуток, соціальний податок, внесок обов’язкової накопичувальної пенсії, платіж зі страхування від безробіття. Проведена порівняльна характеристика надала можливість акцентувати на спільному та відмінному. Особливо варто звернути увагу на те, що діяльність фізичних осіб, які не є працівниками в межах своєї діяльності, в Естонії вважається підприємницькою, як господарська, так і професійна. Такий підхід вбачається простим, зрозумілим та уникаючим дисбалансу публічних в приватних інтересів, обмежень та дискримінації платників податків. Тож досвід Естонії в частині визнання незалежної професійної діяльності підприємницькою вважаємо прогресивним та таким, що може бути застосовано в Україні. Problem setting. Ukraine and Estonia have a very rich common history. Especially regarding law. Let us note three, as we can see, significant aspects, firstly, the law of each of these states was influenced by Roman law, secondly, both states were part of a totalitarian state and the legal system corresponding to it for 70 years, thirdly, Estonia is a member state of the European Union, and Ukraine is a candidate for joining the European Union, which, in turn, affects the legal systems of both of these states. It is also important to consider that active bilateral relations have formed between our state and Estonia. For example, the Government of Ukraine and the Government of the Republic of Estonia signed the Convention on the Avoidance of Double Taxation and the Prevention of Tax Evasion Regarding Taxes on Income and Property, the Agreement between the State Tax Administration of Ukraine and the Estonian National Tax Service on Mutual Administrative Assistance, the Agreement on Technical Cooperation between the DPA of Ukraine and Tax and Customs Board of Estonia. Therefore, conducting a comparative characterization of taxation of income received from independent professional activity is relevant. Analysis of recent researches and publications. The issue of taxation of income received from independent professional activity in Ukraine is one of the controversial ones, as evidenced by numerous publications by scientists (E.V. Postoronko). What was emphasized in the previous works is also confirmed by established judicial practice, active discussion among scientists, etc. Target of the research is to conduct a comparative analysis of the legal regulation of taxation of income received from independent professional activity in Ukraine and Estonia, to carry out a comparative characterization of it. Article’s main body. The article analyzes and compares the legal regulation of taxation of income received from independent professional activity in Ukraine and Estonia. The issue of taxation of income received from independent professional activity in Ukraine is one of the controversial ones, as evidenced by numerous publications by scientists. It was established that currently the Tax Code of Ukraine enshrines such a category of taxpayers as a self-employed person. In Ukraine, the concept of “self-employed person” is used, which in its meaning covers two types of payers: an individual entrepreneur and an individual engaged in independent professional activity, whereas in Estonia we are talking about an entrepreneur an individual (depending on the translation, the concept is used: “ self-employed person”, “entrepreneur natural person”, “individual entrepreneur”), who can carry out economic or professional activity, but in any case professional activity refers to entrepreneurial activity. It is noted that natural persons engaged in independent professional activity in Ukraine pay personal income tax, military service and, along with this, a single social contribution for mandatory state insurance. In Estonia, in their turn, the same taxpayers pay: income tax, social tax, mandatory accumulated pension contribution, unemployment insurance payment. Conclusions and prospects for the development. The conducted comparative characteristics made it possible to focus on the common and the different. It is especially worth paying attention to the fact that the activity of natural persons who are not employees within the scope of their activity is considered entrepreneurial in Estonia, both economic and professional. This approach is considered simple, clear and avoids the imbalance of public and private interests, restrictions and discrimination of taxpayers. Therefore, we consider the experience of Estonia in terms of recognizing independent professional activity as entrepreneurial to be progressive and such that it can be applied in Ukraine.Публікація Вплив на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Шаповалова, О.Стаття присвячена дослідженню проблеми актуальності прояву інноваційної активності у залежності від наявності соціальної складової у підходах до обрання об’єкта/суб’єкта інвестування. Викладено результати вивчення досвіду правового забезпечення зростання економіки підприємств у способи, що є екологічно невиснажливими. Звітування про екологічно невиснажливі способи зростання економіки підприємств стає інформаційнокомунікативним інструментом для прояву ініціативи щодо інноваційної активності (запровадження новітніх технологій господарювання). Стан вивчення проблем правового забезпечення зростання економіки підприємств у способи, що є екологічно невиснажливими, характеризується вкрай низьким рівнем розробки понятійного підходу до тлумачення знань про синергічний ефект від взаємодії основних напрямів економічної, правової та екологічної політики України. Обґрунтовано два актуальні питання при розв’язанні проблеми впливу на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів: (1) обрання нетипового стимулу для прояву ініціативи інноваційної активності із зовні, а саме – орієнтація на її прояв у залежності від наявності соціальної складової у підходах до обрання об’єкта/суб’єкта інвестування; (2) визначення методології вибору критеріїв для гармонізації українського законодавства про використання природних ресурсів суб’єктів господарювання. Окреслено перспективи дослідження впливу на інноваційну активність щодо суб’єктів господарського використання природних ресурсів, а саме – конкретизація публічно-правового режиму таких об’єктів, як ґрунт, надра, вода та ін., внаслідок детального розмежування реалізації суверенітету України над територіально-господарськими системами. Problem setting. As a result of open Russian aggression and hostilities on the territory of Ukraine, significant amounts of Ukrainian land, water and underground sources, and other natural resources have been withdrawn from economic circulation. These circumstances have a significant impact on the state of operations and innovative behavior of entities that use natural resources. Therefore, mechanisms of investment, innovation and state support for both entire industries and individual business entities that are appropriate to these circumstances are in demand. Under the above conditions, the problem of introducing the latest management technologies as a factor of manifestation of the initiative of innovative activity from the outside, which is directed at the subjects of economic use of natural resources, is becoming relevant. Analysis of recent research and publications. S.V. Solodchenko’s dissertation argues that not only state control should contain a social component, but also non-state control. He summarizes foreign experience and positively assesses the system of reporting on sustainable development indicators. Y. Brairaktar substantiates the stages of formation of nonfinancial reporting of enterprises, I. Vasylchuk considers non-financial reporting as a tool for managing the sustainable development of corporations, T. Sikorska and O. Osadcha predict the ways and consequences of integrating non-financial indicators into the reporting of a business entity. Target of the research is to study the problems of harmonization of the provisions of legislation on the use of natural resources in the field of economic activity on the basis of economic and legal approaches in order to formalize the procedure for certifying by economic entities their contribution to improving or intending to improve in the future the economic, environmental and social situation, as well as the processes and trends of economic development at the local, regional and global levels. Article’s main body. The modern system of reporting on sustainability indicators was developed by the Global Reporting Initiative (GRI) and was positively received by representatives of big business, transnational campaigns, nongovernmental organizations, investors, regulatory organizations and others. The article is devoted to the study of the issue of relevance of innovation activity depending on the presence of a social component in the approaches to the selection of an investment object/subject. The author presents the results of studying the experience of legal support for the growth of the economy of enterprises in ways that are environmentally sustainable. Reporting on environmentally sustainable ways of economic growth of enterprises becomes an information and communication tool for taking the initiative for innovation activity (introduction of the latest management technologies). The current state of research into the issues of legal support for the growth of the enterprise economy in environmentally sustainable ways is characterized by an extremely low level of development of a conceptual approach to the interpretation of knowledge about the synergistic effect of the interaction of the main directions of economic, legal and environmental policy of Ukraine. The author substantiates two topical issues in solving the problem of influence on innovation activity in relation to economic entities using natural resources: (1) selection of an atypical incentive for manifestation of the initiative of innovation activity from the outside, namely, orientation towards its manifestation depending on the presence of a social component in the approaches to the selection of an investment object/subject; (2) determination of the methodology for selecting criteria for harmonization of Ukrainian legislation on the use of natural resources by economic entities. The author outlines the prospects for studying the impact on innovation activity in relation to economic entities using natural resources, namely, specification of the public law regime of such objects as soil, subsoil, water, etc. as a result of a detailed delineation of the exercise of Ukraine’s sovereignty over territorial and economic systems. Conclusions and prospects for the development. It should be considered a high degree of evolution of the consciousness of investors who choose to invest their capital in those companies that report on environmentally sustainable ways of growing the economy of their enterprises. The public manifestation of innovative activity, depending on the presence of a social component in approaches to the selection of an investment object/subject, needs to be popularized in Ukraine. The tendency to cover non-financial macro-level indicators in the reporting of a business entity affects the growth of ratings of organizations that evaluate their activities by environmental, social and governance indicators when selected by investors.Публікація Міжнародно-правове регулювання принципу недискримінації у сфері захисту прав осіб з інвалідністю(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Майданік, С.Забезпечення рівності та недопущення недискримінації осіб з інвалідністю, необхідність повноцінно інтегрувати їх в життя суспільства є одними з найбільш важливих питань, які потребують вирішення як на національному, так і міжнародному рівнях. Правовому регулюванню цих питань присвячено чимало норм не тільки Конвенції про права осіб з інвалідністю, а й регіональних правових актів. Стаття фокусується на дослідженні міжнародно-правових актів ООН, Ради Європи та Європейського Союзу у сфері боротьбі з дискримінацією осіб з інвалідністю. Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю являється основним документом, який є орієнтиром для всіх інших актів, щоправда вона має більш програмний характер, а тому потребує подальших імплементаційних кроків. Крім того, на регіональному рівні є вдалі приклади подальшого розвитку та уточнення положень Конвенції, зокрема, чіткий поділ та характеристика видів дискримінації, чого немає в Конвенції. Важливу роль у захисті осіб з інвалідністю від дискримінації відіграють регіональні судові органи (Європейський Суд з прав людини та Суд Європейського Союзу), які завдяки своїй практиці реалізують як інтерпретаційно-правову функцію, так і функцію заповнення прогалин у правовому регулюванні. У цьому контексті виділяються справи, які містять визначення поняття «інвалідність» та кола осіб, які підпадають під захист за ознакою інвалідності. В статті здійснюється аналіз особливостей та порівняння антидискримінаційних норм щодо осіб з інвалідністю на універсальному та регіональному рівнях разом з наведенням прикладів такого регулювання на національному рівні. У статті вказується на необхідність звернення більшої уваги на проблему інтерсекціональної дискримінації, яка погіршує становище осіб з інвалідністю шляхом накладення дискримінації за різними ознаками одна на одну та створенням кумулятивного негативного ефекту. Ця проблема потребує більш детального аналізу та розв’язання на міжнародному та національному рівнях. Problem setting. Opposing discrimination and ensuring equality for all individuals is one of the most important responsibilities of every democratic, rule-of-law state. Legal regulations regarding these issues are enshrined in numerous provisions not only in the Convention on the Rights of Persons with Disabilities, but also in regional legal acts Analysis of recent researches and publications. Because of the importance of ensuring equality and prevention of discrimination of people with disabilities this problem was analyzed by many foreign authors, including D. L. Hosking, S. Charitakis, L. Waddington, Sh. Quinlivan and others. Domestic lawyers such as: O. Melnyk, S. Vavzhenchuk, L. Susharnyk and others also worked on this topic but only in some areas, so it didn’t get enough attention. Target of the research is to analyze the characteristics and compare the anti-discrimination provisions regarding persons with disabilities at both the universal and regional levels, while providing examples of such regulation at the national level. Article’s main body. The article focuses on the analysis of international legal acts of the United Nations, Council of Europe, and the European Union in the field of combating discrimination against persons with disabilities. The UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities is the main document that serves as a reference point for all other acts, although it has a more programmatic character and requires further implementation steps. The author notes that at the regional level, there are successful examples of further development and clarification of the Convention’s provisions, including a clear division and characterization of types of discrimination, which is not present in the Convention. The author also emphasizes the important role that regional judicial bodies (the ECHR and the EU Court) play in protecting persons with disabilities from discrimination, as they carry out both interpretative and legal gap-filling functions through their practice. Сonclusions and prospects for the development. Since the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities occupies a central place in the system of international legal acts in the field of protection of the rights of persons with disabilities, both individual states and the Council of Europe with the European Union use it as a basis for developing their own normative acts on the protection of the rights of persons with disabilities, including regarding ensuring equality and non-discrimination. At the same time, it should be pointed out the existence of positive practices in this direction and not only the implementation, but also the development of the provisions of the Convention, such as the Council of the EU Directive on Employment Discrimination or the case law of the ECHR in this area. The author highlights that one of the most important elements of fighting discrimination in the context of disability is the imposition by the Convention of positive obligations on state parties to combat it, the implementation of which is already reflected in some normative acts.Публікація Міграційні кризи як виклики безпеці ЄС: історія розвитку та сьогодення(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Бойчук, Д.; Гроза, Д.Стаття присвячена дослідженню міграційних криз, їх історичному розвитку та сучасності. Встановлено основні чинники міграційних потоків: «класичні» (природні) чинники та ті, які спричинені урядами «governmentaldetermined ». Проаналізовано історико-правовий розвиток візової політики Європейського Союзу. Вивчено нормативно-правові акти, що регулюють сферу правового статусу біженців, громадян третіх країн, які є довгостроковими резидентами, мігрантів та шукачів притулку. Надано оцінку міграційній політиці ЄС та наголошено на її окремих недоліках. Автори у своєму дослідженні розглядають міграційну кризу Європейського Союзу 2015-2016 рр., незбалансований розподіл мігрантів між країнами-членами Європейського Союзу, що відповідно є порушенням плану приймання біженців за квотами. До того ж, в статті ставиться питання про кризу принципів солідарності і справедливого розподілу відповідальності в контексті міграційної політики. Адже основними країнами реципієнтами стали: Німеччина, Франція, Італія, Швеція та Угорщина, які були найбільш відомими для біженців. Ці країни рішуче виступили проти приймання біженців за квотами, запропонувавши формулу «ефективної солідарності», що визначає міграцію, як певний ризик для безпеки приймаючої країни і дає можливість їй самостійно прийняти рішення про надання притулку. Зважено позитивні та негативні сторони міграції, які впливають на внутрішню політику держав-членів. До позитивних можна віднести: сприяння економічному зростанню, обмін знаннями та технологіями, зменшення безробіття, бідності. До негативних: нелегальна міграція, соціальне розшарування суспільства, дефіцит робочої сили. Здійснено аналіз нового Пакту про міграцію та притулок Європейського Союзу, який відкриває можливість для більш ефективного управління міграцією в об’єднаній Європі, заснованого на прихильності до прав людини та повазі до гідності мігрантів, встановлюючи правила про те, як країни-члени можуть виявляти солідарність. Problem setting. In countries with democratic regimes at the constitutional level (and Ukraine is no exception), a person, his life and health, honor and dignity, inviolability and security are recognized as the highest social value (including in Ukraine), because it forms the physical and intellectual potential of the country, ensures the existence of the system of state bodies through the taxation system, and the competitiveness of the nation in the international arena. In such regimes, the people themselves, as a collection of individuals, are recognized as the source of political power. Statements similar in content are also reflected in the Founding Treaties of the European Union, which enshrine the key goals and values of the EU, the basic principles of the European Union. Thus, Article 2 of the Treaty on the European Union defines the basic values of the EU as human dignity, freedom, democracy, equality, the rule of law, human rights, in particular of persons belonging to minorities. In addition, there is no objection to the fact that the European Union (beginning with its history from the time of the Communities) has today developed to the level of a unique integration association that has a large number of attractive characteristics for migration, primarily of an organizational and economic nature (4 freedom of movement within the EU, a single customs area, a common border, etc.). Therefore, the issue of demographic security is one of the main goals of regulating the migration policy of the EU member states to ensure the stable development of the countries. Otherwise, demographic problems can easily destabilize the normal functioning of the state in various spheres of its life (economic, political, cultural, religious, social). The subject matter of our research acquires special importance considering the fact that migration policy is assigned to the exclusive competence of the EU, not the member states. Analysis of recent researches and publications. The study of such a phenomenon as migration, its factors and consequences, historical analysis, assessment of its positive and negative sides are devoted to the work of such scientists as M. Weiner, B. Yuskiv, O. Oleksiv, R. Rachynskyi, O. Zastavna. Target of the research is to investigate the causes and consequences of migration flows, their historical origins, to analyze the migration crisis of 2015-2016 in the European Union, to consider the draft Pact on Migration and Asylum, which is intended to be a significant step towards the creation of a reliable and effective migration management system. Article’s main body. The main factors of migration flows are established: “classical (natural) factors” and those caused by “governmental-determined” governments. The historical and legal development of EU visa policy is analyzed. Normative legal acts regulating the sphere of legal status of refugees, citizens of third countries who are long-term residents, migrants and asylum seekers have been studied. The evaluation of the EU migration policy is given and its significant shortcomings are emphasized, namely its inefficiency, high cost and short-sightedness. The EU “migration crisis” of 2015-2016, the unbalanced distribution of migrants between EU member states, which is a violation of the quota-based refugee admission plan, is considered. The positive and negative sides of migration, which influence the internal policy of the member states, are weighed. An analysis of the new EU Migration and Asylum Pact, which opens up the possibility for more effective migration management in Europe, based on commitment to human rights and respect for the dignity of migrants, setting rules on how member states can show solidarity. Conclusions and prospects for the development. The authors claim that the policy of multiculturalism of the EU was effective precisely in the relatively calm second half of the 20th century, and before the beginning of armed conflicts in the East (Iraq, Syria, etc.) in the 21st century. In article proposed approaches to solving migration crisis issues, its occurrence, typification and ways to overcome it. The new Pact on Migration and Asylum was given a positive assessment and its principles were defined.Публікація Features of the formation of legal awareness under the conditions of the legal regime of martial state(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Черкас, М.Постановка проблеми. Останнім часом під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів в українському суспільстві відбуваються значні зміни. Значний вплив на формування суспільної правосвідомості мають і глобальні суспільні зміни, як негативно, так і позитивно. Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, правова свідомість українців зазнає трансформації. Як це вплине на майбутні покоління – наше завдання аналізувати та моделювати. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Окремі питання визначення правової природи, видів та ознак правосвідомості розглядали такі науковці, як: О. Данильян, Ю. Калиновський, Б. Кістяківський, Г. Клімова, О. Петришин, С. Погребняк, М. Суходоля та ін. Водночас проблема визначення факторів, що впливають на формування правової свідомості українців, лише порушується в наукових дослідженнях, що зумовлює її актуальність. Мета статті – з’ясування значення детермінант впливу на процеси забезпечення формування правосвідомості в особливий період, а також обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики у цій сфері. Виклад основного матеріалу. Сьогодні, в умовах майже річної війни, досить важливо зосередитися на настроях, уподобаннях та очікуваннях українського суспільства зараз і в майбутньому. Бо саме народ став рушійною силою боротьби за непорушність кордонів нашої держави. Більшість дослідників наголошує на нігілістичному ставленні українського суспільства до права. Крім того, наголошується на історичних передумовах виникнення та поширення цієї форми деформації правосвідомості. Таким чином підкреслюється нерозвиненість у населення правових традицій, які переходять у відкритий правовий нігілізм, заперечення необхідності та цінності права має глибоке історичне коріння. З покоління в покоління в Україні проявляється зневага до закону і суду, терпимість до свавілля. Саме зараз, в умовах війни, ця ситуація може кардинально змінитися. Або, навпаки, нігілізм може вкоренитися в головах і серцях українців. Висновки. Авторка наголошує на негативному впливі зовнішніх факторів на правосвідомість українського суспільства. Серед цих факторів можна виділити такі основні: covid-19, карантинні та пост-карантинні обмеження, збереження режиму воєнного стану та пов’язані з цим істотні обмеження основних прав і свобод людини і громадянина. І сьогодні до таких факторів негативного впливу можна віднести також неефективну роботу міжнародних інституцій. Для подолання ризиків масового поширення такої форми деформації правової свідомості, як нігілізм, необхідна відповідальність за всі військові злочини. Насамперед міжнародно-правова відповідальність посадових осіб держави-агресора. Recently, under the influence of external and internal factors, significant changes have been taking place in Ukrainian society. Global social changes also have a significant impact on the formation of public legal awareness, both negatively and positively. Today, in the conditions of a full-scale war, the legal consciousness of Ukrainians is undergoing transformation. How it will affect future generations is our task to analyze and model. Separate issues of defining the legal nature, types and signs of legal awareness were considered by such scientists as: O. Danilyan, Yu. Kalinovskyi, B. Kistyakivskyi, G. Klimova, O. Petryshyn, S. Pogrebnyak, M. Suhodolya and others. At the same time, the problem of determining the factors affecting the formation of legal awareness of Ukrainians is only raised in scientific research, which determines its relevance. Today, in the conditions of an almost year-long war, it is quite important to focus on the mood, preferences and expectations of Ukrainian society now and in the future. Because it was the people who became the driving force in the struggle for the inviolability of the borders of our state. Most researchers emphasize the nihilistic attitude of Ukrainian society to law. Moreover, the emphasis is on the historical prerequisites for the emergence and spread of this form of legal consciousness deformation. Thus, it is emphasized that the population has underdeveloped legal traditions, which turn into open legal nihilism, the denial of the necessity and value of law has deep historical roots. From generation to generation, disdain for the law and court, tolerance for arbitrariness is manifested in Ukraine. Right now, in the conditions of war, this situation can change radically. Or, on the contrary, nihilism can take root in the minds and hearts of Ukrainians. The author emphasizes the negative influence of external factors on the legal awareness of Ukrainian society. Among these factors, the following main ones can be singled out: covid-19, quarantine and post-quarantine restrictions, maintenance of the martial law regime and related significant restrictions on the basic rights and freedoms of a person and a citizen. And today, the ineffective work of international institutions can also be attributed to such factors of negative influence. In order to overcome the risks of the mass spread of such a form of deformation of legal consciousness as nihilism, it is necessary that responsibility for all war crimes should arise. First of all, the international legal responsibility of the officials of the aggressor state.Публікація Євроінтеграційне спрямування змін у циркулярній Індустрії 4.0(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Внукова, Н.У статті розглянуто роль і значення циркулярної економіки і процесів Індустрії 4.0, які набувають особливої ваги щодо рівня витрат і ефективності змін, які можуть відбуватися. Проблема полягає у паралельному розвитку змін у циркулярній економіці і Індустрії 4.0, які необхідно сполучити. Аналіз останніх досліджень показав, що циркулярна економіка і концепція Індустрії 4.0 разом впливають на сталий розвиток. Суттєвою характеристикою змін, які відбуваються під впливом Індустрії 4.0, є збільшення впливу змін у циркулярній економіці і формування екологічного фактору. Перспективними програмами переходу до циркулярної економіки, використовуючи технології Індустрії 4.0, є потенційні стратегії застосування у конкретних галузях економіки. За даними розбіжних досліджень у різних країнах одержані висновки з доведення взаємозв’язку між цими темами. Європейська Комісія розглядає перехід від Індустрії 4.0 до Індустрії 5.0 як напряму, який посилює значення європейської промисловості і є ключовим у економічних і суспільних змінах, вона має очолити цифровий і екологічний перехід. У статті здійснено пошуковий запит у Google Trends тем «циркулярна економіка», «Індустрії 4.0», «Індустрія 5.0» за часовий період останні 12 місяців (на 05 березня 2023 року) по всьому світу, Україні, деяких країнах ЄС із виділенням середнього рівня зацікавленості цими темами. До теми циркулярної економіки у світі середній рівень зацікавленості значно вищий, ніж до теми Індустрії 4.0. Аналогічні світовим показники країни Італії, при цьому в Україні аналогічне співвідношення між темами, але на значно нижчому рівні. Україна більш наближена до Польщі, але тренди протилежні, в Україні переважає попит на циркулярну економіку, а в Польщі на Індустрію 4.0. Тільки у двох країнах Німеччині та Італії є попит на тему Індустрія 5.0. Problem setting. The innovativeness of changes in Industry 4.0 systems involves not only comprehensive digitalization and automation of production processes and management, but also solutions to issues of environmental protection and a closed production cycle. The circular economy and Industry 4.0 are interrelated topics and require additional research. Analysis of recent researches and publications. An in-depth study of many components of Industry 4.0 was conducted by Zadorozhnij G.V. The peculiarities of the relationship between the circular economy and Industry 4.0 and sustainable development were dealt with Hennemann Hilario da Silva, T. and Sehnem, S., Di Maria E., De Marchi V., Galeazzo A., Tang Y. M., Hallioui A. et al. Hnap A. studied the prospects for the development of circular Industry 4.0 until 2030. Target of the research is to determine the general principles of potential innovative changes of Industry 4.0 in the conditions of European integration under the influence of the circular economy. Article’s main body. The article examines the role and significance of the circular economy and Industry 4.0 processes, which are gaining particular importance in relation to the level of costs and the effectiveness of the changes that may occur. The problem lies in the parallel development of changes in the circular economy and Industry 4.0, which must be combined. Analysis of recent studies has shown that the circular economy and the concepts of Industry 4.0 together influence sustainable development. An essential characteristic of the changes taking place under the influence of Industry 4.0 is the increase in the impact of changes in the circular economy and the formation of the environmental factor. Prospective programs for the transition to a circular economy using Industry 4.0 technologies are potential application strategies in specific fields of research. According to the data of various studies in different countries, evidence of the relationship between these topics has been obtained. The European Commission considers the transition from Industry 4.0 to Industry 5.0 as a direction that strengthens the importance of European industry and is a key direction of economic and social change, it should lead the digital and environmental transition. In the article, a Google Trends search was made for the topics «circular economy», «Industry 4.0», 2Industry 5.0» for the time period of the last 12 months (as of March 5, 2023) all over the world, Ukraine, some EU countries, with the selection of an average level of interest in these topics The average level of interest in the topic of the circular economy in the world is much higher than in the topic of Industry 4.0. Similar to the world indicators of the country of Italy, while in Ukraine the ratio is similar, but at a much lower level. Ukraine is close to Poland, but the trends are opposite, in Ukraine the demand for the circular economy prevails, and in Poland for Industry 4.0. Only two countries, Germany and Italy, have a demand for Industry 5.0. Conclusions and prospects for the development. The conducted studies showed that in Ukraine at the state level, programs should be formed to increase attention to both Industry 4.0 and the circular economy. Taking into account the tasks of European integration, the process of informing about the tasks of the EU for the development of Industry 5.0 should begin. The European experience should be used at the national level in Ukraine to stimulate the development of the foundations of the circular economy in industry for the recovery of the Ukrainian economy.Публікація Матеріальна відповідальність керівника як сторони трудового договору(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Шеверидіна, В.У статті досліджено особливості правового становища керівника (підприємства, установи, організації), оскільки він одночасно є і органом юридичної особи, і найманим працівником, який сам перебуває у трудових правовідносинах з власником такої юридичної особи. Також проаналізовано питання застосування до нього матеріальної відповідальності, враховуючи специфічні функції управління юридичною особою, оскільки за порушення такими особами своїх трудових обов’язків законодавство України передбачає досить високий рівень відповідальності. Загалом матеріальна відповідальність є одним з видів трудоправової відповідальності, що може бути застосована до працівника в межах трудових правовідносин. Ця відповідальність застосовується до керівників на підставах та умовах, передбачених для працівників, однак ця категорія працівників (керівники) за характером роботи не може бути повністю прирівняна в питаннях відповідальності до рядових працівників. Керівник як особа, яка працює за трудовим договором, усвідомлюючи наслідки трудового майнового правопорушення, своїми вольовими свідомими діями має виконувати трудову функцію в такий спосіб, щоб не завдати шкоди як працедавцеві та його майну, так і іншим працівникам. Гарантією таких вольових дій і є матеріальна відповідальність. Зазначено, що чинним трудовим законодавством детально врегульована лише матеріальна відповідальність працівників, окремі ж випадки матеріальної відповідальності керівника не знайшли свого закріплення. Законодавчі положення закріплюють виключно те, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Problem setting. The relevance of the question regarding the legal position of the manager has increased significantly at the stage of formation and development of the market organization of the economy in modern conditions. The dishonest work of managers, their abuse of their official position lead to the need for legal influence on the manager as a person who has the right to make decisions on economic activities, as well as in the field of organization and labor management. Within the scope of the manager’s responsibility, material responsibility is of particular importance, if as a result of an offense damage is caused to the employer’s property, there may be an obligation to compensate it in full or in part. A manager, as a person working under an employment contract, aware of the consequences of a labor-related property offense, must, by his voluntary and conscious actions, perform his work function in such a way as not to cause harm to the employer and his property, as well as to other employees. Material responsibility is the guarantee of such willful actions. In its essence, the financial responsibility of the manager is a problem of a larger scale than simple prevention of violations or compensation for the damage caused. The dual nature of the range of labor rights and responsibilities of a manager indicates that such an employee realizes his abilities to work by performing work related to the management and management of an enterprise, institution, organization, realizing the competence of a business entity and the legal personality of an employer. Therefore, the study of the essence of the manager’s financial responsibility is an urgent problem that needs to be solved at the scientific level. Analysis of recent researches and publications. A significant number of dissertations, monographs and periodicals are devoted to the issues of liability in labor law and the regulation of labor relations. Among them, we can highlight the scientific achievements of V. S. Venediktov, N. M. Lukashev, O. M. Lukyanchikov, I. V. Lazor, O. I. Protsevsky, S. M. Prilypka, A. M. Slyusar, N. M. Khutoryan, G. I. Chanysheva, O. V. Cherkasova, V. I. Shcherbiny, O. M. Yaroshenko, and others. Target of the research is to determine the essence of the manager’s material responsibility as a party to the employment contract. Article’s main body. The article examines the peculiarities of the legal position of the manager (enterprise, institution, organization), since he is both a body of a legal entity and an employee who is himself in an employment relationship with the owner of such a legal entity. The issue of applying material liability to him was also analyzed, taking into account the specific functions of managing a legal entity, since the legislation of Ukraine provides for a fairly high level of liability for the violation of their labor duties by such persons. In general, material responsibility is one of the types of labor law responsibility that can be applied to an employee within the framework of employment relations. This responsibility applies to managers on the grounds and conditions provided for employees, however, this category of employees (managers) due to the nature of their work cannot be fully equated in matters of responsibility with ordinary employees. A manager, as a person working under an employment contract, aware of the consequences of a labor-related property offense, must, by his voluntary and conscious actions, perform his work function in such a way as not to cause harm to the employer and his property, as well as to other employees. Material responsibility is the guarantee of such willful actions. It is noted that the current labor legislation regulates in detail only the financial responsibility of employees, while some cases of the financial responsibility of the manager have not been established. The legislative provisions establish exclusively that employees bear material responsibility for damage caused to the enterprise, institution, or organization as a result of violation of the labor duties assigned to them. Conclusions and prospects for the development. Summarizing the above, we came to the conclusion that the financial responsibility of the manager largely depends on his work function. The dual nature of the range of labor rights and responsibilities of a manager indicates that such an employee realizes his abilities to work by performing work related to the management and management of an enterprise, institution, organization, realizing the competence of a business entity and the legal personality of an employer. Today, it should be recognized that the legislation regulating the procedure and conditions for concluding employment contracts with materially responsible persons needs further improvement in two directions: 1) the mandatory establishment of a condition on material responsibility in the employment contract; 2) determination of the minimum list of conditions that can be included in the text of employment contracts with materially responsible persons. These directions will be promising in view of the development of the new Labor Code of Ukraine when determining the mandatory terms of the employment contract.Публікація Притягнення до академічної відповідальності за порушення академічної доброчесності: теоретико -прикладні проблеми регламентування(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Красюк, Т.У статті висвітлено проблемні питання, пов’язані з притягненням до академічної відповідальності за порушення академічної доброчесності учасників освітнього процесу. Звернено увагу на те, що суттєвим недоліком Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту» є відсутність таких дефініцій, як «академічна відповідальність», «види академічної відповідальності», «академічний проступок», що значно ускладнює притягнення до академічної відповідальності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти та здобувачів освіти на практиці. Запропоновано авторське визначення терміну «академічна відповідальність»: це різновид юридичної відповідальності, яка настає за порушення академічної доброчесності педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти, здобувачів освіти в наукових установах та закладах освіти і тягне за собою негативні наслідки державного впливу в разі вчинення ними академічного правопорушення. Надано критичну оцінку переліку порушень академічної доброчесності. Зазначено, що в чинному освітньому законодавстві відсутня диференціація порушень, пов’язаних з підготовкою кадрів вищої кваліфікації (магістрантів, докторантів та ін.). Звернено увагу на те, що в Законі України «Про освіту» встановлено перелік порушень академічної доброчесності, в якому в один ряд поставлені правопорушення, які є зовсім різними за ступенем своєї суспільної шкоди, наприклад, самоплагіат і хабарництво. Авторкою встановлено, що Закон України «Про вищу освіту» містить перелік стягнень за порушення академічної доброчесності не для всіх учасників освітнього процесу, а лише для педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів освіти та здобувачів освіти. Запропоновано внесення змін до чинного законодавства щодо чіткого визначення об’єктивних критеріїв підстав обрання виду академічної відповідальності за конкретне порушення академічної доброчесності. Зроблено висновок, що академічна відповідальність є багатозначним поняттям, зокрема, видом соціальної, корпоративної, морально-етичної, юридичної відповідальності, є різновидом державного примусу. Запропоновано узгодити положення освітнього законодавства з Кодексом законів про працю України, Цивільним кодексом України, Кримінальним кодексом України та іншими законами, в яких будуть регламентовані види та міри покарання за порушення академічної доброчесності. Доведено, що академічна відповідальність може бути юридичною (цивільною, трудовою, адміністративно, кримінальною), соціальною, морально-етичною, корпоративною відповідальністю. Таким чином, академічна відповідальність має точки перетину з юридичною відповідальністю. Аргументовано необхідність на законодавчому рівні закріпити визначення поняття «академічна відповідальність» та детально регламентувати всі процедурні аспекти притягнення до академічної відповідальності учасників освітнього процесу. Problem setting. The article highlights problematic issues related to academic responsibility for violations of academic integrity of participants in the educational process. Attention is drawn to the fact that a significant shortcoming of the Laws of Ukraine «On Education» and «On Higher Education» is the absence of such definitions as «academic responsibility», «types of academic responsibility», «academic misconduct», which significantly complicates the bringing to academic responsibility of pedagogical , scientific-pedagogical and scientific workers of educational institutions and students of education in practice. Analysis of recent researches and publications. A. Artyukhova, V. Zinchenko, Y. Kalinovsky, M. Ozhevan, O. Tytska, O. Chumak and others scientists have addressed the issue of academic integrity in their works. The scientific conclusions and approaches to the vision of these scholars are an important basis for our study. Target of the research is to study and comprehend the problematic issues of bringing to academic liability for violation of academic integrity of participants in the educational process. Article’s main body. Based on the analysis of current legislation, the author formulates a definition of the term “academic liability” and establishes its place in the general system of legal liability. The author’s definition of the term «academic responsibility» is proposed: this is a type of legal responsibility that arises for the violation of the academic integrity of pedagogical, scientific-pedagogical and scientific employees of educational institutions, students of education in scientific institutions and educational institutions and entails negative consequences of state influence in case of committing them of an academic offense. A critical assessment of the list of violations of academic integrity is given. It is noted that in the current educational legislation there is no differentiation of violations related to the training of highly qualified personnel (master’s students, doctoral students, etc.). Attention is drawn to the fact that the Law of Ukraine «On Education» establishes a list of violations of academic integrity, in which offenses that are completely different in terms of the degree of social damage, for example, self-plagiarism and bribery, are placed in the same row/ The author established that the Law of Ukraine «On Higher Education» contains a list of sanctions for violation of academic integrity not for all participants of the educational process, but only for pedagogical, scientific-pedagogical and scientific employees of educational institutions and students of education. Amendments to the current legislation regarding the clear definition of objective criteria for the selection of the type of academic responsibility for a specific violation of academic integrity are proposed. Conclusions and prospects for the development. It was concluded that academic responsibility is a multi-meaning concept, in particular, a type of social, corporate, moral-ethical, legal responsibility, is a type of state coercion. It is proposed to harmonize the provisions of the educational legislation with the Code of Criminal Procedure of Ukraine, the Civil Code of Ukraine, the Criminal Code of Ukraine and other laws, which will regulate the types and measures of punishment for violating academic integrity. It is proved that academic responsibility can be legal (civil, labor, administrative, criminal), social, moral and ethical, corporate responsibility. Thus, academic responsibility intersects with legal responsibility. The need to establish the definition of the concept of «academic responsibility» at the legislative level and to regulate in detail all procedural aspects of bringing the participants of the educational process to academic responsibility is argued.Публікація Аналіз та досягнення Європейської стратегії щодо інвалідності на 2010–2020 роки на першому етапі своєї реалізації(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Комарова, Т.; Трагнюк, О.; Бойчук, Д.Зважаючи на постійне зростання кількості осіб з інвалідністю, а також той факт, що у цієї категорії людей на 70 % більше шансів зазнати бідності, перед Європейським Союзом постало нагальне питання стосовно формування відповідної політики. Цьому також сприяло підписання Європейським Союзом Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю (UNCRPD), яка вимагала від Європейського Союзу наявності ефективного інструментарію для повноцінної реалізації її положень. Амстердамський договір у статті 13 (нині стаття 19 Договору про функціонування ЄС) проголосив право людини не страждати від дискримінація, зокрема, на підставі інвалідності. Це стало точкою відліку на шляху до справжньої європейської політики в сфері інвалідності. Першим кроком у цьому плані стало затвердження програми дій по боротьбі з дискримінація. Згодом Європейський Союз затвердив Європейську стратегію з інвалідності на 2010–2020 роки. Стратегія визначала механізми, необхідні для реалізації Конвенції ООН про права людини з інвалідністю. В ній були виділені вісім основних сфер діяльності і для кожної з них були розроблені необхідні ключові дії, які треба було здійснити. Європейська стратегія з інвалідності на 2010–2020 роки стала ключовим інструментом Європейського Союзу для розширення можливостей людей з інвалідністю користуватися своїми правами та свободами, повною мірою брати участь у житті суспільства та функціонуванні економіки. І перегляд та оцінка цієї Стратегії підтвердили це, вказуючи на значний прогрес, досягнутий під час імплементації її положень, особливо у сфері доступності. Хоча на сьогодні затверджено нову Стратегію з інвалідності на 2021–2030 рр., аналіз результатів реалізації попередньої Стратегії залишається актуальним завданням, зважаючи на необхідність розуміння успішності її імплементації та внесення коректив відповідно до нових загроз і викликів. Problem setting. Ensuring the full participation of people with disabilities in society, combating discrimination, removing barriers and combating social exclusion are the main goals of the European Union in the field of protection of the rights of persons with disabilities. The signing of the UN Convention on the Rights of Persons with Disabilities by the European Union imposed an obligation to implement its provisions, which in turn necessitated the adoption of an instrument for the effective and full implementation of the Convention’s requirements. And European Disability Strategy 2010-2020 became such a tool. Analysis of recent researches and publications. Given the importance of this topic, the European disability policy attracts the attention of many foreign authors, including S. Charitakis, D. L. Hosking, Ch. O’Mahony, Sh. Quinlivan, L. Waddington. Among domestic lawyers, S. Vavzhenchuk, S. Maidanik, O. Melnyk, L. Susharnyk and others touched on this problem in their works. But in general, this problem remains little researched precisely in the science of international law, which gives it relevance. Target of the research is to analyze the European disability strategy 2010-2020, identify the main directions of its activities and assess the current state of implementation of relevant measures. Article’s main body. The article is devoted to the description of the state and problems of the implementation of The European Disability Strategy 2010-2020. The author provides a detailed analysis of the development and adoption process of the European Disability Strategy 2010-2020 and reveals the main goals and objectives of this document. The author also emphasizes the achievements that have been made during this stage of the implementation of the Strategy. Special attention in the paper is given to the recommendations provided by the UN Committee on the Rights of Persons with Disabilities during the review of the Strategy and the possibilities for their implementation. Сonclusions and prospects for the development. The strategy was developed in response to the significant challenges faced by people with disabilities in accessing education, employment, healthcare, and other basic services. The strategy was designed to create a barrier-free Europe by 2020, where people with disabilities could enjoy equal opportunities and participate fully in society. The author highlights the recommendations provided by the UN Committee on the Rights of Persons with Disabilities during the review of the provisions of the European Disability Strategy 20102020. The most important conclusion is that «the goals of the decade-long strategy remain fully relevant» at this stage, and it has been decided to continue implementing existing measures until the end of the Strategy’s term. It can be said that the progress made at this stage, particularly in terms of accessibility, is quite significant and allows for greater opportunities for people with disabilities to integrate and actively participate in society.Публікація Колективна відповідальність держав-учасниць угоди про уніфікований патентний суд при порушенні права ЄС(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Маринів, І.Стаття присвячена аналізу характеру та обсягу зобов’язань, взятих на себе державами-учасницями Угоди про Уніфікований патентний суд (англ. UPC Agreement), а також Регламентів № 1257/2012 про поширення співробітництва у сфері створення єдиної системи патентної охорони і № 1260/2012 про поширення співробітництва у сфері створення єдиної системи патентної охорони щодо відповідних положень про переклад, що входять до так званого «патентного пакету». Предметом дослідження є відповідальність держав-членів Європейського Союзу за зобов’язання, які виникли як наслідок їх участі в механізмі посиленої співпраці та підписання Угоди про Уніфікований патентний суд, а також процесуальні механізми притягнення до відповідальності за їх порушення. Проведено аналіз правової бази, що регулює правосуб’єктність Уніфікованого патентного суду Європейського Союзу зокрема положень, що регламентують співробітництво Уніфікованого патентного суду Європейського Союзу з Судом справедливості Європейського Союзу, використання ним права Європейського Союзу при прийнятті рішень, а також відповідальність, що покладається на держави при порушенні права Європейського Союзу в результаті діяльності Уніфікованого патентного суду. Означено проблеми та виклики, які можуть виникнути після початку роботи Уніфікованого патентного суду, зокрема звернено увагу на відсутність деталізованого механізму регулювання питання колективної відповідальності держав-учасниць Угоди про Єдиний патентний суд перед Судом Європейського Союзу. Визначено можливі наслідки порушення права Європейського Союзу та оцінені вірогідні стратегії, якими може скористатися Суд справедливості Європейського Союзу для притягнення держав до відповідальності, визначення характеру такої відповідальності та її обсягу. Перелічено недоліки певних методів накладення санкцій на учасників Угоди, зокрема оцінено ефективність фінансових санкцій, зважаючи на фінансову автономність Уніфікованого патентного суду Європейського Союзу. Запропоновано можливі альтернативи, до яких потенційно може звернутися Суд Європейського Союзу для більш ефективного захисту цілісності acquis Європейського Союзу, зважаючи на унікальну правову природу Уніфікованого патентного суду. Зроблено висновки про проблеми та виклики, які стоятимуть перед інституціями ЄС, державами-членами, що беруть участь в посиленій співпраці з приводу Єдиного європейського патенту, а також самим Уніфікованим патентним судом Європейського Союзу як судом, який уособлює держави-члени Угоди, що робить його взаємодію з правопорядком Європейського Союзу безпрецедентним правовим явищем. Problem setting. This article is devoted to the analysis of the scope of obligations, accepted by the Contracting States in the Agreement on a Unified Patent Court, as well as in the EU Regulations № 1257/2012 on implementing enhanced cooperation in the area of the creation of unitary patent protection and № 1260/2012 on implementing enhanced cooperation in the area of the creation of unitary patent protection with regard to the applicable translation arrangements, that all form the so-called «patent pack». The subject of this research is EU Member States’ responsibility for the obligations, deriving from their activity via the enhanced cooperation mechanism and the procedural models of them being held responsible for the possible EU law infringements. The analysis of the legal base, governing the legal personality of the Unified Patent Court, including the clauses, that outline the interactions between the Unified Patent Court and the European court of justice, has been conducted. The problems and probable challenges, that will have appeared when the Unified Patent Court becomes operational, have been set, primarily stressing the problem of absence of a detailed Contracting Member States’ collective liability provision within the Agreement on a Unified Patent Court. Probable outcomes of EU law infringements have been detected and the available strategies, that can be used by the Court of Justice of the European Union for enforcing liability on the Member States and ruling its decisions on the scope and severity of such a liability, have been discovered. The conclusion about the problems and challenges, that might appear before the EU institutions, Member States, taking part in the enhanced cooperation concerning the creation of the Unified Patent Court, which will impersonate the Contracting States of the Agreement of a Unified Patent Court, has been made. Analysis of recent researches and publications. The issues of the legal nature of the Unified Patent Court and the nature of collective and individual responsibility of the member states of the Unified Patent Court Agreement were considered in the publications of the following researchers: Douwe de Lange, Jacopo Alberti, Alfredo Ilardi, Aurora Plomer, James Tumbridge, Jelena Cerani, Franklin Dehousse, Franklin Dehousse. Target of the research is to study a complex nature of the issue of individual and collective liability of the Contracting States via the Unified Patent Court agreement and to outline the possible ways of fulfilling the flaws of its legal regulation. Article’s main body. The legal rules, governing the Unified Patent Court’s liability are set in Chapter IV of the Agreement on a Unified Patent Court. Article 20 of the Agreement on a Unified Patent Court points at the EU law primacy principle, which reads as follows: «the Court shall apply Union law in its entirety and shall respect its primacy». Moreover, article 21 of the Agreement on a Unified Patent Court gives the Unified Patent Court the right to request preliminary rulings from the Court of Justice of the European Union, the decisions of which appear to be binding on the Unified Patent Court. In case of EU law infringement, the liability for the damages shall be incurred upon the Contracting States of the Agreement on a Unified Patent Court collectively and severally, in accordance with the EU law governing the Member States’ non-contractual liability for damages caused by the infringements of the EU Law, that result from the faulty application of the EU law by the national courts of the Member States. According to the provisions of article 23 of the Agreement of a Unified Patent Court, the Unified Patent Court’s actions shall be directly attributed to each Contracting State, concerning the scope of articles 258 – 260 of the Treaty on the functioning of the European Union. The rules in these articles cover the actions of the Commission of the European Union regarding the summaries, made by this institution in case of a reasonable suspicion of the Member State’s EU law infringements, involving a lawsuit to the Court of Justice of the European Union. The aspect of the liability and damages, conferred by the Court of Justice of the European Union on the Member State, are worth being made a detailed research of further in this paper. Conclusions and prospects for the development. To sum this up, it’s worth noting, that the problem of EU Member States’ liability for taking action of harmonizing the field of patent law by means of an international treaty must be considered in light of an unprecedented legal nature of the Unified Patent Court. The analysis of the legal construction, governing the future activity of the Unified Patent Court can be hardly described as the only and the most complicated problem, which might actually arise as soon as the Unified Patent Court becomes operational. Nevertheless, the Member States of the EU have managed to make a truly daring step forward towards the patent law unification, that can only be praised as a remarkable event in the history of the Union, that will surely entail more challenges for the EU Member States and institutions. However, such an outstanding experiment, in case of its success, may create an attractive harmonization instrument for the EU Member States in the foreseeable future.Публікація Європейський консорціум дослідницьких інфраструктур : організаційно-правова форма дослідницьких інфраструктур в Європейському Союзі(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Кохан, В.Наукова робота присвячена організаційно-правовій формі дослідницьких інфраструктур у Європейському Союзі – Європейському консорціуму дослідницьких інфраструктур. Стаття є оглядовою, її метою визначено огляд домінуючої у Європейському Союзі організаційно-правової форми функціонування дослідницьких інфраструктур, історії її запровадження, правової регламентації, особливостей діяльності. Автором зазначається, що Європейський консорціум дослідницьких інфраструктур (ERIC) є юридичною особою, створеною рішенням Європейської комісії. Він має статус юридичної особи і повну дієздатність, визнану в усіх державах-членах Європейського Союзу. Внутрішня структура Європейського консорціуму дослідницьких інфраструктур визначається у статуті його країнами-засновницями. Організаційно-правова форма ERIC може використовуватися для нових або існуючих, локально розташованих або розподілених дослідницьких інфраструктур. Європейському консорціуму дослідницьких інфраструктур надано статус міжнародної організації в межах правової системи Європейського Союзу, однак він не є міжнародною організацією з точки зору міжнародного права, оскільки рішення про створення ERIC приймається Європейською Комісією. Велику увагу приділено правовій основі Європейського консорціуму дослідницьких інфраструктур, Регламенту Ради (ЄС) № 723/2009 про правову базу Співтовариства для Європейського консорціуму дослідницьких інфраструктур. Здійснено детальний аналіз цього документу. Зазначається про право, яке застосовується до Європейського консорціуму дослідницьких інфраструктур. Так, діяльність Європейського консорціуму дослідницьких інфраструктур регламентується правом ЄС, додатково – національним правом держави-члена, де згідно із статутом знаходиться його місце розташування, та статутом, внутрішніми документами ERIC. Законодавство приймаючої держави підлягає застосуванню при вирішенні питань, пов’язаних із реалізацією статутних завдань ERIC. У статті зроблено висновок, що запровадження у праві Європейського Союзу правового інструменту Європейського консорціуму дослідницької інфраструктури дозволило усунути законодавчі перешкоди, які заважали розвитку співпраці держав-членів Європейського Союзу з партнерами з інших країн у науковій сфері, запровадити загальноєвропейську юридичну основу здійснення наукової діяльності і прискорити процес розвитку дослідницьких інфраструктур, формування Єдиного дослідницького простору у Європі. quicker establishment of European Research Infrastructures by saving time in avoiding the repetition of negotiations, project by project, to analyse and discuss the best legal form for such international research organisations, with related advantages and disadvantages and the time saved in avoiding discussions in each national parliament related to the approval of a needed international agreement in case the ERIC Regulation would not have existed. Analysis of recent researches and publications. The issue of the functioning of research infrastructures in the EU in the form of ERIC has been relevant in European scientific literature for the last decade. In particular, it is worth noting studies by Maria Moskovko, Arnljotur Astvaldsson and Olof Hallonsten, Carlo Rizzutto. In Ukraine, some issues of legal regulation and information support of research infrastructures were studied by Golovashchenko O.S., Lyubchych A.M., Mamayev I.O. There are no thorough studies of the legal status of research infrastructures in the national jurisprudence, which is due to the novelty of this topic in the law of Ukraine. Target of the research is to provide an overview of the dominant legal form of functioning of research infrastructures in the European Union, the history of its implementation, legal regulation, features of activity. Article’s main body. The European Research Infrastructure Consortium is a legal entity established by a decision of the European Commission. It has legal personality and full legal capacity recognized in all EU Member States. The internal structure of the European Research Infrastructures Consortium is defined in the statute by its founding countries. The ERIC legal framework can be used for new or existing research infrastructures, locally located or distributed research infrastructures. The European Research Infrastructures Consortium has been granted the status of an international organization within the EU legal system, but it is not an international organization according to the international law, as the decision to establish ERIC is taken by the European Commission. Much attention is paid to the EU legal framework that allowed the introduction of the European Research Infrastructure Consortium – Council Regulation (EC) No 723/2009 on the Community legal framework for the European Research Infrastructures Consortium. The article specifies the law that applies to the European Research Infrastructures Consortium. The activities of the European Research Infrastructures Consortium are governed by EU law, additionally by the national law of the Member State where it’s located, and the statute, internal documents of ERIC. The legislation of the host state is to be applied in resolving issues related to the implementation of the statutory tasks of ERIC. Conclusions and prospects for development. The implementation of the legal framework of the European Research Infrastructure Consortium has resulted in removing legislative obstacles that hindered the development of cooperation of EU Member States with partners from other countries in the field of science. It has also led to the establishment a common European legal framework for scientific activities and thus has resulted in the development of the European Research Area. Despite the fact that more than ten years have passed since the implementation of the legal regulation of the functioning of research infrastructures in the form of ERIC, it is still in its infancy and questions arise in the process of its application. However, the rapid establishment of research infrastructures in the form of ERIC shows that it is effective for the development of research infrastructures in Europe and the establishment of the European Research Area.Публікація Підвищення рівня інноваційності національної економіки: правові питання та стратегічні напрями(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Подрез-Ряполова, І.У науковій роботі досліджені загальні правові аспекти та стратегічні напрями підвищення рівня інноваційності національної економіки, в тому числі розглянуті окремі питання вдосконалення чинного законодавства у сфері інноваційної діяльності. Авторкою статті проаналізовані положення Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року. Встановлено, що у Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року регламентована потреба у підвищенні рівня інноваційності національної економіки із визначенням відправних орієнтирів щодо забезпечення розбудови інноваційної економіки та національної інноваційної системи. Поряд з цим, у Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року визначені проблеми функціонування національної інноваційної системи, зокрема, недостатність фінансування та законодавчого забезпечення, обмеженість фінансових, матеріальних, інформаційних та інвестиційних ресурсів. У статті зазначено, що для того, щоб підвищити рівень інноваційного розвитку національної економіки, необхідно здійснювати комплексні заходи стратегічного, економічного та нормативно-правового спрямування. Доведено, що чинне інноваційне законодавство потребує конструктивного оновлення. Підкреслено, що сучасний економічний стан країни створює нові виклики для провадження інвестиційної діяльності та потребує переходу на нову інноваційну модель. У роботі зроблений висновок, що для сталого розвитку інноваційної національної економіки необхідно забезпечити сприятливі умови для провадження інноваційної діяльності, розвитку національної інноваційної системи та формування привабливого інвестиційного клімату. Problem setting. The development of the national economy in an innovative way in modern conditions is complicated by the presence of internal and external negative factors of influence. The state of war significantly changed the requirements for the implementation of innovative activities, as a result of which the problem of forced adaptation to new conditions arose. Therefore, the issue of ensuring a favorable climate for the stimulation and development of innovative activity, the accumulation of investment resources, and the implementation of a set of effective measures to increase the level of innovativeness of the national economy are relevant today. Analysis of recent researches and publications. The issue of legal support for the stimulation of innovative activity and the problem of innovative development of the national economy of Ukraine is the subject of research by many scientists. S. V. Hlibko considered the issue of legal support for the national innovation system and the innovation process. O. V. Rozghon researched the types and organizational forms of technology transfer in the innovation process. Problematic issues of legal regulation of priority areas of innovative activity in Ukraine were considered by Iu. V. Georgiievskyi. Questions regarding the innovative development of the national economy were mostly investigated by economist’s scientists. However, today’s realities, which reflect significant structural changes at all levels of the economic system and changes in the conditions for the implementation of innovative activities, require additional conceptual studies of the indicated problematic issues. Target of the research is to study the current legal aspects and strategic factors of enhancing the innovativeness of the national economy, including the study of certain issues related to improvement of current legislation in the field of innovation. Article’s main body. The provisions of the main strategic document regarding the implementation of the development of innovative activities provide for the need to increase the level of innovativeness of the national economy with the definition of starting points for ensuring the development of the innovative economy and the national innovation ecosystem. In order to increase the level of innovative development of the national economy, it is necessary to implement complex measures of strategic, economic, regulatory and social direction, Ukraine has a great potential for innovative transformations, and therefore its use will lead to the activation of investment activities and improvement of the functioning of the country’s economic system. Innovation policy should be focused on creating favorable conditions for the development of innovative activities. Today, the main law establishing forms of state stimulation of innovative processes and aimed at supporting the development of Ukraine’s economy in an innovative way needs a constructive update. The system of legal means of ensuring innovation activities (including infrastructural support of the innovation process in the national innovation system) is of decisive importance in terms of increasing the level of innovativeness of the economy. Conclusions and prospects for the development. As a result of the conducted research, it can be concluded that the basis of increasing the level of innovativeness of the national economy in modern conditions is the implementation of the relevant legislatively planned areas and the implementation of complex measures of strategic, economic and legal direction. For the sustainable development of the innovative national economy, it is necessary to provide favorable conditions for the implementation of innovative activities, the development of the national innovation system, and the formation of an attractive investment climate.Публікація Юридична характеристика спеціального інвестиційного договору(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Сущ, О.У статті досліджено договірну конструкцію спеціального інвестиційного договору та виявлено проблеми правового регулювання інвестиційних проектів із значними інвестиціями. Встановлено, що новелою інвестиційного законодавства стало закріплення у Законі України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями» договірної конструкції «спеціальний інвестиційний договір», у зв’язку з цим виникають питання щодо: коректності назви договірної конструкції «спеціальний інвестиційний договір»; правової природи відносин, що виникають на підставі спеціального інвестиційного договору, оскільки сторонами договірних зобов’язань є суб’єкти публічного та приватного права; особливостей укладання, виконання, розірвання спеціального інвестиційного договору та відповідальності сторін за неналежне виконання договірних відносин; об’єму суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктів договірних відносин, оскільки у Законі України «Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями» права та обов’язки сторін спеціального інвестиційного договору не відображено. Усі вказані питання потребують теоретико-правового осмислення. Встановлено ознаки спеціального інвестиційного договору, які вказують на його специфіку. Серед них: мета договору – реалізація інвестиційного проекту із значними інвестиціями; державна підтримка інвестиційних проектів із значними інвестиціями та специфічний склад суб’єктів договірних відносин (заявник, інвестор із значними інвестиціями та суб’єкти публічного права – держава в особі Кабінету Міністрів України та територіальна громада). Наведено юридичну характеристику спеціального інвестиційного договору та визначено особливості укладання, внесення змін та припинення спеціального інвестиційного договору. Обґрунтовано, що відсутність наукових праць з досліджуваної тематики вказує на необхідність подальшого вивчення особливостей укладання, виконання та розірвання спеціальних інвестиційних договорів, їх правової природи та об’єму прав і обов’язків сторін спеціального інвестиційного договору. Problem setting. An investment agreement is the most common form of establishing the rights and obligations of subjects of investment activity, but investment agreements do not have sufficient legal reasoning at the legislative level. The legislator is trying to improve the legal regulation of investment activity, which leads to the emergence of new contractual structures in the field of investment activity. Thus, an amendment to the investment legislation became the consolidation of the contractual structure «special investment agreement» in the Law of Ukraine «On State Support of Investment Projects with Significant Investments», in connection with this, questions arise regarding: the correctness of the name of «special investment agreement». This question arises on the basis of the fact that the legislation does not contain a definition of the concept of «investment agreement», but there is a definition of a special investment agreement; the legal nature of relations arising on the basis of a special investment agreement, since the parties to the contractual obligations are subjects of public and private law; features of conclusion, execution, termination of a special investment agreement and liability of the parties for improper execution of contractual relations; scope of subjective rights and legal obligations of the subjects of contractual relations, since the Law of Ukraine «On State Support of Investment Projects with Significant Investments» does not reflect the rights and obligations of the parties to a special investment agreement. All these issues require a theoretical and legal understanding. Analysis of resent researches and publications. The study of modern scientific publications on the problems of legal regulation of investment activities indicates the absence of scientific publications, the subject of which would be the study of the contractual construction of a special investment agreement. Target of the research is to analyze the legal regulation of the contractual construction of a special investment agreement. Article’s main body. The signs of a special investment agreement, which indicate its specificity, have been established. Among them: the purpose of the agreement is the implementation of an investment project with significant investments; state support for investment projects with significant investments and the specific composition of subjects of contractual relations (applicant, investor with significant investments and subjects of public law the state represented by the Cabinet of Ministers of Ukraine and the territorial community). The specifics of concluding, amending and terminating a special investment agreement are defined. Conclusions and prospects for development. A special investment agreement is a complex contractual structure that contains elements of private-law and public-law nature of relations arising in connection with the implementation of investment projects with significant investments. Legal regulation of investment projects with significant investments and special investment agreements has the following disadvantages: statutory state support provided to investors with significant investments can be provided only to those investors whose significant investments in investment objects during the period of implementation of the investment project with significant investments exceed the amount equivalent to 20 million euros. Investors who do not meet these financial requirements cannot acquire the status of investor with significant investments and thus, state support; to implement an investment project with significant investments, it is necessary to create a new legal entity an investor with significant investments; The Law of Ukraine “On State Support of Investment Projects with Significant Investments” does not establish the rights nor obligations of the parties to a special investment agreement. The lack of scientific works on the researched topic indicates the need for further study of the specifics of concluding, executing and terminating special investment agreements, their legal nature and the scope of rights and obligations of the parties to a special investment agreement.Публікація Актуальні правові проблеми підтримки розвитку стартапів в умовах російсько-української війни(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Чуприна, А.У статті досліджено проблематику діяльності стартапів, які перебуваються на стадіях розвитку Expansion (стадія розширення) та Exit (стадія «виходу») на поточному етапі російсько-української війни. Це завершальні стадії розвитку стартапів, після успішного проходження яких суб’єкт підприємницької діяльності перетворюється зі стартапу на інноваційне підприємство, оскільки перестає відповідати критерію незначного розміру та новоствореності. Саме тому ефективне проходження цих етапів розвитку дає змогу посилити економіку нашої держави ще одним великим підприємством, що одночасно позитивно впливає на ринок інноваційної продукції та здійснює нарахування до бюджету України шляхом сплати податків та зборів. В межах роботи було досліджено сучасний стан українського законодавства, актуальну правозастосовну практику та статистичні дані Національного банку України та останню судову практику національних судів різної юрисдикції. Автор дійшов до наступних висновків: аналіз статистичних досліджень дає змогу стверджувати, що низка ризиків, що були ключовими для стартапів у попередні роки, знизили свій вплив. Натомість у 2022-2023 роках найбільшими ризиками для стартапів є обставини пов’язані із проведенням бойових дій. Так, зокрема, ключове значення відіграє регіональне розташування виробництва стартапу. Разом з тим, ризик несприятливого географічного розташування стартапу може бути частково зменшений за рахунок державної підтримки стартапів певних галузей економіки. Значну підтримку стартапам було надано через програму релокації, яка, окрім своєї основної мети у вигляді збереження підприємств на прифронтовій території, вважається такою, що впливає на вину сторони зобов’язання та є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, а також відстрочення виконання судового рішення. Problem setting. The criminal attack of the Russian Federation on Ukraine without a declaration of war on February 24, 2022 fundamentally changed the entire system of legal relations of our state. Such armed aggression was also reflected in the entrepreneurial activity of startups as newly created subjects of entrepreneurial activity. Currently, the legal system of our country is in constant evolution in order to develop methods of supporting such subjects of entrepreneurial activity. Attention is also drawn to a number of law-enforcement aspects of startups that are not regulated at the level of regulatory and legal acts, which have a direct impact on the prospects of their development in Ukraine. Аnalysis of recent researches and publications. The issue of startup activity became the subject of scientific research by such scientists as S. V. Hlibko, O. V. Rozgon, I. V. Podrez-Ryapolova, A. S. Petkevich, A. V. Sherstobitov, I. V. Yashchyshina, and others. Within the framework of this scientific article, the specifics of the activity and support of startups in the conditions of martial law at the current stage of the Russian-Ukrainian war will be investigated. Тarget of the research is to examine the problems of startups that are in the Expansion and Exit stages of development at the current stage of the Russian-Ukrainian war. These are the final stages of the development of startups, which occurs after the stages of Pre-seed, Seed, Startup, Early Growth. After successfully passing the specified stages, the subject of entrepreneurial activity turns from a startup to an innovative enterprise, as it ceases to meet the criterion of small size and innovation. That is why the effective passage of these stages of development makes it possible to strengthen the economy of our state with another large enterprise, which at the same time has a positive effect on the market of innovative products and makes contributions to the budget of Ukraine through the payment of taxes and fees Аrticle’s main body. A startup is a high-risk type of entrepreneurship, as a result of which the challenges faced by representatives of Ukrainian business during the full-scale war mostly had a greater impact on startups. The analysis of the monitoring data allows us to state that the most observed influence is the regional location of business entities, while the negative influence of such factors as tax and regulatory pressure, the corruption component, lack of qualified employees, etc., was significantly reduced. Relocation is considered to affect the fault of the party to the obligation and is the basis for reducing the amount. Conclusions and prospects for the development. The analysis of statistical studies makes it possible to claim that a number of risks, which were key for startups in previous years, have reduced their impact. Instead, in 2022-2023, the biggest risks for startups are circumstances related to the conduct of hostilities. So, in particular, the regional location of the startup’s production plays a key role. At the same time, the risk of an unfavorable geographical location of a startup can be partially reduced due to state support for startups in certain sectors of the economy. Considerable support for startups was provided through the relocation program, which, in addition to its main goal of keeping enterprises in the front-line territory, is considered to affect the fault of the party to the obligation and is the basis for reducing the amount of fines, as well as delaying the execution of the court decision.Публікація Окремі питання визначення працівника IT-сфери як суб’єкта трудового права(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Заїка, Д.Стаття присвячена проблемі визначення поняття «працівник ІТ-сфери» як суб’єкта трудового права. Нові явища у сфері праці ІТ-трудівників зумовлюють необхідність адаптувати й оновити інститути трудового права з метою зберегти ефективність правового регулювання трудових відносин із боку державних органів. До того ж ІТ-сектор швидко розвивається, що впливає на появу нових професій і посад. Однак наразі визначення терміна «працівник ІТ-сфери» досі не існує ані в законодавстві, ані в доктрині трудового права. Тому авторка поставила за мету виокремити основні ознаки поняття «працівник ІТ-сфери» та розмежувати поняття «гіг-спеціаліст» і «працівник ІТ-сфери». Для досягнення вказаної мети було використано метод аналізу, що надав можливість виділити ознаки працівника в ІТ-сфері, які є типовими та нетиповими для інших працівників, суб’єктів трудового права та суб’єктів права; метод узагальнення, що дозволив визначити поняття «працівник ІТ-сфери» після дослідження загальних і спеціальних ознак вказаного терміна; порівняльно-правовий метод, що надав можливість зіставити та проаналізувати гіг-спеціаліста і працівника ІТ-сфери. Під час дослідження установлено таке: а) ознаки працівника ІТ-сфери можна поділити на загальні та спеціальні; б) до загальних ознак працівника ІТ-сфери можна віднести ознаки, які притаманні поняттям «працівник», «суб’єкт трудового права», «суб’єкт права»; в) спеціальною ознакою ІТ-працівників є виконання трудової функції на базі обчислювальної та інформаційної техніки шляхом збирання, опрацювання й передання даних із метою отримати інформацію нової якості та її використання; г) розмежовано правове регулювання працівників ІТ-сфери та гіг-спеціалістів; ґ) надано визначення поняттю «працівник ІТ-сфери». Problem setting. In the conditions of digital transformation of society, the IT sphere counts a significant number of specialists. With the beginning of full-scale aggression against Ukraine, the IT industry is one of the few that can function. Nowadays, the definition of the term «IT employee» still does not exist either in legislation or in the doctrine of labor law. Therefore, distinguishing the features of the term «IT employee» is one of the urgent problems of labor law. Analysis of recent researches and publications. In recent years, the following scholars of labor law have, to one degree or another devoted themselves to researching the concept of an IT employee: L. P. Amelicheva, S. Ya. Vavzhenchuk, V. V. Zhernakov, M. I. Inshin, L. V. Kotova, S. M. Prilypko, O. I. Protsevskyi, O. G. Sereda, A. M. Slyusar, V. L. Kostyuk, G. I. Chanysheva, V. I. Shcherbina, O. M. Yaroshenko, and others. Despite the development of a general question, there was no definition of the term «IT employee» in labor law, which determines the relevance of the choice of topic. Тarget of the research is to identify the main features of the concept of «IT employee» and to define it. In order to realize the specified goal, the following tasks were set: to investigate the concept of «IT sphere», to analyze the features of such terms as «subject of law», «subject of labor law», «employee», to distinguish the concept of «employee of the IT sphere» from the concept of «gig specialist». Article’s main body. This was achieved due to the method of analysis, which made it possible to identify the characteristics of an employee in the IT field, which are typical and atypical for other employees, subjects of labor law and subjects of law; the method of generalization, which allowed to define the concept of «IT worker» after researching the general and special features of the specified term; a comparative legal method that made it possible to compare and analyze a gig specialist and an IT employee. We have found that: (a) the general characteristics of an IT worker include the characteristics inherent in the concepts of «employee», «subject of labor law», «subject of law»; (b) a special feature of IT workers is the performance of a job function in the field of data collection, processing and transmission to obtain information of new quality and its use on the basis of computing and information technology; (c) legal regulation of IT workers and gig specialists is demarcated; (d) definition of the term «IT employee» is provided. Conclusions and prospects for the development. Thus, an IT employee is a individual person who has reached the legal age and has entered into an employment contract with an employer to perform a job function in the field of data collection, processing and transmission to obtain new quality information and use it on the basis of computing and information technology.Публікація Проблеми ідентифікації поняття міжнародного трансферу технологій у науковому дискурсі(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Розгон, О.Стаття присвячена вирішенню питання ідентифікації поняття міжнародного трансферу технологій у науковому дискурсі. У статті проведено дослідження концептуальних положень щодо обґрунтування сутності категорії «міжнародний трансфер технологій» і бібліографічний аналіз дослідження цієї категорії. Автор звертає увагу на те, що питання міжнародного трансферу технологій знайшли відображення у наукових працях як зарубіжних, так і українських учених. Поняття «міжнародний трансфер технологій» отримало своє широке поширення в юридичній та економічній літературі, однак спостерігаються значущі відмінності поглядів серед вчених щодо його сутності. Здійснене дослідження дозволило дійти висновків про те, що розмаїтість дефініцій поняття «міжнародний трансфер технологій» демонструє наявність різносторонніх підходів до розуміння суті самої проблеми міжнародного трансферу технологій. Визначено, що всі підходи є обґрунтованими й актуальними та їх використання залежить від конкретного аспекту, під яким розглядається міжнародний трансфер технологій. У результаті дослідження встановлено, що задля вдосконалення категорії «міжнародний трансфер технологій» його поняття має бути зафіксовано у Законі України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» шляхом внесення змін до ст. 1 цього Закону. Проведене дослідження дозволило зробити висновок, що міжнародний трансфер технологій як категорія є базовою, комплексною, складною дефініцією, яка характеризує правовідносини, що виникають між суб’єктом господарювання або іншим учасником відносин та іноземним суб’єктом, які є резидентом і нерезидентом країни відповідно, пов’язані зі створенням, передачею прав і втіленням технологій, укладенням певних договорів, які будуть спрямовані на передачу прав на технологію чи інформації про технологію або матеріальне втілення (відтворення) технології. Problem setting. The issues of international technology transfer are reflected in the scientific works of both foreign and Ukrainian scientists. The concept of «international technology transfer» is widely used in the legal and economic literature, but there are significant differences of opinion among scholars regarding its essence. Analysis of recent researches and publications. Among Ukrainian scientists, international technology transfer is considered more in the economic literature: H. O. Bak, O. B. Salikhova, A. S. Bura, O. O. Bakalinska, Y. Yakubivska. Various foreign scientists have considered international technology transfer in their works. In particular, R. D. Robinson and and G. F. Jewett, Kasych A. and Medvedeva G., C. Liu and S. Yan, Sepúlveda C. I. and Ocampos J. A., Lundquist D. G. and Grosse R. Target of the research is to identify the views on the category of «international technology transfer» existing in the scientific literature and to study them in order to specify the nature of international technology transfer. Article’s main body. The article is devoted to the issue of identifying the concept of international technology transfer in the scientific discourse. The article studies the conceptual provisions for substantiating the essence of the category of «international technology transfer» and conducts a bibliographic analysis of the studies of this category. The author emphasizes that the issues of international technology transfer are reflected in the scientific works of both foreign and Ukrainian scholars. The concept of «international technology transfer» is widespread in the legal and economic literature, but there are significant differences of opinion among scholars regarding its essence. This study has led to the conclusion that the variety of definitions of the concept of «international technology transfer» demonstrates the existence of diverse approaches to understanding the essence of the problem of international transfer of technology. It is determined that all approaches are reasonable and relevant and their use depends on the specific aspect under which international technology transfer is considered. The study found that in order to improve the category of «international technology transfer», its concept should be fixed in the Ukrainian Law «On State Regulation of Activities in the Field of Technology Transfer» by amending Article 1 of this Law. Conclusions and prospects for the development. The study has led to the conclusion that international technology transfer as a category is a basic, complex and complex definition that characterizes legal relations arising between a business entity or other party to the relationship and a foreign entity, which is a resident and non-resident of the country, respectively, and related to the creation, transfer of rights and implementation of technology, as well as the conclusion of certain agreements aimed at transferring rights to technology or information about technology, or material embodiment (reproduction) of technology in the field of technology transfer.Публікація Концептуальні підходи до визначення поняття національної інноваційної системи(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Висоцький, Д.Стаття присвячена дослідженню поняття та структури національної інноваційної системи. У роботі проведено аналіз основних підходів до визначення поняття національної інноваційної системи. Виявлено, що більша частина таких підходів носить суто економічний характер, що ускладнює їх використання в чинному законодавстві. Встановлено, що в економічній теорії національна інноваційна система розглядається в трьох основних аспектах: 1) як сукупність інститутів, діяльність яких спрямована на генерування та дифузію інновацій; 2) як комплекс сполучених економічних механізмів та видів діяльності, що забезпечують інноваційні процеси; 3) як частина національної економічної системи, що забезпечує органічне вбудовування інноваційних процесів в поступальний розвиток економіки і суспільства. У статті також проаналізовано визначення поняття національної інноваційної системи, які містяться в міжнародно-правових актах та законодавстві України. Проведено аналіз визначення поняття національної інноваційної системи, які запропоновано в проекті Інноваційного кодексу України. На основі проведеного дослідження поняття та структури національної інноваційної системи, визначено її основні ознаки, а саме: національна інноваційна система охоплює комплекс економічно, організаційно та юридично взаємодіючих суб’єктів, до яких належать : суб’єкти наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, інноваційної інфраструктури, спеціально уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування у сфері інноваційної діяльності; націленість суб’єктів національної інноваційної системи на безпосередню участь, забезпечення чи сприяння інноваційній діяльності; діяльність суб’єктів національної інноваційної системи спрямована на проведення наукових досліджень та розробок з метою їх подальшого застосування у різних галузях економіки (включаючи реальний сектор) та соціальній сфері. На підставі проведеного дослідження сформульовано власне визначення поняття національної інноваційної системи. Незважаючи на різноманіття наявних підходів до визначення структури національної інноваційної системи, особливу увагу приділено дослідженню структури національної інноваційної системи. Problem setting. As globalization processes deepen, the state’s position on the world stage increasingly begins to be determined by its overall competitiveness, which, in turn, directly depends on the structure and efficiency of the country’s innovation system. It is the innovative system that allows the state to occupy a certain niche in the system of international division of labor, to gain weight and status in the system of international relations. The problem of increasing international competitiveness is acutely facing Ukraine. It is not by chance that the question of the prospects for the formation of a national innovation system occupies a prominent place in the economic policy of Ukraine. Analysis of recent research and publications. The study of the concept, structure and subjects of the national innovation system is devoted to the work of various authors, in particular: Yu.E. Atamanova , K. Freeman , R. Nelson, B.A. Lundvall , L.I. Fedulova, A.A. Marakhovsky , M. Т. Sharko and others. However, the majority of research is purely economic in nature and is not closely «linked» to current national and foreign legislation. Target of the research is to study the concept and structure of the national innovation system, taking into account the analysis of the main economic-theoretical and legal approaches to the definition of this concept contained in the scientific literature and current legislation. Article’s main body. The article analyzes the main approaches to defining the concept of the national innovation system. It was found that most of these approaches are purely economic in nature, which complicates their use in the current legislation. It was established that in economic theory, the national innovation system is considered in three main aspects: 1) as a set of institutions whose activities are aimed at generating and spreading innovations; 2) as a complex of related economic mechanisms and types of activities that ensure innovative processes; 3) as part of the national economic system, which ensures the organic integration of innovative processes into the progressive development of the economy and society. The article also analyzes the definition of the concept of the national innovation system, which is contained in international legal acts and the legislation of Ukraine. The analysis of the definition of the concept of the national innovation system, which is proposed in the draft Innovation Code of Ukraine, was carried out. Based on the study of the concept and structure of the national innovation system, its main features were determined, namely. The national innovation system covers a complex of economically, organizationally and legally interacting subjects, which include: subjects of scientific, scientific and technical, innovative activity, innovative infrastructure, specially authorized bodies of state power and local self-government in the field of innovative activity; the focus of the subjects of the national innovation system on direct participation, provision or stimulation of innovations. The activities of the subjects of the national innovation system are aimed at carrying out scientific research and development with the aim of their further application in various sectors of the economy (in particular, the real sector) and the social sphere. On the basis of the research, a proper definition of the concept of the national innovation system was formulated as an ordered set of interrelated subjects of scientific, scientific and technical, innovative activity, innovative infrastructure, as well as state and local self-government bodies that develop, provide and support innovations. Considerable attention is paid to the study of the structure of the national innovation system. Despite the variety of available approaches to determining the structure of the national innovation system, special attention is paid to the study of the structure of the national innovation system. The main elements of the structure of the national innovation system are defined, which include state regulation, education, knowledge generation, innovation infrastructure and production. Conclusions and prospects for the development. Scientific literature and legislation contain different approaches to defining the concept and structure of the national innovation system. Among the variety of available approaches, the most justified is the institutional approach, the essence of which is to identify the national innovation system with a set of institutions (organizations, structures) that directly or indirectly participate in the process of ensuring or implementing innovative activities. In the legal sense, the national innovation system should be understood as an ordered set of interrelated subjects of scientific, scientific and technical, innovative activity, innovative infrastructure, as well as state and local self-government bodies that carry out the development, provision and support of innovative activities.Публікація Господарсько-правові аспекти реформування правового регулювання принципів державної технологічної політики в умовах воєнного стану(НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Давидюк, О.Недосконалість державного регуляторного впливу стала однієї із тих причин, через які бізнес структури та суб’єкти господарювання вступають у зносини з метою створення, передачі прав та втілення технологій. Незавершеність державної політики у цій сфері, не дозволяє за рахунок регуляторного впливу, компенсувати і ті економічні неспроможності, що виникли внаслідок введених обмежень військового часу через відкриту збройну агресію сусідньої держави. Роботу присвячено дослідженню стану господарсько-правового регулювання принципів державної технологічної політики. Вивчається як рівень відповідності положень чинного законодавства України вимогам та потребам учасників відносин трансферу технологій так і формуються перспективи подальшого вдосконалення вказаних нормативних приписів. Особливу увагу приділено засадам функціонування державної технологічної політики в умовах воєнного стану. Будь-яка державна політика, в тому числі і державна політика у сфері обігу технологій (державна технологічна політика), повинна мати наступну структуру: 1) мета державної політики (тобто те заради чого держава втручається в діяльність суб’єктів господарювання та певні економічні відносини. Ті цілі, досягнення яких є покладається в основу регуляторних дій органів державної влади); 2) завдання державної політики (це стратегічні та середньострокові конкретизовані цілі, досягнення яких визначено в якості орієнтуючих критеріїв, для органів державної влади); 3) об’єкти державної політики (це ті види суспільних відносин, які підпадають під регуляторний вплив держави і вплив на які визначається цілями і завданнями державної політики); 4) принципи державної політики (ті основоположні засади на яких вона базується і які дозволяють забезпечити стабільність і спрямованість актів регуляторного характеру, які приймаються органами державної влади на виконання покладених на них завдань); 5) засоби державної технологічної політики (заздалегідь визначені способи, прийоми, дії, за допомогою яких органи державної влади, від імені держави Україна, втручаються в економічні відносини трансферу технологій). У висновках статті запропоновано авторську концепцію засад (принципів), на яких має відбуватися регуляторний вплив держави у сфері трансферу технологій. Problem setting. The imperfection of state regulatory influence has become one of the reasons why business structures and business entities enter into communication for the purpose of creating, transferring rights and implementing technologies. The incompleteness of state policy in this area does not allow, due to regulatory influence, to compensate for those economic failures that arose as a result of the imposed restrictions of wartime due to the open armed aggression of a neighboring state. Analysis of recent researches and publications. General issues of state intervention in the sphere of the national economy were considered by many scientists. Their numerous achievements formed the basis of regulatory regulation of these processes. Among all the scientists and their achievements, I would especially like to single out V. K. Mamutov, D. V. Zadykhailo, Yu.E. Atamanova, etc. Target of the research is to form an integral system of principles of regulatory regulation of methods, techniques and actions which should be carried out by public authorities to ensure an appropriate level of state regulation in the field of technology transfer, and also to underlie the forms, methods and techniques of influence which should be implemented by the state to eliminate economic inadequacies of the technology market, including those caused by the introduction of martial law and open armed aggression of a neighboring state. Article’s main body. Any state policy, including state policy in the field of technology circulation (state technology policy), should have the following structure: (1) The purpose of state policy (that is, the purpose of which the state intervenes in the activities of economic entities and certain economic relations. Those goals, the achievement of which is the basis of regulatory actions of state authorities); (2) Tasks of state policy (these are strategic and medium-term specific goals, the achievement of which is defined as guiding criteria for state authorities); (3) Objects of state policy (these are the types of social relations that fall under the regulatory influence of the state and the impact on which is determined by the goals and objectives of state policy); (4) Principles of state policy (those fundamental principles on which it is based and which allow to ensure the stability and orientation of acts of a regulatory nature, which are adopted by state authorities to fulfill the tasks assigned to them); 5) Means of state technological policy (predetermined methods, techniques, actions by which state authorities, on behalf of the state of Ukraine, intervene in the economic relations of technology transfer). Conclusions and prospects for development. (1) The author’s concept of the bases (principles) on which the regulatory influence of the state should take place in the field of technology transfer is proposed. (a) Means of state policy in the field of technology circulation should be implemented exclusively on the basis of pre-determined priority areas of implementation of activities related to the implementation of new technologies, at the national, regional, local levels, as well as in a specific industry (s); (b) All measures of the state technological policy must be implemented in accordance with previously formed national, regional, local and industry programs for the implementation of new technologies; (c) State technological policy should be oriented towards the creation of a legal framework and economic mechanisms to support and stimulate the implementation of new technologies; (d) Inviolability of rights to technology and prohibitions on unjustified deprivation of rights to it; (e) Protection of the rights and legitimate interests of subjects of technological activity and provision of an effective system of ways to restore violated rights and legitimate interests; (e) Implementation of measures of financial support and stimulation of projects on the implementation of new technologies; (j) Stimulation of commercial banks and other financial and credit institutions that lend to the implementation of projects related to the implementation of new technologies; (g) Establishing a preferential taxation regime for subjects implementing new technologies; (h) Support for the functioning and development of the infrastructure of the technology market. (1) It is substantiated that for the period of wartime restrictions, the specified system of principles of state technology policy should be supplemented with the following principles: (a) the principle of admissibility of paid withdrawal of rights to technology; (b) the principle of priority for the national use of technology (exclusively on the territory of Ukraine, or for the needs of business entities resident in Ukraine).