Наукові публікації колег з інших університетів

Постійний URI для цієї колекції

Перегляд

Останні подання

Зараз показано 1 - 20 з 1944
  • Публікація
    Адміністративно-правові засади запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням
    (ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2023) Василенко, О. Ю.
    Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правових засад запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням, їх сучасного стану та можливостей вдосконалення з урахуванням практики правозастосування та зарубіжного досвіду. З’ясовуються поняття та виділяються ключові сутнісні характеристики, за якими розмежовуються безпосередньо корупційні правопорушення та пов’язані з корупцією правопорушення, а саме: 1) наявність / відсутність ознак корупції у вчиненому діянні (у випадку корупційного правопорушення мають місце ознаки корупції тоді, як пов’язане з корупцією правопорушення не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження); 2) належність особи, що вчинила діяння, до переліку суб’єктів, на яких розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» (стосовно конкретних обмежень / вимог / заборон беруться до уваги окремі пункти переліку згідно цього Закону), та інші. Формулюється значення запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням у вузькому та широкому розумінні. З’ясовується основа міжнародно-правового регулювання та національного законодавства щодо запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням становлять положення. Обґрунтовується, що сучасний стан національного законодавства щодо запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням характеризується наступними рисами: 1) декларативний характер положень антикорупційного законодавства та низький рівень їх фактичного впровадження і додержання; 2) недостатнє виконання системою законодавства щодо запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням своєї превентивної ролі; 3) поспішне й неузгоджене прийняття нових нормативно-правових актів, що регулюють діяльність антикорупційних органів, що досить часто змінюються, тощо. Виявляються недоліки та прогалини в адміністративно-правовому регулюванні обмежень щодо використання службових повноважень чи свого становища, а саме наступні: 1) викликає сумніви, що особи, зазначені в п.4 ч.1. ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», підпадають під обмеження у використання службових повноважень чи свого становища, адже вони лише «кандидати» на заняття посади, тобто власне службових повноважень відповідно саме для цих посад ще не набули; 2) адміністративно-правовими нормами, що регламентують дані обмеження, офіційно не трактуються поняття службових повноважень і становища, тощо. Узагальнюються особливості адміністративно-правового регулювання обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, якими є наступні: 1) поширюються на осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (не залежно від того, перебувають вони в відпустці чи ні і т.п.); 2) полягає у забороні займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (за умови одержання прибутку) (винятки – викладацька, наукова та творча діяльність, медична практика, інструкторська та суддівська практика із спорту) та входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку; 3) не є правопорушенням, пов’язаним із корупцією, отримання із запізненням винагороди / оплати за «іншу діяльність», яка була завершена до вступу на державну службу, тощо. Визначаються напрямки вдосконалення засад адміністративної відповідальності за вчинення пов’язаних з корупцією правопорушень в Україні, а саме наступні: 1) узгодження та уточнення норм КУпАП щодо адміністративної відповідальності за вчинення пов’язаних із корупцією правопорушень з метою підвищення їх ефективності; 2) розширення кола суб’єктів і деталізації об’єктів адміністративної відповідальності (порушення норм ст. 26 Закону України «Про запобігання корупції» та ін.) задля уникнення неоднозначного правозастосування та ухилення від відповідальності, у т.ч. народними депутатами; 3) встановлення адміністративної відповідальності за вчинення пов’язаних із корупцією правопорушень для юридичних осіб, та інші. The thesis is devoted to a comprehensive study of the administrative and legal foundations of the prevention of corruption and corruption-related offenses, their current condition, and opportunities for improvement, taking into account the practice of legal application and foreign experience. Concepts are clarified and key essential characteristics are distinguished, according to which corruption offenses and corruption-related offenses are directly distinguished, namely: 1) presence / absence of corruption features in the committed act (in the case of a corruption offense, signs of corruption occur whilst an offense related to corruption does not contain signs of corruption, but violates the requirements, prohibitions, and restrictions established by the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption"); 2) belonging of the person who committed the act to the list of agents to which the Law of Ukraine "On the Prevention of Corruption" applies (regarding specific restrictions / requirements / prohibitions, individual items of the list are taken into account according to this Law), and others. The main types of corruption and corruption-related offenses are defined, namely: 1) violation of restrictions on the powers of authorities use or one’s position and restrictions after the termination of activities related to the performance of functions of the state, local self-government; 2) violation of restrictions and requirements regarding the receipt of illegal benefits or gifts and their handling; 3) violation of restrictions on compatibility and combination with other types of activities and joint work of close persons, and others. Benefits and drawbacks in the administrative and legal regulation of restrictions on the powers of authorities use or one’s position are revealed, namely the following: 1) it is doubtful that the persons specified in clause 4 part 1 of Article 3 of the Law of Ukraine "On the Prevention of Corruption" are subject to restrictions on the use of powers of authorities or their rank, because they are only "candidates" for occupying a position, that is, they have not yet acquired official powers, respectively, for these positions; 2) the concepts of official powers and ranks, etc., are not officially interpreted by the administrative and legal norms regulating these restrictions. As a result of the study of the administrative and legal regulation of restrictions on the receipt of unlawful benefits or gifts and their treatment, certain issues have been emphasized within this sphere: 1) the provisions of Part 1 of Art. 23 of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption", the effect of which currently applies only to the persons indicated in clauses 1-2 of part 1 of Article 3 of the Law and does not apply to clauses 3-4 (persons who permanently or temporarily hold positions related to the performance of organizational-administrative or administrative-economic duties, candidates for People’s Deputies of Ukraine, candidates for the post of President of Ukraine, etc.); 2) the issue of numerous cases of recognition of the insignificance of offenses related to the violation of the restriction on receiving gifts, which determines the improvement of the administrative and legal regulation of this area, etc., is urgent. The peculiarities of the administrative and legal regulation of restrictions on compatibility and combination with other types of activities are generalized, which are the following: 1) relate to the persons specified in clause 1, part 1, Article 3 of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption" (regardless of whether are they on vacation or not, etc.); 2) consists in the prohibition to engage in other paid or entrepreneurial activities (in case of receiving an income) (exceptions are teaching, scientific and creative activities, medical practice, instructor and referee practice in sports) and to be a member of the board, other executive or control bodies, supervisory the board of an enterprise or organization that aims to make a profit; 3) is not an offense related to corruption, late receipt of remuneration / payment for "other activity" that was completed before entering the public service, etc. A clarification of the concept of administrative and legal regulation of restrictions on the joint work of relatives is offered. It is ascertained that the norms of administrative law, which establish restrictions on the joint work of close people, the procedure for its application and the procedure for bringing to responsibility in case of its violation (in particular, the terms of bringing to administrative responsibility, the amount of fines, etc.), need to be revised and enhanced. The paths for improving the principles of administrative responsibility for committing corruption-related offenses in Ukraine are determined, namely the following: 1) coordination and clarification of the Code of Ukraine on Administrative Offenses norms regarding administrative responsibility for committing corruption-related offenses in order to increase their effectiveness; 2) expansion of the range of subjects and specification of objects of administrative responsibility (violation of the provisions of Article 26 of the Law of Ukraine "On Prevention of Corruption", etc.) in order to avoid ambiguous enforcement and deviation of responsibility, including People’s Deputies; 3) establishment of administrative responsibility for committing corruption-related offenses for legal entities, and others.
  • Публікація
    Правове регулювання соціального захисту працівників митних органів
    (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 2023) Шкода, В. М.
    Дисертаційне дослідження спрямоване на розкриття актуального змісту, з’ясування поточного стану і перспектив розвитку правового регулювання соціального захисту працівників митних органів. У роботі дістали подальшого розвитку наукові підходи до тлумачення поняття соціального захисту працівників митних органів, його основних ознак. Соціальний захист працівників митних органів є соціально-правовим явищем, яке відображає реалізацію державою її соціальної функції, а також засвідчує її в якості соціальної держави. Також соціальний захист цих працівників – це цілеспрямований результат виконання соціальних обов’язків держави в особі митних органів (інших зобов’язаних суб’єктів у системі публічної адміністрації) та наслідок реалізації права працівників митних органів на соціальний захист. Соціальний захист працівників митних органів характеризується особливою метою – забезпеченням соціальної безпеки працівників пропорційно соціальним ризикам, що виникають у результаті виконання ними трудових обов’язків. Ця мета досягається шляхом виконання комплексу завдань, серед яких: нормативно-правове забезпечення соціального захисту; усунення соціальних ризиків, обумовлених працевлаштуванням у митних органах; вдосконалення кадрового забезпечення в митних органах тощо. Крім того, соціальний захист працівників митних органів виконує комплекс загальних (економічна, регулятивна, охоронна, демографічна та ін.), а також спеціальних (організаційна, стимулююча, інформаційна, контрольна, підвищення рівня довіри працівників митних органів до державних органів та до держави загалом, соціально-реабілітаційна) функцій. У роботі удосконалено розуміння актуальних проблем правового регулювання матеріальних форм соціального захисту працівників митних органів. Також виокремлено проблемні питання правового регулювання трудоправового, житлово-побутового напрямів соціального захисту працівників митних органів та сформульовано пропозиції щодо вирішення зазначених проблем. Уперше розкрито проблематику забезпечення права працівників митних органів на життя і здоров’я як базових прав людини шляхом правового регулювання медичного і оздоровчо-рекреаційного напряму соціального захисту цих працівників. Обґрунтовано, що відповідні права доцільно забезпечувати за рахунок розроблення і прийняття Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, що сталися з працівниками митних органів, а також Переліку пов’язаних зі службою в митних органах України захворювань та хвороб. У пропонованому Переліку пов’язаних зі службою в митних органах України захворювань та хвороб мають бути, на наш погляд, закріплені два типи переліків: перелік захворювань, обумовлених особливими властивостями або ж умовами служби у митних органах та властивостями й умовами служби, що спричиняють їх виявлення або шкоду здоров’ю; перелік захворювань і хвороб, які були у працівника до вступу на службу, але загострились (проявились) у процесі служби у зв’язку з особливими властивостями або умовами служби на конкретних посадах та особливостями й умовами служби, які спричинили їх розкриття чи погіршення здоров’я. Окреслено актуальні шляхи оптимізації правового регулювання соціального захисту працівників митних органів у межах двох ключових напрямів. Перший напрям – концептуально-стратегічний. Цей напрям нормативно-правового забезпечення соціального захисту передбачає розроблення та затвердження Концепції соціального захисту працівників митних органів, а також Стратегії забезпечення соціального захисту працівників митних органів до 2030 року. Другий напрям – нормативно-правове удосконалення забезпечення соціального захисту. У межах цього напряму пропонується, по-перше, внести зміни до Митного кодексу України (забезпечення юридичної визначеності поняття, мети і завдань соціального захисту працівників митних органів, окреслення принципів їх соціального захисту, конкретизація підстав і умов набуття та реалізації права на оплату праці, а також обсягу складових елементів заробітної плати працівників митних органів, переліку базових трудоправових заходів соціального захисту, посилення соціального захисту членів сімей працівників митних органів, а також працівників, які загинули, виконуючи службові обов’язки тощо), подруге, внести зміни до Закону України «Про відпустки» (закріплення права на відпустку у зв’язку із професійним вигоранням), по-третє, розробити та прийняти ряд підзаконних актів. До таких підзаконних актів належать ті, що: забезпечуватимуть юридичну визначеність процедури надання службових жилих приміщень і користування ними в Держмитслужбі та її територіальних органах; регулюватимуть оплату праці працівників митних органів, а також отримання ними матеріальної допомоги; регламентуватимуть різні аспекти встановлення, призупинення, зменшення чи скасування надбавок та надання премій працівникам митних органів тощо. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у науководослідній роботі, зокрема для подальшого опрацювання актуальних проблем правового регулювання соціального захисту працівників митних органів України. Також висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть застосовуватись у процесі підготовки проєктів нових і внесення змін до діючих нормативно-правових актів соціального та митного законодавства, які врегульовують форми, способи та заходи соціального захисту працівників митних органів України. У правозастосовній діяльності результати дослідження сприятимуть оптимізації практичної діяльності суб’єктів, на яких покладено обов’язки нормативно-правового забезпечення соціального захисту працівників митних органів України та/або обов’язки щодо здійснення заходів соціального захисту цих працівників. У навчальному процесі результати дослідження можуть використовуватись при вивченні у вищих і спеціальних юридичних освітніх закладах таких навчальних дисциплін, як «Соціальне право України», «Трудове право», «Порівняльне трудове право», «Право соціального забезпечення», «Проблеми права соціального забезпечення», а також під час підготовки робочих програм і планів, написання підручників, навчальних посібників, курсів лекцій та у науково-дослідницькій роботі студентів, слухачів та курсантів. The objective of this dissertation research is to elucidate the contemporary substance, assess the current state, and examine the future prospects of legal regulation concerning the social protection of customs officials. In the dissertation, scholarly approaches to the conceptualization of the social protection afforded to customs officials were advanced, delineating its salient features. Social protection for customs officials is both a socio-legal construct that embodies the state’s execution of its social mandate and an indicator affirming its status as a social (welfare) state. Furthermore, this protection serves as a tangible outcome of the state’s social obligations, as discharged by customs authorities and other responsible bodies within the public administration system. It also materializes the realization of the statutory rights to social protection that customs employees possess. The social protection of customs officials serves a distinct objective: to ensure the social security of these employees commensurate with the social risks inherent in the execution of their professional duties. This objective is realized through a multi-faceted array of tasks, which include but are not limited to the provision of regulatory and legal frameworks for social protection; the mitigation of employment-induced social risks within customs authorities; and the optimization of human resources within these agencies. Furthermore, this protection is executed through an amalgam of general functions – economic, regulatory, security-based, and demographic, among others – as well as specialized functions, which span organizational measures, incentives, information dissemination, oversight mechanisms, the enhancement of employee trust in governmental institutions, and social rehabilitation initiatives. The research advances our understanding of the present-day challenges associated with the legal regulation of material forms of social protection afforded to customs employees. It identifies salient issues in the legal frameworks governing labor law, housing, and quotidian aspects of social protection for customs personnel, and proffers solutions for these challenges. For the first time, the study illuminates the complexities of safeguarding the fundamental human rights to life and health for customs officials, achieved through the legal regulation of their medical care and wellness programs. The study argues for the establishment and adoption of a formal Procedure for Investigating and Documenting Incidents involving customs officials, along with a Compendium of Illnesses and Conditions Attributable to Service in Ukraine’s Customs Authorities. The proposed Compendium is suggested to incorporate two distinct classifications of diseases and conditions.The first category encompasses diseases that are attributable to the unique occupational hazards or conditions encountered in customs service, along with the specific hazards or conditions that either precipitate their onset or exacerbate their severity. The second category includes pre-existing illnesses or diseases that the employee may have had prior to their tenure but have become aggravated or manifest due to the distinctive occupational risks or conditions associated with particular roles within the customs authorities. This category also specifies the occupational characteristics and conditions that have led to the unmasking or deterioration of these health issues. The article delineates current approaches to optimize the legal regulation of social protection for customs employees within two principal domains. The first domain is conceptual and strategic, encompassing the formulation and ratification of both a “Concept of Social Protection for Customs Employees” and a “Strategy for Ensuring Social Protection of Customs Employees until 2030”. The second domain focuses on regulatory and legal refinement. Within this domain, several key actions are proposed. First, amendments to the Customs Code of Ukraine are advised, aiming for the legal codification of the concept, purpose, and objectives concerning the social protection of customs employees. This includes the articulation of underlying principles, the specification of criteria and conditions for wage entitlements, and an enumeration of core legal measures for labor social protection. Additionally, these amendments should address enhanced social protections for the family members of customs employees and those who lose their lives in the line of duty. Second, modifications to the Ukrainian Law “On Leave” are recommended, specifically to codify entitlements to leave in instances of professional burnout. Third, the enactment of several subordinate legislations is advised. These should provide a legally definitive framework for the allocation and usage of official residences within the State Customs Service of Ukraine and its regional branches, compensation packages for customs officials, financial aid protocols, and various parameters for the initiation, suspension, reduction, or termination of allowances and bonuses for customs employees. The practical implications of the research findings are manifold. First, the conclusions and recommendations delineated in the dissertation offer valuable insights for further scholarly investigation into the contemporary issues surrounding the legal regulation of social protection for customs officials in Ukraine. Second, these findings can directly inform the development and amendment of extant social and customs legislation, specifically addressing the various forms, methods, and measures related to the social protection of customs officials within the country. In the realm of law enforcement, the study’s results offer actionable strategies to optimize the regulatory and legal mechanisms that govern the social protections for employees of Ukraine’s customs authorities. These can serve as a guide for stakeholders entrusted with legal and regulatory responsibilities in this context. In academia, the results can be incorporated into a range of curricula at higher and specialized legal education institutions. Specifically, they can enrich courses such as “Social Law of Ukraine”, “Labor Law”, “Comparative Labor Law”, “Social Security Law,’ and ‘Problems of Social Security Law”. The findings can also be utilized in the formulation of syllabi, course materials, textbooks, and lectures, as well as serving as a resource for student and cadet research projects.
  • Публікація
    Інструменти онлайн-комунікації для побудови персонального бренду HR директора компанії
    (КНУ ім. Т. Шевченка, 2023) Стратюк, В. Р.
    Дисертація присвячена дослідженню основних інструментів онлайнкомунікації, які використовуються для побудови персонального бренду HR директора компанії, з’ясуванню соціальнокомунікаційного потенціалу соціальних медіа в контексті побудови персонального бренду, а також формулюванню пропозицій щодо змісту актуальної стратегії ефективного та цілісного використання інструментів онлайн-комунікації для побудови персонального бренду HR директора компанії за сучасних умов. Визначено, що персональний бренд HR директора компанії є ментальною конструкцією та соціальним капіталом, який можна вважати повноцінним соціально-комунікативним явищем, що виконує ряд функцій, серед яких функції ідентифікації, впливу, ідеологічну, професійносоціалізуючу. Потреба у створенні та подальшому просуванні персонального бренду у веб-просторі аргументована тим, що такий процес: надає конкурентну перевагу HR директору компанії на ринку праці; розкриває його соціально-комунікативний потенціал; обумовлює виникнення контенту, який може сприяти соціальній безпеці, інформаційній гігієні суспільства, а також становить інформаційне підґрунтя, на основі якого оптимізується практика управління людськими ресурсами та поліпшується економічний клімат держави. Ефективна побудова персонального бренду HR директора компанії передбачає здійснення відповідним HR директором компанії комплексу дій, заходів, охоплених комплексною моделлю побудови персонального бренду. Ця модель в узагальненому вигляді охоплює такі етапи: по-перше, суб’єктний аналіз; по-друге, формування концепції персонального бренду; по-третє, розробка стратегії побудови персонального бренду; по-четверте, створення моделі критеріїв, за якими оцінюється успішність реалізації бренд-стратегії; по-п’яте, просування в інтернет-просторі HR директора компанії. Діючи в межах цієї моделі HR директор компанії повинен також керуватись брендстратегією, що постає в якості «дорожньої карти» в процесі побудови відповідного персонального бренду. Комплексно концептуалізовано ефективність використання інструментів онлайн-комунікації для побудови персонального бренду HR директора компанії, як показник того, наскільки добре процес побудови персонального бренду відповідає потребам (очікуванням) цільової аудиторії бренду та самого HR директора компанії. Така ефективність зводиться до відношення результату (ефекту), об’єктивованого внаслідок організації процесу побудови персонального бренду, до витрат різних видів ресурсів на його досягнення, а також до цілей, котрі ставилися HR директора компанії у процесі побудови персонального бренду. Для вимірювання ефективності використання інструментів онлайн-комунікації важливими є такі групи показників ефективності: по-перше, показники рівня задоволення HR директора компанії: формальні показники (формування, посилення бажаного іміджу HR директора компанії у веб-просторі; рівень узгодження використання інструментів онлайн-комунікації із місією персонального бренду HR директора компанії та ін.); розширені показники (суб’єктивна оцінка HR директором компанії можливості бути задоволеним результатами побудови персонального бренду); по-друге, показники рівня задоволення потреб цільової аудиторії: формальні показники (частота потрапляння HR директора компанії до топ-листа блогерів, а його інформаційної продукції – до топ-листа контенту; кількість репостів; посилання на контент HR директора компанії в постах інших HR-фахівців, ЗМІ та ін.); розширені показники (відповідність і органічність використання інструментів онлайн-комунікації в рамках актуальних трендів комунікації та соціальних тренів). The dissertation focuses on examining the primary online communication tools used in constructing the personal brand of an HR company director. It aims to explore the social and communication potential of social media platforms in the context of personal branding. Furthermore, the study aims to propose an up-to-date strategy for the effective and comprehensive utilization of online communication tools in building the personal brand of the HR company director in modern conditions. The personal brand of the company's HR director is a multifaceted social and communicative phenomenon that encompasses mental structures and social capital. It serves various functions: identification, influence, ideological impact, and professional socialization. The need to establish and promote a personal brand online is justified by several factors. Firstly, it provides a competitive advantage for the HR director in the job market. Secondly, it unlocks social and communicative potential. Thirdly, the HR director generates content that contributes to societal security and information hygiene, while also providing a foundational information base for optimizing human resource management practices and improving the state's overall economic climate. Effective development of a personal brand for an HR director requires the implementation of a comprehensive model consisting of several stages. These stages include: subjective analysis, concept formation, strategy development, criteria model creation, and online promotion. Subjective analysis involves conducting a thorough self-assessment to understand one's strengths, values, and unique attributes that contribute to the personal brand. Concept formation focuses on defining the core concept and essence of the personal brand, identifying key messages, values, and positioning aligned with the HR director's professional identity. Strategy development entails setting clear objectives, identifying target audiences, determining appropriate communication channels and tactics, and crafting a consistent and authentic narrative that resonates with the desired audience. Criteria model creation involves establishing evaluation metrics such as visibility, engagement, reputation, and alignment with the desired brand image to assess the success of brand implementation. Online promotion utilizes various platforms, including social media, professional networking sites, and personal websites, to showcase the HR director's personality, expertise, and ideas. While acting within this HR model, the company director should also be guided by the brand strategy, which serves as a roadmap in the process of building an appropriate personal brand. Social networks, which are online communication tools with a specific social focus, hold significant importance in building a personal brand for an HR director in a company. The unique social orientation of these platforms enables the company's HR director to effectively engage with their target audience, fostering increased loyalty towards their personal brand and establishing themselves as an influential 'opinion leader.' The effectiveness of social networks as an online communication tool for personal brand building is also attributed to their mission-driven purpose, user-friendly registration process, versatile functionality, and the opportunity to implement various social media marketing strategies within their space. Moreover, the wide range of social network types, including informal, corporate, specialinterest, and forum-based networks, can be effectively utilized in building the personal brand of an HR director, provided that the peculiarities of each network's ecosystem and concept are taken into account. The dissertation dedicates special attention to defining the general and specific essences (communication, economic, socio-psychological, and socio-legal) as well as the significance and key components of a comprehensive strategy for utilizing online communication tools to build the personal brand of HR directors in a company. Moreover, this strategy takes into account the impact of the RussoUkrainian War on the information and communication space. The defined strategy is characterized as a dynamic and cohesive system of actions undertaken by the HR director, encompassing specific goals and both short- and long-term plans. It aims to: firstly, identify a range of effective online communication tools suitable for building a personal brand; and secondly, implement coordinated methods and techniques for utilizing these tools. The implementation of this strategy entails enhancing information security within society, while bolstering the competitive advantages, popularity, and profitability (i.e., increased social capital) of the HR director's personal brand. Furthermore, this strategy supports the stability and further development of the personal brand's relationship with its target audience, which remains uncertain amid the ongoing war in Ukraine. The effectiveness of utilizing online communication tools for building the personal brand of an HR director in a company is comprehensively conceptualized as an indicator of how well the personal brand-building process meets the needs and expectations of the target audience and the HR director themselves. This efficiency is identified by the author of the dissertation in relation to the outcomes achieved through organizing the personal brand-building process, the resources invested, and the goals associated with the HR director's personal brand. To assess the effectiveness of online communication tool usage, the following groups of performance indicators are significant: Firstly, indicators of the HR director's satisfaction level, including formal indicators (establishing and reinforcing the desired image of the HR director in the online space, alignment of online communication tool usage with the mission and personal brand of the HR director, etc.) and extended indicators (subjective assessment of the HR director's satisfaction with the results of personal brand-building). Secondly, indicators of the target audience's satisfaction level, encompassing formal indicators (frequency of the HR director's inclusion in top blogger lists, visibility of their information products in prominent content lists, number of reposts, and links to the HR director's content from other HR professionals and media) and extended characteristics (alignment and organic use of online communication tools in line with current communication trends and social dynamics).
  • Публікація
    Проблеми правового регулювання реалізації трудових прав працівників за законодавством України
    (2024) Остапенко, Ю. О.
    Дисертацію присвячено з’ясуванню актуальних проблем правового регулювання реалізації трудових прав працівників за законодавством України та розробці теоретико-практичних пропозицій і рекомендацій щодо вирішення цих проблем. Обґрунтовано, що під час дослідження проблематики правового регулювання трудових прав працівників і змісту механізму реалізації таких прав потрібно використовувати комплекс методів наукового дослідження, який, зокрема, включає логіко-семантичний, формально-юридичний, історикоправовий, системно-структурний, статистичний, порівняльно-правовий та інші методи. Констатовано, що трудові права працівників є важливим комплексом прав людини, який дозволяє їй реалізувати свій трудовий потенціал, покращити якість життя, а отже, він виступає основою (гарантією) набуття та повноцінної реалізації працівником (у відповідній частині – його сім’єю) низки соціальних, культурних, громадянських, політичних та інших прав людини. Трудові права працівника являють собою систему, структуру якої утворюють дві основні групи прав: базові трудові права працівників (індивідуальні базові трудові права, колективні базові трудові права); спеціальні трудові права працівників (спеціальні статусні трудові права, спеціальні ситуативні трудові права). Доведено, що реалізація працівником його трудових прав є складним комплексним процесом приведення положень трудового законодавства, якими закріплено суб’єктивні права працівника, у дію (їх об’єктивації). Така реалізація прав працівника виражається у формах юридично значимої діяльності та повинна ґрунтуватись на нормах чинного законодавства, а також узгоджуватись із відповідним комплексом принципів. Розкрито багатоаспектну проблематику реалізації трудових прав працівників в умовах поширення нетипової зайнятості та похідного явища – прекаризації зайнятості. По-перше, нетипові форми зайнятості, що в тій чи іншій мірі врегульовані діючим законодавством про працю, розвиваються та трансформуються відповідно до потреб ринку, за темпами їх розвитку не встигає змінюватись трудове законодавство. По-друге, нетипова зайнятість включає значну кількість форм зайнятості, які не врегульовані законодавством або ж є такими, що на практиці сторонами цих відносин виступають особи, діяльність яких врегульована цивільним чи господарським законодавством. Особливу проблему складає те, що нетипова зайнятість переважно спрямовується на оптимізацію витрат роботодавця на трудовий ресурс за рахунок деформації та маргіналізації правового статусу працівників. У зв’язку із цим зазначені форми зайнятості є сумнівними та ризикованими в силу ефекту прекаризації зайнятості, вплив якої знижується залежно від посилення трудоправової форми забезпечення соціальної безпеки працівників та нормативно-правового забезпечення реалізації трудових прав. Встановлено, що комплексне удосконалення правового регулювання реалізації трудових прав працівників в Україні повинно орієнтуватись на цінності трудового права, а також здійснюватися у трьох напрямах. По-перше, необхідно розробити і прийняти Закон України «Про підвищення гарантій реалізації прав працівників», що передбачатиме такі зміни до КЗпП України: доповнення ст. 22 КЗпП України ч. 2-1, норми якої визначатимуть недотримання роботодавцем вимог частин 1 і 2 ст. 22 Кодексу в якості грубого порушення трудового законодавства; доповнення ст. 23 КЗпП України ч. 3, в якій передбачатиметься, що у випадках, коли трудовий договір було безпідставно укладено на визначений строк, він вважатиметься безстроковим. По-друге, розроблення та прийняття Закону України «Про внесення змін до КЗпП України щодо врегулювання нетипової зайнятості», яким буде: закріплено правило, відповідно до якого нетипові працівники володіють обсягом базових трудових прав і можливостями їх реалізації; уточнено особливості виконання надомної роботи членами сім’ї працівника; доповнено Кодекс главою «Нетипова зайнятість», яку складатимуть такі статті: «Особливості нетипової зайнятості», «Нетипові працівники», «Дистанційна робота», «Надомна робота», «Залучена форма зайнятості» та інші. По-третє, удосконалення правового регулювання у частині підвищення ролі судової практики в оптимізації функціонування правового механізму реалізації трудових прав працівників. The dissertation focuses on elucidating the current challenges in the legal regulation of the implementation of labor rights of workers under Ukrainian legislation. It aims to develop theoretical and practical proposals and recommendations for addressing these challenges. The study establishes that examining the issues of legal regulation of workers’ labor rights, and the content of the mechanism for implementing these rights, necessitates a comprehensive approach. This approach should employ a variety of scientific research methods. These methods include logical-semantic, formal-legal, historical-legal, system-structural, and statistical methods. Additionally, comparative-legal methods and other relevant techniques are also essential. The dissertation establishes that workers’ labor rights are a crucial component of the contemporary human rights complex. These rights enable an able-bodied person to realize their labor potential and improve their quality of life. Therefore, they act as a foundation or guarantee for workers (and, to an extent, their families) to acquire and fully exercise various social, cultural, civil, political, and other human rights. The structure of an employee’s labor rights is systemic, comprising two main groups. The first group is basic labor rights of workers, which includes personal basic labor rights and collective basic labor rights. The second group encompasses special labor rights of employees, divided into special status labor rights and special situational labor rights. The dissertation substantiates the position that an employee’s exercise of their labor rights should be viewed as a complex, integrated process. This process involves enacting the provisions of labor legislation that safeguard the employee’s subjective rights, a concept known as the objectification of legal norms. The implementation of these rights is manifested through forms of legally significant activities. Moreover, it must be grounded in the norms of current legislation. Additionally, this implementation should align with a corresponding set of principles. It has been determined that the proper exercise of labor rights by an employee is contingent upon at least five key conditions. First, the implementation of labor rights must align with the principle of legal certainty. Second, the exercise of labor rights should manifest in practice, free from undue obstacles posed by employers, colleagues, the workforce, society, and the state. Third, the exercise of labor rights implies that the worker can rely on certain guarantees. These guarantees should facilitate progress towards the desired objectives in labor and employment. Fourth, the exercise of labor rights entails that the employee, during or as a result of this process, receives the benefits inherent in the labor rights being exercised. These benefits should be to the appropriate extent and provided for by normative or contractual methods. Fifth, the implementation of labor rights must not involve the abuse of these rights. Therefore, the exercise of labor rights by an employee must respect the boundaries of proper use. These boundaries include moral and legal limits, as well as formal legal constraints. Adequate legal guarantees significantly aid the implementation of workers’ labor rights. The dissertation reveals the complex issues surrounding the implementation of workers’ labor rights in the context of the proliferation of atypical employment and its derivative phenomenon, precarization of employment. Firstly, atypical forms of employment, to varying extents governed by current labor legislation, are evolving rapidly to meet market demands. However, labor legislation struggles to keep pace with this rapid development. Secondly, atypical employment gives rise to many forms of employment that fall outside legal regulation or are such that in practice, parties resort to civil or economic legislation for governance. A particular concern is that atypical employment primarily seeks to optimize employer costs for labor resources. This optimization often leads to the deformation and marginalization of workers’ legal status. Consequently, these forms of employment are viewed as questionable and risky due to the effects of employment precarization. The impact of precarization ends to diminish with the strengthening of the labor legal form that ensures workers’ social security and legal support for the implementation of labor rights. It has been determined that a holistic enhancement of the legal regulation of labor rights implementation in Ukraine should adhere to the values of labor law. This improvement should be pursued in three key directions. Firstly, there is a need to develop and adopt the Law of Ukraine ‘On increasing guarantees for the implementation of workers’ rights.’ This law should introduce specific changes to the Labor Code of Ukraine. One such change includes the addition of part 2-1 to Article 22 of the Labor Code. This new part would classify an employer’s failure to meet the requirements of parts 1 and 2 of Article 22 as a serious violation of labor legislation. Another change involves supplementing Article 23 of the Labor Code with a new part 3. This addition would stipulate that if an employment contract is unjustifiably concluded for a fixed term, it should be considered as unlimited. Secondly, the development and adoption of the Law of Ukraine ‘On Amendments to the Labor Code of Ukraine to regulate atypical employment’ is proposed. This law aims to introduce several key changes. It will establish a rule specifying that atypical workers be entitled to a range of basic labor rights and have the capacity to exercise these rights. It will clarify the specifics of home work performed by members of the employee’s family. Additionally, the Labor Code will be augmented with a new chapter titled ‘Atypical Employment.’ This chapter will comprise articles such as ‘Features of Atypical Employment,’ ‘Atypical Workers,’ ‘Remote Work,’ ‘Homework,’ and ‘Involved Form of Employment,’ among others. Thirdly, there is a need for the improvement of legal regulation in terms of enhancing the role of judicial practice. This enhancement is vital for optimizing the functioning of the legal mechanism that facilitates the realization of labor rights for workers.
  • Публікація
    Вплив зовнішніх факторів на мовні зміни
    (Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2023) Ревуцька, С. К.
    Вплив зовнішніх факторів на мовні зміни є необхідним та природним процесом, який відбувається в сучасному світі. Подібні процеси призводять до активізації внутрішніх впливів. Культурний контакт, суспільно-політичні зміни, технологічний прогрес та інші фактори сприяють еволюції мови шляхом запозичень, адаптації та трансформації лексичного складу та мовної системи загалом. За останні пару десятків років маємо вплив на лексичний склад в різних сферах, зокрема й освіті. Система дистанційного навчання та глобалізація інформаційного простору впливають на поширення іноземних термінів та виразів, особливо з англійської мови українською мовою. Це відбивається у використанні іншомовних слів, назв навчальних платформ, абревіатур, логотипів та термінів у комунікативних процесах. Зміни в мові відображають сучасні реалії та потреби суспільства, сприяють точнішому вираженню думок та ідей. Однак, важливо зберігати рівновагу між збагаченням мови новими запозиченнями та збереженням національної ідентичності та культурного спадку.
  • Публікація
    Управління ризиками в цифрових бізнес-екосистемах
    (ХНАДУ, 2023) Корват, О. В.
    Розглянуто сутність цифрової екосистеми, переваги використання екосистемної моделі ведення бізнесу на цифрових платформах, специфічні ризики в цифрових бізнес-екосистемах. Розкрито особливості ризиків, пов’язаних з діяльністю оркестратора екосистеми. Обґрунтовано доцільність застосування бізнесом цифрових систем управління ризиками у режимі реального часу.
  • Публікація
    Розвиток електронного урядування до цифрової екосистеми
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Корват, О. В.
    Наукова робота присвячена дослідженню економіко-правових аспектів модернізації електронного урядування в Україні в цифрову екосистему для досягнення Цілей сталого розвитку. Метою статті є аналіз стану електронного урядування в Україні та розробка рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення цифрової трансформації національного урядування до екосистемної моделі. У роботі обґрунтовано доцільність екосистемного підходу в цифровому урядуванні. Розкрито відмінності електронного та цифрового урядів. Охарактеризовано сутність екосистеми урядування. Проаналізовано стан електронного урядування в Україні, описано заходи, що виконуються для його цифрового розвитку. Виявлено проблеми із захистом персональних даних у національних цифрових проектах, відкритістю та прозорістю цифрових трансформацій. Акцентовано на ключовій ролі громадян в цифровому державному управлінні. Запропоновано закріплення у законодавстві цілей розвитку людини та захисту її прав як пріоритету під час цифрових трансформацій. Розглянуто можливості та ризики інноваційних технологій. Наголошено на необхідності ґрунтовних досліджень та нормативно-правового регулювання інноваційних рішень перед їх впровадженням у процеси урядування. Запропоновано встановити відповідальність за безпеку даних і процесів у цифровій екосистемі урядування. Зроблено висновок щодо необхідності удосконалення законодавства та нормативно-правових актів з цифровізації урядування, економіки та суспільства в Україні з урахуванням пріоритетних цілей розвитку людини, кібербезпеки та захисту даних, реалізації принципу відкритості. прозорості та ефективності державного управління.
  • Публікація
    Актуальні питання правового регулювання штучного інтелекту
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023-09) Корват, О. В.
    Розглянуто активізацію процесів розробки правового регулювання штучного інтелекту в Україні. Обґрунтовано необхідність здійснення регуляторних превентивних заходів на базі європейського досвіду для зниження ризиків використання систем зі штучним інтелектом. Наведено ключові результати напрацювань правових норм ЄС у сфері штучного інтелекту: подвійність мети політики розвитку та захисту від ризиків; визначення та класифікація систем штучного інтелекту; класифікація ризиків і шкоди; заборона систем з неприйнятним ризиком; жорстке регулювання систем з високим ризиком; вимоги до прозорості систем; встановлення відповідальності за шкоду, зокрема для органів державної влади; удосконалення процедур доведення шкоди. Запропоновано заборонити використання в Україні систем штучного інтелекту з неприйнятним ризиком та тимчасово з високим ризиком до впровадження державного регулювання та нагляду у сфері штучного інтелекту.
  • Публікація
    Проблеми розвитку інноваційних екосистем
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Корват, О. В.
    Обґрунтовано актуальність інноваційного розвитку економіки України та формування інноваційних екосистем. Розглянуто сутність інноваційних екосистем, рівні екосистем, їх відмінність від інноваційних систем, особливості одночасного функціонування інноваційних екосистем у дослідницькій і комерційній економіках, необхідність державного регулювання функціонування інноваційних екосистем. Визначено проблеми розвитку інноваційних екосистем в Україні, зокрема інноваційних екосистем Індустрії 4.0 та національної інноваційної екосистеми. Окреслено шляхи їх вирішення.
  • Публікація
    Економічна стійкість і безпека держави в умовах Індустрії 4.0.
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Корват, О. В.
    Розглянуто сутність понять економічна стійкість, економічна безпека, ризик, загроза та розкрито зв'язок між ними. Наведено обґрунтування впровадження Індустрії 4.0. Виокремлено ключові ризики економічної стійкості й загрози економічній безпеці України в умовах цифровізації та роботизації реального сектору економіки. Виявлено неадекватність методики оцінювання рівня економічної стійкості та безпеки України для розробки регуляторних заходів і контролю за їх ефективністю під час переходу до цифрової економіки. The essence of the concepts of economic stability, economic security, risk, threat is considered and the connection between them is revealed. The rationale for the implementation of Industry 4.0 is given. The key risks of economic stability and threats to the economic security of Ukraine in the conditions of digitization and robotization of the real sector of the economy are singled out. The inadequacy of the methodology for assessing the level of economic stability and security of Ukraine for the development of regulatory measures and control over their effectiveness during the transition to the digital economy was revealed.
  • Публікація
    Етапи становлення комп’ютерної термінології на тлі розвитку інформаційних технологій в Україні
    (Львівський національний університет ім. І. Франка, 2023) Ментинська, І.
    The article traces the formation of computer terminology against the background of the development of information technologies in Ukraine. Important stages of establishment of this field of knowledge are high lighted. Special attention is paid to the main lexicographical works, which became basic in the formation of the term system. The relevance of scientific research is determined by the need for a scientific description of the his tory of the development of Ukrainian computer terminology, as well as the need to determine the periodization of the formation of Ukrainian computer terminology. To realize the goal, the following tasks were completed1) describe the development of IT technologies in Ukraine; 2) the main stages of the adoption of computer terms against the background of the development of the computer industry are revealed; 3) lexicographical works that became basic in the formation of the computer sphere were carefully considered; 4) the peculiarities of the func tioning of computer terms at each stage of development are established. The study of the history of the formation and development of industry terminology against the background of the development of information technologies in Ukraine makes it possible to determine the main regu larities of the formation of the term system, to forecast the trends of its development using logical and linguistic ordering and a well-founded lexicographic description. The development and systematization of computer terminology are complex and ambiguous. We single out five important stages of the establishment of the computer industry against the background of the develop ment of IT technologies in Ukraine: the 1st stage (beginning of the 20th century); 2nd (1941–1959); 3rd (1960-1989); 4th (1990–2000); 5th (early 2000 – until today). We trace that the emergence of information technologies in Ukraine dates back to 1914, however, due to intralingual and extra lingual factors, Ukrainian computer termi nology developed sluggishly during the first and second periods. However, the fourth and fifth periods are characterized by rapid development and consistent systemati zation of the branch terminology. The main lexicographic works, which can be called basic in the formation of computer terminology, were the dictionaries of the 20 and 30 years of the 20th century. An important basis for establishing and codifying computer term units is the “Cybernetics Encyclopedia”, and at the current stage of development, online dictionaries of they IT. In the future, it would be worth investigating the stages of develop ment of thermographic processing in the computer industry in Ukraine and abroad.
  • Публікація
    Вибір форми екранів при захисті військовослужбовців від впливу електромагнітного поля
    (2023) Казакліу, І. І.; Ілляшенко, Л. М.
    Навіть в мирні часи електромагнітне поле завдавало шкоду людям. Для збереження здоров’я людей були створені правила, які повинні бути враховані у нормативно-технічних документах. Незважаючи на те, що зараз такі норми і правила є обов'язковими, війна створила інші загрози для здоров’я інших людей, які перебувають в зонах дії електромагнітного поля. Категорією різику є військовослужбовці.
  • Публікація
    Визначення меж захисних зон при дії електромагнітного поля
    (2023) Сидоренко, Я. О.; Ілляшенко, Л. М.
    Іноді люди змушені знаходитись під впливом електромагнітного поля. Коли це трапляться, то захист людей від впливу електромагнітного поля досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту. Але під час війни військовослужбовці змушені замість знаходження в населених пунктах, створювати тимчасові пункти дислокації, та стикатись з іншими джерелами випромінювання.
  • Публікація
    Захист військовослужбовців від впливу електромагнітного поля
    (2023) Шпатар, В. О.; Ілляшенко, Л. М.
    Відомо, що магнітні та електричні поля можуть причинити шкоду людині. Війна в Україні створила додаткові умови для впливу електромагнітного поля на здоров’я людей, зокрема військовослужбовців, та підкреслила важливість захисту людей від шкідливої дії електромагнітного поля.
  • Публікація
    Вибір матеріалу для створення поглинаючих екранів при захисті військовослужбовців від впливу електромагнітних випромінювань
    (2023) Лешан, В. О.; Ілляшенко, Л. М.
    Електромагнітне поле в залежності від його рівня може здійснювати шкідливий вплив на людину. Ступінь його небезпеки зростає із збільшенням напруженості. Вибір матеріалу для створення поглинаючих екранів при захисті військовослужбовців від впливу електромагнітних випромінювань має велике значення
  • Публікація
    Інформаційне забезпечення доступу до інноваційної інфраструктури
    (Право, 2021) Самородов, А.
    В статті розглядається стан інформаційного забезпечення національної інноваційної інфраструктури. Аналізується діюче законодавство й повноваження органів державної влади та інших суб’єктів інноваційного процесу з приводу інформаційного забезпечення. Розглядаються приклади інформаційно-комунікаційного забезпечення інноваційної інфраструктури. Робляться висновки з приводу можливих шляхів покращення ефективності національної інноваційної інфраструктури. Problem setting. Effective innovative development of the state is impossible without ensuring the proper functioning of innovation infrastructure and innovation processes. In turn, the innovation infrastructure must be accessible to users and have the ability to meet both logistical and information needs. In this aspect, an important issue that will be considered in this article is to ensure free access of participants in the innovation process to the established network of information and communication interaction and assistance. Analysis of recent researches and publications. V.V. Maloyvan, T.V. Pisarenko, T.K. Kvasha, N.V. Bereznyak, O.V. Prudka, S.V. Glibko, O.V. Rozgon, Yu. V. Georgievsky, Yu. V. Pasmor and O.M. Petukhova studied the issue of information support for access to innovation infrastructure. Target of research is to analyze the legal regulation of information support for access to innovation infrastructure; identification of existing problems and possible ways to solve them in order to increase the efficiency of the national innovation infrastructure. Article’s main body. The article discusses the state of information support of the National Innovation Infrastructure. The current legislation and powers of state authorities and other subjects of the innovation process in the field of information support are analyzed. Examples of information and communication provision of innovative infrastructure are considered. Conclusions are drawn regarding possible ways to increase the efficiency of the national innovation infrastructure. It is expedient to recognize the information and communication support of the innovation infrastructure as a necessary precondition for increasing the economic and scientific potential of the state. Innovation and investment actors seeking to increase their productivity need to navigate large amounts of information to make the most appropriate and justified decisions. This increases the importance of information and communication centers, platforms and other entities that can offer customers structured, relevant, verified and accessible information gathered in one place. Conclusions and prospects for the development. Particular attention should be paid to the need for the state to encourage the exchange of information at the regional and sectoral levels, which can be achieved by strengthening the role of local governments in providing local and regional innovation infrastructures (both by changing legislation and by conducting information campaigns and communication platforms); as well as by encouraging universities to more actively interact with society and business.
  • Публікація
    Патентна заявка як засіб залучення інвестицій
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Шматков, Д. І.
    У тезах розкрито цінність патентних заявок як маркеру інноваційності компанії у контексті залучення інвестицій. В результаті порівняння тактик двох гіпотетичних компаній запропоновано відповідні рішення для стратегії управління інтелектуальною власністю. The article examines the value of patent applications as a marker of the company’s innovativeness in the context of investment attraction. As a result of comparing the tactics of two hypothetical companies, appropriate solutions for the intellectual property management strategy are proposed.
  • Публікація
    Правові аспекти демонстрування винаходів оборонного призначення на українських краудфандингових платформах
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2023) Шматков, Д. І.
    У статті представлено результати науково-правового аналізу двох питань: Чи можуть власники веб-сайту демонструвати продукти, називаючи їх винаходами, якщо ці продукти не пройшли офіційну експертизу Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій? Чи можуть зазначені продукти відноситись до секретних винаходів та які обмеження це накладає на відповідне розкриття? Встановлено, що використання слова «винахід» під час демонстрування продуктів оборонного призначення на українських краудфандингових платформах не порушує норм відповідних законів. Ризики порушення режиму секретності винаходів під час такого демонстрування є невисокими. The article presents the results of a scientific and legal analysis of two questions: Can website owners display products, calling them inventions, if these products have not passed the official examination of the Ukrainian National Office of Intellectual Property and Innovation? Can the products in question be classified as secret inventions and what limitations does this place on disclosure? It has been established that the use of the word "invention" when demonstrating defense products on Ukrainian crowdfunding platforms does not violate the norms of the relevant laws. The risks of violation of the regime of secrecy of inventions during such displaying are low.
  • Публікація
    Критичний огляд порядку припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет в Україні
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2022) Шматков, Д. І.
    Представлена доповідь містить критичний огляд статті 521 Закону України «Про авторське право і суміжні права», що регламентує порядок дій зацікавлених сторін у разі виявлення порушень авторського права з використанням мережі Інтернет. Захист від недобросовісної конкуренції, пов’язаний із неправомірним використанням авторського права третіх осіб, певною мірою визначає економічну безпеку різноманітних суб’єктів, особливо користувачів електронної комерції. У доповіді наведено приклади застосування згаданої статті в умовах комерційної діяльності на відповідних платформах. Доповідь завершується пропозиціями щодо удосконалення статті 521 Закону України «Про авторське право і суміжні права». The presented report contains a critical review of Article 521 of the Law of Ukraine “On Copyright and Related Rights” that regulates the procedure for stakeholders in case of copyright infringement using the Internet. Protection against unfair competition related to the copyright infringement by third parties to some extent determines the economic security of various entities, especially e-commerce users. The report provides examples of the application of the article in the context of commercial activities on e-commerce platforms. The report concludes with proposals to improve article 521 of the Law of Ukraine “On Copyright and Related Rights”.
  • Публікація
    Огляд програм USPTO щодо боротьби з недобросовісною конкуренцією серед власників знаків для товарів і послуг
    (НДІ ПЗІР НАПрН України, 2022) Шматков, Д. І.
    У статті розглянуто актуальні програми Відомства з патентів і товарних знаків США з аналізу заявок на знаки на товари і послуги в проекції боротьби з недобросовісною конкуренцією серед правовласників. Враховуючи постійні та суттєві удосконалення цих програм, а також лідерство Відомства як за кількістю, так і за приростом заявок на торговельні марки, цей огляд може бути корисним заявникам, представникам та відповідальним особам національних офісів. The article examines the current programs of the United States Patent and Trademark Office to analyze trademark applications in the projection of the fight against unfair competition among the trademark’s owners. Given the continuous and significant improvements in these programs, as well as the Office's leadership in both the number and growth of trademark applications, this overview may be useful to applicants, representatives and officials of national offices.