Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії та практики

Жуков, С. В.

Публікація:
Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії та практики

dc.contributor.author	Жуков, С. В.
dc.date.accessioned	2019-11-21T12:05:49Z
dc.date.available	2019-11-21T12:05:49Z
dc.date.issued	2019
dc.description.abstract	У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – на основі комплексного аналізу доктринальних та методологічних джерел, адміністративно-правових актів та практики їх реалізації, зарубіжного досвіду сформулювати концепцію адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, охарактеризувати сутність та елементи адміністративно-правового механізму забезпечення доброчесності суддів, визначити шляхи удосконалення адміністративно-правових актів у досліджуваній сфері. У роботі обґрунтовано, що етичні стандарти професійної діяльності можуть бути предметом адміністративно-правового забезпечення за таких умов: а) якщо певний вид професійної діяльності має ознаки соціальної значущості, а наслідки помилок та недоліків у здійсненні такої діяльності можуть негативно позначатися на рівні додержання прав і свобод людини і громадянина; б) якщо етичні вимоги, що висуваються до певного виду професійної діяльності можуть бути вербалізовані та закріплені на рівні етичних кодексів або інших зводів моральних вимог, до представників певної професійної групи; в) якщо можна виокремити аспекти поведінки професіоналів, які можуть бути підтверджені двома незалежними спостерігачами, на основі однієї методики і при цьому результати спостереження не будуть мати значних відмінностей; г) якщо реалізація етичних стандартів базується на публічному інтересі і охоплює діяльність суб’єктів адміністративно-правових відносин; Охарактеризовано методологію дослідження феномену доброчесності суддів, яка уявляє собою комплекс об’єднаних системним підходом способів та прийомів наукового пізнання, що дають змогу виявити основні закономірності поведінки суддів, які характеризують їх здатність незалежно та неупереджено здійснювати правосуддя та підтримувати авторитет судової влади, та можуть вербалізовані та закріплені у писаних етичних та правових нормах. На підставі термінального аналізу категорії «доброчесність» в адміністративному законодавстві та науці адміністративного права запропоновано періодизацію її розвитку, яка включає чотири етапи, та з’ясовано, що невід’ємними властивостями цього поняття є комплексний характер, наявність широкого та вузького тлумачення, обумовленість міжнародними зобов’язаннями України та відображення на рівні поведінки суддів. В дисертації обґрунтовано, що адміністративні відносини із забезпечення доброчесності суддів у широкому аспекті включають формування публічною адміністрацією та інститутами громадянського суспільства умов запобігання корупції; внутрішньоорганізаційні управлінські відносини, що складаються в процесі внутрішньої організації та діяльності, пов’язаної з кваліфікаційним оцінюванням суддів, реалізацію повноважень, делегованих державою спеціальній недержавній інституції – Громадській раді доброчесності, реалізацію юрисдикції адміністративних судів щодо поновлення порушених прав суб’єктів та об’єктів адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів. На підставі проведеного аналізу міжнародного досвіду встановлено, що має місце суперечність між рекомендаціями міжнародних організацій щодо впровадження в Україні вимог до доброчесності суддів та досвідом у цій сфері держав Західної Європи та Північної Америки. Сутність вказаної суперечності помагає в тому, що для імплементації в Україні пропонуються моделі, апробація яких у державах так званої «старої демократії» не проводилась. Натомість, досвід Сербії та Словаччини переконливо свідчить, що повне впровадження рекомендацій міжнародних організацій щодо судової реформи в аспекті доброчесності суддів призвело підвищення рівня непотизму в судовій системі, руйнування системи внутрішнього контролю та значного зниження рівня довіри громадян до судової влади. У роботі удосконалено розуміння мети адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, яка включає стратегічний та тактичний рівні, і обумовлює спрямованість та структуру адміністративно-правового механізму її реалізації, а також дефініцію принципів адміністративноправового забезпечення доброчесності суддів як закріплених у Конституції та законах України концептуальних засад визначення їх відповідності етичним стандартам здійснення правосуддя та формування моделі їх бажаної поведінки, яка відповідала б поставленим перед ними завданням та запропоновано їх класифікацію за критерієм сфери правового регулювання. Автором запропоновано класифікацію суб’єктів адміністративноправового забезпечення доброчесності суддів, яких за функціональним критерієм можна розділити на чотири групи: а) суб’єкти адміністративноправового забезпечення, до компетенції яких належить визначення законодавчих засад доброчесності суддів та підтвердження юридичного факту призначення судді на посаду (Верховна Рада України; Президент України); б) суб’єкти адміністративно-правового забезпечення, до повноважень яких належить формування персонального складу інституцій, які безпосередньо здійснюють оцінювання доброчесності суддів (Вища рада правосуддя, Рада суддів, Вища кваліфікаційна комісія суддів України); в) інституції, які безпосередньо здійснюють оцінювання доброчесності суддів (Вища кваліфікаційна комісія суддів, Громадська рада доброчесності); г) органи публічної адміністрації, на яких покладено обов’язок створювати умови для подолання впливу корупції на систему державної влади в Україні (Кабінет Міністрів України, Національне агентство з питань запобігання корупції, Міністерство освіти і науки України, інші центральні органи виконавчої влади). Набула подальшого розвитку характеристика тенденцій сучасної судової практики у сфері адміністративно-правового забезпечення доброчесності суддів, спрямованих на визначення законності підстав застосування суб’єктами оцінювання (насамперед – Громадською радою доброчесності) певних критеріїв під час визначення рівня доброчесності суддів, що обумовлено існуванням прогалини у визначенні адміністративноправового статусу Громадської ради доброчесності; Автором надано характеристику ролі адміністративного права у формуванні високого рівня інтолерантності до корупції і зроблено акцент на наявності системного зв’язку між доброчесністю суддів і сприйняттям корупції у системі освіти. Запропоновано зміни та доповнення до Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції», «Про освіту» та ін.	uk_UA
dc.identifier.citation	Жуков С. В. Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії та практики : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / С. В. Жуков. – Дніпро, 2019. – 485 с.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://openarchive.nure.ua/handle/document/10264
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.publisher	Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ	uk_UA
dc.subject	адміністративно-правове забезпечення	uk_UA
dc.subject	адміністративно-правові відносини	uk_UA
dc.subject	адміністративно-правовий механізм	uk_UA
dc.subject	доброчесність суддів	uk_UA
dc.subject	судова влада	uk_UA
dc.subject	запобігання корупції	uk_UA
dc.title	Адміністративно-правове забезпечення доброчесності суддів: проблеми теорії та практики	uk_UA
dc.title.alternative	Administrative and legal support for the integrity of judges: problems of theory and practice	uk_UA
dc.type	Thesis	uk_UA
dspace.entity.type	Publication