Правове регулювання переведення та переміщення працівників

Фоміна, Г. Ю.

Публікація:
Правове регулювання переведення та переміщення працівників

dc.contributor.author	Фоміна, Г. Ю.
dc.date.accessioned	2022-06-07T09:18:30Z
dc.date.available	2022-06-07T09:18:30Z
dc.date.issued	2021
dc.description.abstract	Дисертаційне дослідження присвячено теоретико-правовим основам правового регулювання переведення та переміщення працівників. Здійснено аналіз, якою є комплексна наукова інтерпретація та теоретико-правова характеристика переведення і переміщення працівників. Встановлені особливості сучасного стану правового регулювання переведення та переміщення працівників загалом та окремих категорій працівників, зокрема. З’ясовано систему основних підстав і умов переведення та переміщення працівників, а також порядок здійснення цих кадрових процедур. Комплексний аналіз положень чинного законодавства України та позицій науковців засвідчив, що переведення та переміщення працівників охоплено відповідним спеціальним трудо-правовим режимом, яким є порядок правового регулювання режиму раціонального використання роботодавцем трудового потенціалу працівників (у межах виробничих відносин) шляхом їх перестановки у просторі, формах зайнятості, комплексі обов’язків без шкоди забезпеченню засади свободи праці працівників та гармонійної стабільності трудових правовідносин працівників і роботодавців. При цьому поточний стан правового регулювання переведення і переміщення працівників в Україні обумовлений еволюцією вказаного трудо-правового режиму. У зв’язку із цим звертається увага на те, що: регулювання переведення працівників прослідковується вже за часів існування України-Русі, хоча на рівні законодавства засади переведення вперше були закріплені у 1835 році; регулювання переміщення працівників в Україні зародилось лише на пізніх етапах розвитку радянського трудового права (з 1980 року). Виділено комплексну класифікацію переведення працівника, в рамках якої ця кадрова процедура поділяється на види залежно від: об’єктивного вияву переведення (постійне чи тимчасове; пов’язаного зі зміною роботи на тому ж самому підприємстві, роботи на тому ж самому підприємстві, яке змінює своє місцезнаходження, роботи та підприємства в тій же самій місцевості, роботи та підприємства в іншій місцевості та ін.); суб’єктивного вияву переведення (добровільне чи обов’язкове; обумовлене ініціативою роботодавця чи працівника). Переміщення працівника пропонується поділяти на такі види: перехід працівника в установі на інше робоче місце; перехід працівника в інший структурний підрозділ на території установи в межах тієї ж місцевості; перехід працівника на іншому механізмі (агрегаті) при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Доводиться, що різні види переведення і переміщення працівників врегульовані різними нормами законодавства, а саме: законодавством про працю (Кодексом законів про працю України, Законами України «Про оплату праці», «Про охорону праці», «Про відпустки», «Про зайнятість населення»), а також трудоправовими нормами адміністративного законодавства (Закони України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про Національну поліцію» та ін., урядовими постановами від 23 серпня 2017 року № 640, від 17 червня 2020 року № 494 та ін.). Спеціальні норми законодавства про переведення і переміщення працівників ґрунтуються на положеннях Конституції України та на нормах універсальних і регіональних міжнародно-правових актів, що містять заборону на примусову працю, конвенціях Міжнародної організації праці, що стосуються переведення чи переміщення працівників (1930 року № 29, 1948 року № 88, 1990 року № 171), а також на рішеннях Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах De Wilde, Ooms and Versyp v. Belgium; Rantsev v. Cyprus and Russia). Враховуючи актуальні проблеми правового регулювання переведення та переміщення працівників, а також проаналізований досвід правового регулювання цих кадрових процедур в державах-членах ЄС (зокрема, Болгарії, Іспанії, Польщі та Румунії) сформульовано перелік основних тенденцій подальшого розвитку правового регулювання переведення та переміщення працівників, а саме: 1) формування на рівні законодавства концептуальної основи соціально безпечного переведення та переміщення працівників (створення та прийняття парламентом відповідної Концепції); 2) врахування в українському законодавстві норм європейського трудового права про переведення працівників (директив № 2001/23/ЄС 2001 року, № 2014/36/ЄС 2014 року, № 2014/54/ЄС 2014 року, № 2014/66/ЄС 2014 року), а також досвіду правового регулювання переведення та переміщення працівників в державахчленах ЄС; 3) деталізація та консолідація правового регулювання переведення та переміщення працівників в нормах КЗпП України (доповнення Кодексу главою «Переведення і переміщення працівників»); 4) забезпечення належного рівня соціальної безпеки працівників під час (в результаті) переведення, обумовленого дискримінацією (сексуальним домаганням) працівника; 5) усунення термінологічної колізії між трудовим і адміністративним законодавством в частині регулювання переведення та переміщення працівників, а також приведення відповідних норм адміністративного законодавства у відповідність до сучасної теорії трудового права України. The dissertation research is devoted to the theoretical and legal foundations of legal regulation of the transfer and movement of employees. The analysis is carried out, which is a comprehensive scientific interpretation and theoretical and legal characteristics of the transfer and movement of employees. The features of the current state of legal regulation of the transfer and movement of employees in general and certain categories of employees, in particular, are established. The system of basic grounds and conditions for transferring and relocation employees, as well as the procedure for implementing these personnel procedures, is clarified. A comprehensive analysis of the provisions of the current legislation of Ukraine and the positions of scientists has shown that the transfer and movement of employees is covered by the relevant special labor and legal regime, which is the procedure for legal regulation of the regime of rational use by the employer of the Labor potential of employees (within production relations) by their rearrangement in space, forms of employment, a set of duties without prejudice to ensuring the basis of freedom of work of employees and the harmonious stability of labor relations between employees and employers. At the same time, the current state of legal regulation of the transfer and movement of employees in Ukraine is due to the evolution of this Labor and legal regime. In this regard, attention is drawn to the fact that: the regulation of the transfer of employees can be traced already during the existence of Ukraine-Rus, although at the level of legislation, the principles of transfer were first fixed in 1835; the regulation of the movement of workers in Ukraine was born only at the late stages of the development of Soviet labor law (since 1980). There is a comprehensive classification of employee transfer, in which this personnel procedure is divided into types depending on: objective manifestation of transfer (permanent or temporary; associated with a change of work at the same enterprise, work at the same enterprise that changes its location, work and enterprises in the same area, work and enterprises in another area, etc.); subjective manifestation of transfer (voluntary or mandatory; due to the initiative of the employer or employee). It is proposed to divide the movement of an employee into the following types: transfer of an employee in an institution to another workplace; transfer of an employee to another structural division on the territory of the institution within the same area; transfer of an employee on another mechanism (aggregate) while continuing to work in the same specialty, qualification or position. It is proved that different types of transfer and relocation of employees are regulated by different norms of legislation, namely: labor legislation (Labor Code of Ukraine, the laws of Ukraine “On remuneration”, “On labor protection”, “On holidays”, “On employment of the population”), as well as labor law norms of administrative legislation (laws of Ukraine “On civil service”, “On the judicial system and status of judges”, “On the National Police” etc., government orders of August 23, 2017 No. 640, of June 17, 2020 No. 494 and others). Special norms of legislation on the transfer and movement of employees are based on the provisions of the Constitution of Ukraine and on the norms of universal and regional international legal acts containing a ban on forced labor, conventions of the International Labor Organization concerning the transfer or movement of employees (1930 No. 29, 1948 No. 88, 1990 No. 171), as well as on the decisions of the European Court of human rights (in particular, in cases of De Wilde, Ooms and Versyp v. Belgium; Rantsev v. Cyprus and Russia). Taking into account the current problems of legal regulation of transfer and movement of employees, as well as analyzed the experience of legal regulation of these personnel procedures in the EU member states (in particular, Bulgaria, Spain, Poland and Romania) formulated a list of the main trends in the further development of legal regulation of transfer and movement of employees, namely: 1) formation at the level of legislation of the conceptual basis for socially safe transfer and movement of employees (creation and adoption by Parliament of the relevant concept); 2) taking into account in Ukrainian legislation the norms of European labor law on the transfer of employees (directives No. 2001/23/EU, No. 2014/36/EU, No. 2014/54/EU, No. 2014/66/EU), as well as experience in the legal regulation of the transfer and movement of employees in the EU member states; 3) detailing and consolidating the legal regulation of the transfer and movement of employees in the norms of the Labor Code of Ukraine (supplement the code with the chapter "transfer and movement of employees"); 4) ensuring an appropriate level of social safety of employees during (as a result) transfer caused by discrimination (sexual harassment) of the employee; 5) elimination of terminological conflicts between Labor and administrative legislation in terms of regulating the transfer and movement of employees, as well as bringing the relevant norms of administrative legislation in line with the modern theory of labor law of Ukraine.	uk_UA
dc.identifier.citation	Фоміна Г. Ю. Правове регулювання переведення та переміщення працівників : дис. …. д-ра філософ. : 081. Київ, 2021. 231 с.	uk_UA
dc.identifier.uri	http://scc.univ.kiev.ua/upload/iblock/2e6/pt2qtoylcbdyyt6hvsnd080hywgcxu1l/Dis%20Фоміна.pdf%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0.pdf
dc.identifier.uri	https://openarchive.nure.ua/handle/document/20526
dc.language.iso	uk	uk_UA
dc.publisher	КНУ ім. Т. Г. Шевченка	uk_UA
dc.subject	кадрові процедури	uk_UA
dc.subject	переведення	uk_UA
dc.subject	переміщення	uk_UA
dc.subject	правове регулювання	uk_UA
dc.subject	працівник	uk_UA
dc.subject	праця	uk_UA
dc.subject	реформа трудового законодавства	uk_UA
dc.subject	роботодавець	uk_UA
dc.subject	трудові відносини	uk_UA
dc.subject	employee	uk_UA
dc.subject	employer	uk_UA
dc.subject	employment relations	uk_UA
dc.subject	labour	uk_UA
dc.subject	legal regulation	uk_UA
dc.subject	personnel procedures	uk_UA
dc.subject	reform of labour legislation	uk_UA
dc.subject	relocation	uk_UA
dc.subject	transfer	uk_UA
dc.title	Правове регулювання переведення та переміщення працівників	uk_UA
dc.title.alternative	Legal regulation of transfer and relocation of employees	uk_UA
dc.type	Thesis	uk_UA
dspace.entity.type	Publication