Комплекс основних прав професійного публічного службовця в Україні

Abstract

Стаття присвячена з’ясуванню комплексу основних прав професійного публічного службовця в Україні. Автор критично аналізує чинне законодавство в частині, що регулює права державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, а також досліджує наукову літературу, в якій вже розглядалась проблематика відповідного елементу правового статусу цих публічних службовців. Особлива увага приділяється ретельній систематизації прав професійних публічних службовців у межах відповідних груп і підгруп, а також з’ясуванню достатності наявних прав професійних публічних службовців й їх змінюваності в процесі триваючої реформи законодавства про публічну службу. Наголошується на тому, що нормативне закріплення прав службовців в органах місцевого самоврядування є дещо вужчим за обсяг прав держслужбовців. При цьому, на відміну від підходу, використаного в Законі України «Про державну службу», Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» не містить застереження про те, що перелік основних прав відповідних професійних публічних службовців не є вичерпним. Крім того, звертається увага на те, що в процесі реформи «Перезавантаження влади» відбувається звуження прав публічних службовців, що суперечить європейському праву та рекомендаціям Ради Європи, а також концепції гідної праці публічних службовців в Україні. З’ясовано, що модернізація системи публічного адміністрування а тій чи іншій мірі позначається на правосуб’єктності професійних публічних службовців, що підтверджує, зокрема, розпочатий у вересні 2019 року етап реформи публічної служби, що отримав назву «Перезавантаження влади» й критикується українськими вченими. Зроблено висновок, що в узагальненому вигляді службово-трудові права публічних службовців складаються з таких груп прав: 1) права публічного службовця як людини і громадянина у сфері праці головним чином; 2) права публічного службовця, пов’язані з належним перебігом службово-трудових обов’язків; 3) права публічного службовця, що мають забезпечити належний рівень соціальної безпеки держслужбовців.