Придачук, К. О.2023-12-062023-12-062023Придачук К. О. Адміністративно-правовий механізм кадрового забезпечення діяльності Вищого антикорупційного суду : дис. … д-ра філос. : 081 / К. О. Придачук. Ужгород, 2023. 250 с.https://openarchive.nure.ua/handle/document/25054Дисертація є комплексним дослідженням змісту адміністративноправового механізму кадрового забезпечення діяльності Вищого антикорупційного суду (ВАКС), в якому приділено увагу формулюванню рекомендацій щодо вдосконалення адміністративно­правового регулювання кадрового забезпечення діяльності ВАКС з урахуванням зарубіжного досвіду правового регулювання кадрового забезпечення діяльності антикорупційних судів. Аргументовано, що кадрове забезпечення ВАКС є складовою частиною кадрової політики в системах правосуддя й антикорупційних органів, що узгоджена з державною кадровою політикою. Кадрове забезпечення ВАКС цілісно та стратегічно спрямоване на виконання повноважними суб’єктами кадрового забезпечення завдань з метою формування, підтримання належного стану та умов діяльності ВАКС за рахунок задоволення потреб Суду в належній кількості кваліфікованих кадрів. Комплексність здійснення кадрового забезпечення ВАКС відбувається за рахунок дії адміністративно­правового механізму кадрового забезпечення діяльності Суду. Цей правовий механізм постає в якості системи взаємоузгоджених правових способів і засобів, передбачених адміністративним законодавством, які застосовуються відповідними суб’єктами владних повноважень (суб’єктами кадрового забезпечення діяльності Суду) для повноцінного, ефективного забезпечення належної діяльності ВАКС шляхом оптимального забезпечення потреб Суду в якісних кадрах. Удосконалено наукове розуміння чотирирівневої структури нормативно­правової основи кадрового забезпечення діяльності ВАКС. Відповідну структуру складають такі рівні нормативно­правової основи кадрового забезпечення: рівень Конституції України; міжнародно­правовий рівень; рівень законодавчих актів; рівень підзаконних актів, яким охоплено акти, що приймаються або суб’єктами нормотворчої діяльності поза системою правосуддя, або суб’єктами нормотворчої діяльності в системі правосуддя. На підставі комплексного аналізу нормативно­правової основи кадрового забезпечення діяльності ВАКС виявлено ключові проблеми правового регулювання цієї забезпечувальної діяльності, зокрема: невиправдана десистематизація законодавства про судоустрій і статус суддів; недостатність юридичної визначеності на рівні спеціальних законів і підзаконних актів статусу суб’єктів кадрового забезпечення діяльності ВАКС, процедур кадрового забезпечення діяльності Суду та ін. У дисертації удосконалено підходи до розуміння правового статусу суб’єкта кадрового забезпечення діяльності ВАКС та багаторівневої системи таких суб’єктів. Систему таких суб’єктів складають: по­перше, зовнішні суб’єкти (Президент України, Верховна Рада України); по­друге, внутрішньосистемні суб’єкти (ті, що знаходяться в системі правосуддя, перебуваючи за рамками структури ВАКС – Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Громадська рада міжнародних експертів, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, а також органи суддівського самоврядування центрального рівня; потретє, суб’єкти, які належать до структури ВАКС – Голова ВАКС, Голова Адміністративної палати ВАКС, орган суддівського самоврядування ВАКС, апарат Суду, його керівник і структурні підрозділи). Встановлено існування інституційної кризи кадрового забезпечення діяльності Суду, зокрема через недостатність юридичної визначеності повноважень Громадської ради міжнародних експертів в результаті чого знижуються гарантії незалежності ВАКС (щонайперше, від міжнародних неурядових організацій). Дістали подальшого розвитку підходи до розуміння форм кадрового забезпечення ВАКС (консолідації, реалізації та коригування кадрового потенціалу), методів такого забезпечення (переконання, заохочення, примусу та контролю ефективності забезпечувальної діяльності), а також функцій кадрового забезпечення (інформаційно­діагностична, програмно­стратегічна, установча, організаційно­розпорядча, правозастосовна, превентивна, а також координації та взаємодії). На цій підставі удосконалено наукове та практичне розуміння кадрових процедур, які інтерпретуються в якості урегульованих законодавством порядків, у межах яких послідовно: по­перше, впорядковується управлінська діяльність суб’єктів кадрового забезпечення, цілісно спрямована на виконання завдань цієї забезпечувальної діяльності; подруге, формується ефективний та кваліфікований кадровий склад Суду; потретє, забезпечуються загальні, спеціальні та особливі права, свободи та законні інтереси кадрів ВАКС з урахуванням ресурсних потреб Суду без шкоди для дотримання гарантій незалежності та самостійності Суду і суддів ВАКС. Уперше комплексно проаналізовано досвід правового регулювання кадрового забезпечення діяльності антикорупційних судів в країнах, які не спроміглися забезпечити ефективність боротьби із корупцією. Зважаючи на недоліки дії адміністративно­правового механізму кадрового забезпечення діяльності Сандіганбаяну (Філіппіни) та суду Типікор (Індонезія), сформульовано координати подальшого розвитку кадрового забезпечення діяльності ВАКС. Враховуючи відповідні «координати», суб’єкти кадрового забезпечення можуть формувати та реалізувати кадрову політику, не допускаючи нівелювання ролі ВАКС в державі та суспільстві, як це має місце на Філіппінах та в Індонезії. У зв’язку з цим, недопустимим є: по­перше, зниження вимог до кандидатів на посади в Суді; по­друге, мінімізація ролі суддівського самоврядування в кадровому забезпеченні діяльності ВАКС; по­-третє, визначення ефективності кадрового забезпечення діяльності Суду на підставі обрахування кількості обвинувальних вироків у загальному обсязі вироків, ухвалених ВАКС; по­п’яте, розширення кадрів Суду суддями ad hoc; по­шосте, дроблення антикорупційного суду першої інстанції (створення окружних антикорупційних судів) та ін. Уперше окреслено шляхи комплексного удосконалення адміністративно­правового регулювання кадрового забезпечення діяльності ВАКС в рамках поточної судово­правової реформи з урахуванням інституційної кризи в кадрового забезпечення діяльності Суду. Пропонується створити і затвердити Стратегію кадрового забезпечення діяльності ВАКС до 2030 року. Додатково обґрунтовується потреба у розробці та прийнятті проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” щодо визначення кількості суддів ВАКС» задля вирішення проблеми юридичної визначеності граничної кількості суддів ВАКС. Також аргументовано потребу розробки і прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про ВАКС” щодо удосконалення кадрового забезпечення діяльності ВАКС». Цей законопроєкт сприятиме, по­перше, забезпеченню юридичної визначеності: рівня знань і практичних навичок, необхідних для здійснення судочинства у ВАКС, а також документів, які підтверджують ці знання, навички; процедури формування Громадської ради міжнародних експертів; бар’єрів в реалізації права осіб на доступ до посади судді ВАКС. По­друге, пропонований проєкт Закону України передбачатиме вдосконалення правового статусу Вищої кваліфікаційної комісії України та Громадської ради міжнародних експертів, як важливих суб’єктів кадрового забезпечення. По­третє, цей законопроєкт передбачатиме створення посади заступника Голови Адміністративної палати ВАКС. По­четверте, пропонований проєкт Закону України уточнюватиме суб’єкта кадрового забезпечення, відповідального за визначення кількості слідчих суддів та за їх обрання. The dissertation constitutes an exhaustive examination of the administrative and legal mechanism underpinning the staffing operations of the High AntiCorruption Court (HACC). The study emphasizes the generation of actionable recommendations aimed at enhancing the administrative and legal frameworks governing the court's staffing procedures. Importantly, these recommendations draw upon international best practices in the legal regulation of staffing for anti­corruption judicial bodies. It is posited that the staffing of the HACC constitutes a crucial facet of personnel policy within both the judicial and anti­corruption spheres, aligning with overarching state personnel strategies. The staffing procedures for the HACC are designed to be both comprehensive and strategic, executed by authorized agencies with the aim of sustaining the court's effective functioning through the recruitment and retention of qualified personnel. The intricacy of staffing the HACC arises from the complex administrative and legal mechanisms that govern these activities. These mechanisms serve as an integrated framework of legally­sanctioned methods, dictated by administrative legislation and utilized by the responsible governmental entities, to adequately fulfill the court's personnel requirements. The scholarly understanding of the multilayered regulatory framework governing the staffing activities of the HACC has been refined. This framework consists of four distinct levels: constitutional provisions in Ukraine, international legal obligations, national legislative acts, and subordinate legislation. The latter includes regulations enacted by both judicial and non­judicial rule­making bodies. A thorough analysis of this framework has revealed key issues with the legal regulation of HACC staffing. These include a lack of systematic coherence in the legislation concerning the judicial system and judges' status, insufficient legal clarity in specialized laws, and ambiguous regulations governing the entities responsible for HACC staffing and their procedures. The dissertation refines approaches for understanding both the legal status of the entities responsible for staffing the HACC and the multi­tiered system that these entities comprise. This system is divided into three main categories. First, external entities, such as the President of Ukraine and the Verkhovna Rada of Ukraine. Second, intra­system entities within the justice system but outside the HACC structure, including the High Council of Justice, the High Qualification Commission of Judges of Ukraine, the Public Council of International Experts, the State Judicial Administration of Ukraine, the National School of Judges of Ukraine, and centrallevel judicial self­government bodies. Third, Entities specifically related to the HACC, such as the Chairman of the HACC, the Chairman of the Administrative Chamber of the HACC, the court's judicial self­government body, and the court's administrative apparatus, including its head and structural divisions. The research establishes that an institutional crisis exists in the staffing activities of the Court. This crisis is particularly attributable to the unclear legal authority of the Public Council of International Experts, which weakens the guarantees of the HACC’s independence, especially concerning international non­governmental organizations. The study refines our understanding of staffing within the HACC in multiple dimensions. When it comes to the forms of staffing, these are categorized as the consolidation, implementation, and adjustment of human resources within the court. This is further complemented by an array of methods for ensuring effective personnel support, which range from persuasion and encouragement to coercion and the monitoring of activity effectiveness. In addition, the study delineates various functions of staffing that span from information­diagnostic and program­strategic functions to constituent, organizational, and administrative aspects. Law enforcement, preventive measures, as well as coordination and interaction, also form crucial components of staffing functions. On the foundation of this refined understanding, the study enhances both the scientific and practical insights into personnel procedures, which are defined as activities regulated by law. These procedures serve multiple purposes. Initially, they streamline the managerial activities of entities responsible for personnel support, ensuring that the efforts are holistically focused on accomplishing specific staffing objectives. Secondly, these procedures aim to cultivate an effective and qualified staff, aligned with the needs and objectives of the Court. Finally, the procedures guarantee the general, specific, and unique rights, freedoms, and legitimate interests of the HACC personnel. This is executed while carefully balancing the resource needs of the Court and safeguarding the independence of the Court and its judges. For the first time, the legal regulation of staffing the activities of anticorruption courts in countries that have failed to ensure the effectiveness of the fight against corruption has been comprehensively analyzed. Due to the shortcomings in the administrative and legal mechanisms for staffing the activities of the Sandiganbayan in the Philippines and the Tipikor Court in Indonesia, guidelines for the future development of staffing for the activities of the HACC have been formulated. Considering these guidelines, entities responsible for personnel supply can better shape and implement policies that prevent the dilution of the HACC's role in the state and society, a problem observed in both the Philippines and Indonesia. In this context, several staffing practices are considered unacceptable. These include: reducing the qualifications required for court position candidates, undermining the role of judicial self­governance in staffing activities, gauging the effectiveness of staffing solely by the number of convictions relative to total sentences passed by the HACC, adding ad hoc judges to expand the court's staff, and fragmenting the primary anti­corruption court through the creation of district­level courts, among other issues. For the first time, comprehensive strategies have been identified to improve the administrative and legal regulation of staffing for the activities of the HACC, set within the framework of ongoing judicial and legal reforms and taking into account the existing institutional crisis in staffing the activities of the Court. It is hereby proposed to create and formally approve a strategy aimed at directing the staffing activities of the HACC until the year 2030. To address the issue of legal certainty concerning the maximum number of judges on the HACC, it is also argued that there is a need for the development and subsequent adoption of a draft amendment to the Ukrainian Law “On the Judicial System and Status of Judges”. The argument has been made for the urgent need to develop and adopt a draft amendment to the Ukrainian Law 'On HACC,' aimed at enhancing staffing procedures for the activities of the HACC. This proposed legislation would serve several critical functions. Firstly, it would provide legal certainty in numerous areas, including the qualifications required for legal proceedings in the HACC, as well as the requisite documentation for these qualifications. It would also standardize the procedures for forming the Public Council of International Experts and define the limitations that may affect an individual's right to access the position of a judge within the Higher Judicial Assembly. In addition, the draft amendment would enhance the legal standing of the High Qualification Commission of Ukraine and the Public Council of International Experts, recognizing them as crucial entities in staffing activities. In addition, the draft is set to introduce the role of deputy chairperson of the Administrative Chamber of the HACC. In addition, the draft aims to specify which entity is responsible for determining the number of judge­investigators and overseeing their election.ukадміністративно-­правовий механізмантикорупційна інфраструктураВищий антикорупційний судзапобігання корупціїкадрова політикакадрове забезпеченнясистема правосуддясуб’єкти кадрового забезпеченнясудово­-правова реформаadministrative and legal mechanismanti­corruption infrastructureentities of staffingHigh Anti­Corruption Court of Ukrainejudicial and legal reformjustice systempersonnel policyprevention of corruptionstaffingOther