Харківський національний університет радіоелектроніки  Міністерства освіти і науки України    Харківський національний університет радіоелектроніки  Міністерства освіти і науки України    Кваліфікаційна наукова   праця на правах рукопису    ШВЕДКИЙ ВОЛОДИМИР АНАТОЛІЙОВИЧ    УДК 328.242.2:658.8.011.1    ДИСЕРТАЦІЯ  УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ   ПІДПРИЄМСТВ­ПОСТАЧАЛЬНИКІВ НА ЕНЕРГЕТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ    Спеціальність 051 Економіка  Галузь знань 05 Соціальні та поведінкові науки    Подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії    Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело. _____________________ В. А. Шведкий    Науковий керівник:   Костін Юрій Дмитрович, доктор економічних наук, професор      Харків – 2024  2  АНОТАЦІЯ      Шведкий В. А. Управління стратегічним розвитком підприємств­ постачальників на енергетичному ринку України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.   Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора  філософії за спеціальністю 051 Економіка.  –  Харківський національний університет радіоелектроніки, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2024.   Лібералізація енергетичного ринку України відкрила нові можливості для розвитку бізнесу в сфері енергопостачання. Оскільки всі категорії споживачів мають право вільно обирати і змінювати продавців електроенергії та природного газу, покупець нарешті опинився в центрі уваги навіть природних монополістів. Для постачальників актуалізувалося питання про формування та підтримку конкурентних переваг. За роки існування відкритого ринку було випробувано агресивні цінові стратегії наступального типу, інноваційні стратегії, стратегії використання ресурсних переваг, а також відверто шахрайські стратегії імітаційно­паразитарного типу. Проте, як свідчить вітчизняний досвід, наявність у постачальника стратегії розвитку як усвідомленої концепції формування та підтримки конкурентних переваг –  важлива, але не достатня умова ринкового успіху. Для того, щоб реалізувати стратегію,  необхідно створити організаційно­економічні механізми, які будуть сприяти досягненню проголошених стратегічних цілей. При цьому слід врахувати не тільки ринкові сигнали, а й надскладне регуляторне середовище, яке постійно змінюється.   Ефективне управління  стратегічним розвитком важливе не тільки для окремого підприємства постачальника енергоресурсів, а й для ринку в цілому, оскільки є умовою підтримки конкуренції в сфері енергопостачання, запорукою підтримки суспільством реформ, що здійснюються в енергетичному секторі.   3  Метою дисертаційної роботи є удосконалення управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України.  Об'єкт дослідження –  процес управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України.  Предмет дослідження –  теоретичні, методичні та прикладні аспекти процесу управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України.   Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: систематизації та узагальнення –  для висвітлення тенденцій стратегічного розвитку енергетичних підприємств в умовах трансформації енергоринку; аналізу та синтезу –  для визначення зовнішніх факторів розвитку підприємств­постачальників; єдність історичного та логічного –  для визначення недоліків у державному регулюванні бізнесу в сфері енергопостачання, визначення напрямів удосконалення регуляторного середовища енергоринку; системний підхід –  для обґрунтування показників стратегічного моніторингу підприємств­ енергопостачальників; логічне моделювання –  для розробки концепції стратегічного розвитку бізнесу в сфері енергопостачання, структурування організаційно­економічного механізму управління розвитком на принципах «клієнтингу»; економетричні методи – для розробки інтегрально­рейтингової моделі оцінки ефективності управління стратегічним розвитком підприємств­ енергопостачальників.  Основні науково­практичні результати, отримані під час дослідження, зводяться до такого.  Спираючись на порівняльний аналіз переваг і  недоліків чинних стратегій постачальників енергоресурсів, вперше обґрунтовано концепцію стратегічного розвитку підприємств­енергопостачальників в умовах нової конфігурації енергетичного ринку, в основі якої лежить принцип партисипатії – максимального залучення постачальника до бізнесу 4  споживача. Авторська концепція стратегічного розвитку, на відміну від відомих науково­практичних підходів, орієнтує не на формування ресурсних переваг, а на удосконалення взаємодії з клієнтом – взаємну інтеграцію бізнес­ процесів постачальника та споживача, створення зручних моделей продажу, діджиталізацію сервісів.   Практична реалізація запропонованої концепції відбувається у діяльності ТОВ «ЕнерджіТрейд Груп» (ETG.UA)  –  одного з найбільших постачальників на енергетичному ринку України (довідка від 01.12.2022 № 1568).   На основі розробленої концепції удосконалено науково­практичний підхід до формування організаційно­економічного механізму управління розвитком підприємств­постачальників енергоресурсів. Зокрема обґрунтована доцільність його структурування на принципах «клієнтингу». Основними  складовими організаційно­економічного механізму управління стратегічним розвитком підприємств­енергопостачальників запропоновано зробити важливі для клієнта параметри надання послуг: 1) конкурентоспроможність ціни; 2) надійність енергопостачання; 3) якість сервісу; 4) додаткові можливості заробітку (агентська модель продажу, «зелена» енергетика). Це дозволяє сфокусувати управління стратегічним розвитком на тих бізнес­процесах, які формують конкурентні переваги –  тобто забезпечують досягнення важливих для споживача параметрів надання послуг.  Авторські пропозиції було використано у діяльності ТДВ «Завод АДВІС» при розробці механізму енергетичної трансформації підприємства. Зокрема, враховані рекомендації щодо інтеграції бізнес­процесів постачальників та споживачів, а також доцільності використання дуальних пакетних пропозицій енергоресурсів (довідка від 25.11.2022 № 041).  Розроблено інтегрально­рейтингову модель оцінки ефективності управління стратегічним розвитком, яка дозволяє: а) виділити ті складові 5  організаційно­економічного механізму управління, які мають вирішальний вплив на досягнення стратегічних цілей; б) порівняти повноту реалізації стратегічних ініціатив у бізнес­процесах постачальника та конкурентів.  Побудовано інтегральний індекс клієнтоорієнтованості стратегій. Його розрахунок для постачальників­універсалів показав, що найбільш проблемною складовою стратегічного розвитку є інформаційна закритість, відсутність зручних для клієнта моделей продажу та нерозвиненість регіональних мереж. Тому з метою удосконалення організаційно­ економічного механізму управління стратегічним розвитком доцільно вжити такі заходи: оприлюднення важливої для клієнта інформації; подальший розвиток цифрових сервісів, зокрема створення мобільних застосунків та процедур дистанційної роботи з контрактами клієнтів; розширення присутності у бізнес­процесах клієнта за рахунок консалтингу, формування партнерських мереж; впровадження зручних моделей продажу; урізноманітнення цінових пропозицій.  Інтегрально­рейтингову модель було використано АТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» при розробці стратегії розвитку підприємства  у частині мотивованого вибору постачальника енергоресурсів (довідка від 29.11.2022 № 1001).  Поглиблене наукове уявлення про зовнішні фактори розвитку бізнесу в сфері енергопостачання. Серед  макрофакторів,  які впливають на обсяги продажів  енергоресурсів кінцевим споживачам,  виділено: рівень ділової активності у національній економіці; чисельність населення, рівень технологічного розвитку, умови доступу до пропозиції енергоресурсів. Встановлено, що у побутовому сегменті ринку найбільш значущим фактором є кількість споживачів, тоді як рівень цін майже не впливає на обсяги попиту на енергоресурси з боку населення (внаслідок штучного утримання ціни на заниженому рівні). Розкрито механізм впливу цих факторів на кон’юнктуру енергоринку та бізнес­процеси постачальників.   6  Практична цінність цього положення полягає в можливості його застосування при визначенні принципів структуризації клієнтського портфеля, а також під час оцінки ймовірних ризиків і загроз, пов’язаних зі змінами у зовнішньому середовищі.  Виявлено недоліки  у державному регулюванні бізнесу в сфері енергопостачання, підґрунтям яких є суперечність між цілями реформування енергоринку (рівність умов конкуренції, прозорість діяльності) та засобами державного регулювання, що їх втілюють. Зокрема, доведено, що  регуляторне середовище енергоринку створює асиметричні умови конкуренції між постачальниками та сприяє його монополізації. Розкрито негативні наслідки цього процесу: дестимулювання інвестицій у підвищення якості продажних сервісів, відтік клієнтів, зниження економічної привабливості роботи в побутовому сегменті. Обґрунтовано напрями удосконалення регуляторного середовища енергоринку –  створення ліквідного ринку у вигляді постійної пропозиції та стійкового індикатора ціни.   Авторські рекомендації з удосконалення регуляторних практик на енергоринку використано у діяльності АТ НАК «Нафтогаз України» (довідка від 20.07.2022 № 7­20­22).  Узагальнено та систематизовано показники, які дозволяють оцінити готовність внутрішніх бізнес­процесів постачальників нівелювати зовнішні загрози і ризики, за такими напрямами: клієнтський портфель, модель продажів, персонал, супутні продукти, участь у балансуючих групах, моніторинг клієнтського енергоспоживання, фінансовий стан. За результатами оцінки внутрішнього потенціалу одного з найбільших в Україні постачальників енергоресурсів –  компанії ETG.UA, уточнено стратегічні цілі розвитку постачальників та виділені бізнес­процеси, які мають для цього пріоритетне значення. Серед них: створення єдиного ядра цифрових взаємодій з клієнтами, персоналізації продажів за рахунок прямих 7  комунікацій з клієнтами, розробка та виведення на ринок супутніх і комбінованих продуктів, просування, командна робота.  На відміну від існуючих систем стратегічного моніторингу, які переважно носять загальний характер, запропонована система дає можливість врахувати особливості бізнесу в сфері енергопостачання. Її практична цінність підтверджується використанням у роботі ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР»  (довідка від 20.03.2023 № 57­11­ЕС).  Висвітлено тенденції стратегічного розвитку енергетичних підприємств в умовах трансформації енергоринку, а саме: лідерське позиціонування, орієнтація на створення власної інноваційної екосистеми, клієнтоцентричність, соціальна відповідальність, відповідність інтересам сталого розвитку суспільства.   Матеріали дисертації викладені у 30 наукових роботах, з яких 9 статей опубліковані у виданнях,  зазначених в переліку наукових фахових видань України (категорія Б); 2 статті – у закордонних фахових наукових виданнях; 2 статті –  у колективних монографіях; 9 тез доповідей, опублікованих у матеріалах міжнародних наукових конференцій; 8  експертних публікацій в галузевих виданнях.  Ключові слова: енергетика, енергетичний ринок, енергетичний сектор, енергоефективність, енергопостачання, клієнтоорієнтованість, оптимальна стратегія, організаційно­економічний механізм, підприємства­постачальники, регуляторний режим, сталий розвиток, стратегічне управління, стратегічний розвиток, управління.    Список публікацій здобувача за темою дисертації    Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації    1. Шведкий В. А. Тенденції розвитку підприємств­постачальників енергоресурсів в умовах лібералізації енергоринку. Управління  економікою: 8  теорія та практика. Чумаченківські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін­т економіки пром­сті. Київ, 2021. С. 307–314.  DOI:  https://doi.org/10.37405/2221­1187.2021.307­314.   2. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Компанії­постачальники на енергетичному ринку України: конкуренція стратегій. Бізнес Інформ.  2022.  № 7. С. 191–196. DOI: https://doi.org/10.32983/2222­4459­2022­7­191­196.   3.  Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Організаційно­економічний механізм реалізації стратегій: як діють компанії постачальники на енергетичному ринку України. Ефективна економіка.  2022. № 9.  DOI:  http://doi.org/10.32702/2307­2105.2022.9.14.   4. Шведкий В. А. Концептуальні засади стратегічного розвитку компаній в умовах енергетичної трансформації.  Інфраструктура ринку. 2022. Вип. 68. С. 72–77. DOI: https://doi.org/10.32782/infrastruct68­12.   5. Шведкий В. А. Стратегічний  розвиток енергетичних компаній в умовах глобальної енергетичної трансформації. Ефективна економіка. 2022.  № 10. DOI: https://doi.org/10.32702/2307­2105.2022.10.42.   6. Шведкий В. А. Сучасна парадигма механізмів стратегічного управління розвитком енергетичних компаній. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія «Економіка».  2022. № 26(54). С. 51–57. DOI: 10.25264/2311­5149­2022­26(54)­51­57.   7. Шведкий В. А. Управління стратегічним розвитком підприємств­ постачальників на енергетичному ринку України: оцінка ефективності. Економіка: реалії часу. 2022. № 5. DOI: 10.15276/ETR.05.2022.5.   8. Костін Ю.  Д., Шведкий В. А. Теоретичні аспекти стратегічного управління розвитком енергетичних компаній. Ефективна економіка.  2023.  № 2. DOI: http://doi.org/10.32702/2307­2105.2023.2.13.    9. Шведкий В. А., Костін Ю. Д., Управління підприємствами постачальниками на українському енергоринку: стратегічні виклики. https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.307-314 https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-7-191-196 http://doi.org/10.32702/2307-2105.2022.9.14 https://doi.org/10.32782/infrastruct68-12 https://doi.org/10.32702/2307-2105.2022.10.42 9  Економіка та суспільство. 2023. № 47.  DOI:  https://doi.org/10.32782/2524­ 0072/2023­47­40.  Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації    10. Костін Ю. Д., Шведкий В. А., Костін Д. Ю. Сучасні тренди стратегічного розвитку енергетичних компаній.  Проблеми раціонального використання соціально­економічного, еколого­енергетичного, нормативно­ правового потенціалу України та її регіонів: матеріали ІІІ Міжнародної науково­практичної конференції ГО «ІЕЕЕД»  (Луцьк, 1 серпня 2022 р.).  Луцьк: СПД Гадяк Жанна Володимирівна, друкарня «Волиньполіграф». 2022.  С. 68–72.  11.  Шведкий В. А. Цифровізація сервісів як напрям стратегічного розвитку підприємств­постачальників на українському енергоринку. Економіка, фінанси, облік та право: тенденції, виклики, перспективи:  збірник тез доповідей міжн. наук.­практ. конф. (Полтава, 6 вересня 2022 р.). Полтава:  Центр фінансово­економічних наукових досліджень, (ЦФЕНД), 2022. С. 32–33.  12. Шведкий В. А. Інфраструктурне забезпечення в системі розвитку енергетичної компанії. The main prospects for the development of science in  modern life: рroceedings of the ХХXVI International Scientific and Practical  Conference  (13–16 вересня 2022 р., Варшава, Польща). Warsaw, 2022. С. 98–100.  13. Шведкий В. А., Костін Ю. Д. Незалежні провайдери на ринку електроенергії: пріоритети стратегічного управління. Сучасні досягнення в науці та освіті: збірник праць XVII Міжнар. наук.­практ. конф. (Нетанія, Ізраїль, 22–29 вересня 2022 р.). Хмельницький: ХНУ, 2022. С. 110–112.  14. Шведкий В. А. Стратегічний розвиток підприємств­постачальників на енергетичному ринку України. Стратегічні імперативи сучасного https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-47-40 https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-47-40 10  менеджменту: Зб. матеріалів VІ Міжн. наук.­практ. конф. (Київ, 21 жовтня 2022 р.). Київ: КНЕУ, 2022. С. 241–242.  15. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Підприємства постачальники в умовах зміни регуляторного середовища енергоринку. Сучасні стратегії економічного розвитку: наука, інновації та бізнес­освіта: матеріали ІIІ Міжн. наук.­практ. конф. / За заг. ред. проф. Т. В. Полозової (м. Харків, 1 листопада 2022 р.). Харків: ХНУРЕ, 2022. С. 34–36.  16. Шведкий В. А., Костін Ю. Д. Бізнес у сфері енергопостачання на українському енергоринку: конкуренція сервісів.  Наука та освіта: зб. пр. ХVІІ Міжнар. наук. конф., 15–22 січня 2023 р., м. Хайдусобосло, Угорщина / за ред. д.т.н. проф. А. В. Горошка. Хмельницький: ХНУ, 2023. С. 70–72.  17. Костін Ю., Костін Д., Шведкий В. Перспективи сталого розвитку енергетичного ринку Словаччини. Соціальні, економіко­правові та фінансові виклики в умовах глобальних трансформацій: збірник матеріалів IІ Міжнародної науково­практичної конференції  (Тернопіль –  Братислава, 30 травня 2022 року). Тернопіль: ЗУНУ, 2022. С. 109–112.  18. Шведкий В. А., Костін Д. Ю., Костін Ю. Д. Стратегічна модель розвитку енергетичних компаній України. Збірник праць ХVІII Міжнародної наукової конференції «Сучасні досягнення в науці та освіті», 13–20 вересня 2023 р., м. Нетанія, Ізраїль. Хмельницький: ХНУ. 2023. С. 152–156.    Наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації    19. Шведкий В. Чому український газ продають за ціною імпортного.  Економічна правда.  2019.  14 травня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2019/05/14/647755/ (дата звернення: 10.05.2024).  20. Шведкий В. Перше липня –  «електричний шок»  для споживачів.  Економічна правда.  2019.  1 липня. URL: 11  https://www.epravda.com.ua/columns/2019/07/1/649198/ (дата звернення: 10.05.2024).  21. Шведкий В. Чому дорожчає  газ в Україні і як спланувати закупівлю? Економічна правда.  2020.  3 листопада. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2020/11/3/666873/ (дата звернення: 10.05.2024).  22. Шведкий В. В одні ворота: як фіксовані ціни ризикують поховати ринок газу в Україні. Mind.  2021.  25 січня. URL: https://mind.ua/openmind/20221238­v­odni­vorota­yak­fiksovani­cini­rizikuyut­ pohovati­rinok­gazu­v­ukrayini.  (дата звернення: 10.05.2024).  23. Шведкий В. Люди готові до змін постачальника. Exploration&Production  Consulting  (EXPRO).  2021. 19 лютого.  URL:  https://expro.com.ua/statti/volodimir­shvedkiy­lyudi­gotov­do­zmni­postachalnika.  (дата звернення: 10.05.2024).  24. Шведкий В. «Зради» не шукайте –  газу вистачить. Економічна правда.  2021.  4 листопада. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/11/4/679396/ (дата звернення:  10.05.2024).  25. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Стратегічний розвиток природних монополій в електроенергетиці. Сучасні економічні стратегії: інновації, безпека та сталий розвиток:  колективна монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової, д.е.н., проф. І. В. Колупаєвої, к.е.н., доц. О. В. Мурзабулатової Харків: ХНУРЕ, 2021. С. 69–80.  26. Verbivska  L.,  Zhygalkevych  Z.,  Fisun  Y.,  Chobitok  I.,  Shvedkyi  V.  Digital Technologies as a Tool of Efficient Logistics. Journal of the University of  Zulia.  2022. 14(39). рр. 492–508. https://doi.org/10.46925//rdluz.39.28.  27. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Стратегічні орієнтири розвитку підприємств постачальників на енергетичному ринку України. Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, методологія, практика:  колективна https://mind.ua/openmind/20221238-v-odni-vorota-yak-fiksovani-cini-rizikuyut-pohovati-rinok-gazu-v-ukrayini https://mind.ua/openmind/20221238-v-odni-vorota-yak-fiksovani-cini-rizikuyut-pohovati-rinok-gazu-v-ukrayini https://expro.com.ua/statti/volodimir-shvedkiy-lyudi-gotov-do-zmni-postachalnika https://doi.org/10.46925/rdluz.39.28 12  монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової. Харків: ХНУРЕ, 2022. С. 289–299.  28. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Моделювання потреб внутрішніх ринків для забезпечення електроенергією в умовах нестабільного зовнішнього соціально­економічного й політичного середовища в Україні. Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Technicznej w Katowicach. 2022. № 15. P.143– 162. DOI: 10.54264/0054.  29. Шведкий В. Що буде з тарифами на електроенергію та як субсидії гальмують розвиток ринку. Економічна правда. 2024. 19 березня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2024/03/19/711337/ (дата звернення: 10.05.2024).  30. Шведкий В. Гроші партнерів –  не панацея: енергетика вимагає реформ. Економічна правда.  2024.  15 травня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2024/05/15/713700/. (дата звернення: 20.05.2024).     https://www.epravda.com.ua/columns/2024/05/15/713700/ 13  ABSTRACT      Shvedkyi  V. A.  Management  of  strategic  development  of  suppliers'  enterprises  in  the  energy  market  of  Ukraine.  –  Qualifying  scientific  work  as  a  manuscript copyright.  Thesis  submitted  for  the  degree  of  Doctor  of  Philosophy  in  specialty  051 Economics. – Kharkiv National University of Radio Electronics, Ministry of  Education and Science of Ukraine, Kharkiv, 2024.  Liberalization  of  the  Ukrainian  energy  market  has  opened  up  new  opportunities  for  business  development  in  the  field  of  energy  supply.  Since  all  categories  of  consumers  have  the  right  to  freely  choose  and  change  sellers  of  electricity  and  natural  gas,  the  buyer  has  finally  found  himself  in  the  center  of  attention even of natural monopolists. For suppliers, the question of formation and  maintenance  of  competitive  advantages  became  relevant.  Over  the  years  of  the  open market existence, aggressive price strategies of the offensive type, innovative  strategies,  strategies  for  using  resource  advantages,  as well  as  frankly  fraudulent  strategies  of  the  imitative­parasitic  type  have  been  tested.  However,  as  domestic  experience shows, the presence of a supplier's development strategy as a conscious  concept of formation and maintenance of competitive advantages is an important,  but not sufficient, condition for market success. In order to implement the strategy,  it  is  necessary  to  create  organizational  and  economic  mechanisms  that  will  contribute to the achievement of the declared strategic goals. At the same time, it is  necessary  to  take  into  account  not  only  market  signals,  but  also  the  extremely  complex regulatory environment, which is constantly changing.   Effective management of strategic development is important not only for an  individual energy resource supplier, but also for  the market as a whole, as  it  is a  condition for maintaining competition in the field of energy supply, a guarantee of  society's support for reforms carried out in the energy sector.  14  The  aim  of  the  thesis  is  to  improve  the  management  of  the  strategic  development of supplier enterprises in the energy market of Ukraine  The  object  of  the  research  is  the  process  of  managing  the  supplier  enterprises’ strategic development in the energy market of Ukraine.  The subject of the research is theoretical, methodical and applied aspects of  the  process  of  managing  the  strategic  development  of  supplier  enterprises  in  the  energy market of Ukraine.  Research methods. The following methods were used to solve the tasks set  in the work: systematization and generalization – to highlight the trends of energy  enterprises’ strategic development in the conditions of energy market transformation;  analysis  and  synthesis  –  to  determine  external  factors  of  the  development of suppliers' enterprises; the unity of the historical and the logical – to  identify defects in the state regulation of business in the field of energy supply, to  determine  directions  for  improving  the  regulatory  environment  of  the  energy  market; systematic approach – to substantiate the indicators of strategic monitoring  of  energy  supplier  enterprises;  logical  modeling  –  for  developing  the  concept  of  strategic  business  development  in  the  field  of  energy  supply,  structuring  the  organizational  and  economic  mechanism  of  development  management  based  on  the principles of «clienteling»; econometric methods –  for the development of an  integral  rating  model  for  evaluating  the  effectiveness  of  strategic  development  management of suppliers' enterprises in the energy market.  The  main  scientific  and  practical  results  obtained  during  the  research  are  summarized as follows.  Based  on  a  comparative  analysis  of  the  advantages  and  disadvantages  of  energy suppliers’ current strategies, the concept of strategic development of energy  supplier  enterprises  in  the  conditions  of  the  new  configuration  of  the  energy  market,  which  is  based  on  the  principle  of  participation  –  the  maximum  involvement of the supplier in the business of the consumer, is substantiated for the  first  time.  The  author's  concept  of  strategic  development,  in  contrast  to  known  scientific  and  practical  approaches,  focuses  not  on  the  formation  of  resource  15  advantages,  but  on  improving  interaction  with  the  client  –  mutual  integration  of  supplier  and  consumer  business  processes,  creation  of  convenient  sales  models,  digitization of services.  The  practical  implementation  of  the  proposed  concept  takes  place  in  the  activities of LLC «Energy Trade Group» (ETG.UA) – one of the largest suppliers  on  the  energy  market  of  Ukraine  (implementation  certificate  № 1568  dated  December 1, 2022).  On the basis of the developed concept, a scientific and practical approach to  the formation of an organizational and economic management mechanism for the  development of energy suppliers’ enterprises has been improved. In particular, the  expediency of its structuring based on the principles of «clienting» is substantiated. The main components of the organizational and economic mechanism of strategic  development management are proposed to be important for the client parameters of  service  provision:  1)  price  competitiveness;  2)  reliability  of  energy  supply;  3)  quality of service; 4) additional earning opportunities (agency sales model, «green» energy).  This  allows  you  to  focus  the  management  of  strategic  development  on  those  business  processes  that  form  competitive  advantages  –  that  is,  ensure  the  achievement  of  parameters  of  service  provision  that  are  important  for  the  consumer.  The author's proposals were used in the activities of TDV «Zavod ADVIS» during the development of the energy transformation mechanism of the enterprise.  In particular, the recommendations regarding the integration of business processes  of suppliers and consumers, as well as the expediency of using dual package offers  of energy resources are taken into account (implementation certificate № 041 dated  November 25, 2022).  An  integral  rating  model  for  evaluating  the  effectiveness  of  strategic  development management has been developed, which allows: a)  to identify those  components of the organizational and economic management mechanism that have  a  decisive  influence  on  the  achievement  of  strategic  goals;  b)  compare  the  completeness of strategic initiatives’ implementation in the business processes of 16  the supplier  and competitors. An  integral  index of  client orientation of  strategies  has been constructed. Its calculation for universal suppliers showed that the most  problematic  component  of  strategic  development  is  information  closure,  lack  of  customer­friendly  sales  models,  and  underdevelopment  of  regional  networks.  Therefore,  in  order  to  improve  the  organizational  and  economic  mechanism  of  strategic development management, it is advisable to take the following measures:  publication of information important for the client; further development of digital  services,  in  particular,  the  creation  of  mobile  applications  and  remote  work  procedures  with  customer  contracts;  expansion  of  the  presence  in  the  client's  business  processes  due  to  consulting,  formation  of  partner  networks;  implementation of convenient sales models; diversification of price offers.  The integrated rating model was used by JSC «SvitloShakhtarya» when developing  the company's development strategy  in  terms of  the motivated choice  of  an  energy  resource  supplier  (implementation  certificate  № 1001  dated  November 29, 2022).  In­depth  scientific  understanding  of  external  factors  of  business  development in the field of energy supply. Among the macro factors that influence  the  volume  of  energy  resources`  sales  to  end  consumers,  the  following  are  highlighted: the level of business activity in the national economy; population size,  level of  technological development,  conditions of  access  to  the  supply of  energy  resources. It was established that in the household segment of the market, the most  significant factor is the number of consumers, while the price level has almost no  effect  on  the  volume  of  demand  for  energy  resources  from  the  population  (as  a  result of artificially keeping the price at a low level). The mechanism of influence  of these factors on the energy market situation and business processes of suppliers  is disclosed.  The practical value of this provision lies in the possibility of its application  when  determining  the  principles  of  client  portfolio  structuring,  as  well  as  when  assessing  potential  risks  and  threats  associated  with  changes  in  the  external  environment.  17  Defects in the state regulation of business in the field of energy supply have  been  identified,  the  basis  of  which  is  the  contradiction  between  the  goals  of  reforming the energy market  (equality of competition conditions,  transparency of  activity) and the means of state regulation that embody them. In particular, it has  been  proven  that  the  regulatory  environment  of  the  energy  market  creates  asymmetric  conditions  of  competition  between  suppliers  and  promotes  its  monopolization.  The  negative  consequences  of  this  process  are  revealed:  disincentives for  investments in improving the quality of sales services, customer  outflow, and a decrease  in  the economic attractiveness of work  in  the household  segment.  The  directions  for  improving  the  regulatory  environment  of  the  energy  market are substantiated – the creation of a liquid market in the form of a constant  supply and a stable price indicator.  The  author's  recommendations  on  improving  regulatory  practices  in  the  energy market were used in the activities of NJSC «NaftogazUkraine» (implementation certificate № 7­20­22 dated July 20, 2022).  Indicators  are  summarized  and  systematized,  which  allow  to  assess  the  readiness of  internal business processes of  suppliers  to  level  external  threats  and  risks,  in  the  following  areas:  client  portfolio,  sales  model,  personnel,  related  products,  participation  in  balancing  groups,  monitoring  of  client  energy  consumption,  financial  condition.  According  to  the  results  of  internal  potential`s  assessment of one of Ukraine's largest suppliers of energy resources – the company  ETG.UA, the strategic goals of the development of suppliers have been specified  and business processes  that have a priority  for  this have been  identified. Among  them:  creation  of  a  single  core  of  digital  interactions  with  customers,  personalization  of  sales  due  to  direct  communications  with  customers,  development  and  market  launch  of  related  and  combined  products,  promotion,  teamwork.  Unlike  the existing  systems of  strategic monitoring, which are mostly of a  general  nature,  the  proposed  system  makes  it  possible  to  take  into  account  the  peculiarities  of  business  in  the  field  of  energy  supply.  Its  practical  value  is  18  confirmed by its use in the work of LLC «ENERGY SOLAR»  (implementation  certificate № 57­11­ЕС dated March 20, 2023).  The trends of strategic development of energy enterprises in the conditions  of  energy  market  transformation  are  highlighted,  namely:  leadership positioning,  focus  on  creating  one's  own  innovative  ecosystem,  customer­centricity,  social  responsibility, compliance with the interests of sustainable development of society.  The  dissertation  materials  are  presented  in  30  publications,  including  9 articles in professional periodicals of category B of Ukraine, 2 article in a foreign  publications,  2 chapters  in  collective  monographs,  9 abstracts  of  reports  in  materials of  international scientific conferences,  8 expert publications  in  industry  publications.  Keywords: energy, energy market, energy sector, energy efficiency, energy  supply,  customer  orientation,  optimal  strategy,  organizational  and  economic  mechanism,  supplier  enterprises,  regulatory  regime,  sustainable  development,  strategic management, strategic development, management.    List of Publications of the Applicant    Scientific works in which the main scientific results of the thesis are published    1. Шведкий В. А. Тенденції розвитку підприємств­постачальників енергоресурсів в умовах лібералізації енергоринку. Управління  економікою: теорія та практика.  Чумаченківські читання: зб. наук. праць / НАН України, Ін­т економіки пром­сті. Київ, 2021. С. 307–314.  DOI:  https://doi.org/10.37405/2221­1187.2021.307­314.   2. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Компанії­постачальники на енергетичному ринку України: конкуренція стратегій. Бізнес Інформ.  2022.  № 7. С. 191–196. DOI: https://doi.org/10.32983/2222­4459­2022­7­191­196.  3.   Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Організаційно­економічний механізм реалізації стратегій: як діють компанії постачальники на енергетичному https://doi.org/10.37405/2221-1187.2021.307-314 https://doi.org/10.32983/2222-4459-2022-7-191-196 19  ринку України. Ефективна економіка.  2022.  № 9.  DOI:  http://doi.org/10.32702/2307­2105.2022.9.14.  4.  Шведкий В. А. Концептуальні засади стратегічного розвитку компаній в умовах енергетичної трансформації.  Інфраструктура ринку. 2022. Вип. 68. С. 72–77. DOI: https://doi.org/10.32782/infrastruct68­12.  5. Шведкий В. А. Стратегічний  розвиток енергетичних компаній в умовах глобальної енергетичної трансформації. Ефективна економіка. 2022.  № 10. DOI: https://doi.org/10.32702/2307­2105.2022.10.42.  6. Шведкий В. А. Сучасна парадигма механізмів стратегічного управління розвитком енергетичних компаній. Наукові записки Національного університету «Острозька академія».  Серія «Економіка».  2022. № 26(54). С. 51–57. DOI: 10.25264/2311­5149­2022­26(54)­51­57.  7. Шведкий В. А. Управління стратегічним розвитком підприємств­ постачальників на енергетичному ринку України: оцінка ефективності. Економіка: реалії часу. 2022. № 5. DOI: 10.15276/ETR.05.2022.5.  8. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Теоретичні аспекти стратегічного управління розвитком енергетичних компаній. Ефективна економіка.  2023.  № 2. DOI: http://doi.org/10.32702/2307­2105.2023.2.13.  9. Шведкий В. А., Костін Ю. Д., Управління підприємствами постачальниками на українському енергоринку: стратегічні виклики. Економіка та суспільство. 2023. № 47.  DOI:  https://doi.org/10.32782/2524­ 0072/2023­47­40.    Scientific works certifying the approval of the thesis materials    10. Костін Ю. Д., Шведкий В. А., Костін Д. Ю. Сучасні тренди стратегічного розвитку енергетичних компаній.  Проблеми раціонального використання соціально­економічного, еколого­енергетичного, нормативно­ правового потенціалу України та її регіонів: матеріали ІІІ Міжнародної http://doi.org/10.32702/2307-2105.2022.9.14 https://doi.org/10.32782/infrastruct68-12 https://doi.org/10.32702/2307-2105.2022.10.42 http://doi.org/10.32702/2307-2105.2023.2.13 https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-47-40 https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-47-40 20  науково­практичної конференції ГО «ІЕЕЕД»  (Луцьк, 1 серпня 2022 р.).  Луцьк: СПД Гадяк Ж.В., друкарня «Волиньполіграф», 2022. С.68–72.  11. Шведкий В. А. Цифровізація сервісів як напрям стратегічного розвитку підприємств­постачальників на українському енергоринку. Економіка, фінанси, облік та право: тенденції, виклики, перспективи:  збірник тез доповідей міжн. наук.­практ. конф. (Полтава, 6 вересня 2022 р.). Полтава: Центр фінансово­економічних наукових досліджень, (ЦФЕНД), 2022. С. 32–33.  12. Шведкий В. А. Інфраструктурне забезпечення в системі розвитку енергетичної компанії. The main prospects for the development of science in  modern life: рroceedings of the ХХXVI International Scientific and Practical Conference  (13–16 вересня 2022 р., Варшава, Польща). Warsaw, 2022. С. 98–100.  13. Шведкий В. А., Костін Ю. Д. Незалежні провайдери на ринку  електроенергії: пріоритети стратегічного управління. Сучасні досягнення в науці та освіті: збірник праць XVII Міжнар. наук.­практ. конф. (Нетанія, Ізраїль, 22–29 вересня 2022 р.). Хмельницький: ХНУ, 2022. С. 110–112.  14. Шведкий В. А. Стратегічний розвиток підприємств­постачальників на енергетичному ринку України. Стратегічні імперативи сучасного менеджменту: зб. матеріалів VІ Міжн. наук.­практ. конф. (Київ, 21 жовтня 2022 р.). Київ: КНЕУ, 2022. С. 241–242.  15. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Підприємства постачальники в умовах зміни регуляторного середовища енергоринку. Сучасні стратегії економічного розвитку: наука, інновації та бізнес­освіта: матеріали ІIІ Міжн. наук.­практ. конф. / за заг. ред. проф. Т.В. Полозової (м. Харків, 1 листопада 2022 р.). Харків: ХНУРЕ, 2022. С. 34–36.  16. Шведкий В. А., Костін Ю. Д. Бізнес у сфері енергопостачання на українському енергоринку: конкуренція сервісів.  Наука та освіта: зб. пр. 21  ХVІІ Міжнар. наук. конф., 15–22 січня 2023 р., м. Хайдусобосло, Угорщина / за ред. д.т.н. проф. А. В. Горошка. Хмельницький: ХНУ, 2023. С. 70–72.  17. Костін Ю., Костін Д., Шведкий В. Перспективи сталого розвитку енергетичного ринку Словаччини. Соціальні, економіко­правові та фінансові виклики в умовах глобальних трансформацій: збірник матеріалів IІ Міжнародної науково­практичної конференції  (Тернопіль –  Братислава, 30 травня 2022 року). Тернопіль: ЗУНУ, 2022. С. 109–112.  18. Шведкий В. А., Костін Д. Ю., Костін Ю. Д. Стратегічна модель розвитку енергетичних компаній України. Збірник праць ХVІII Міжнародної наукової конференції «Сучасні досягнення в науці та освіті», 13–20 вересня 2023 р., м. Нетанія, Ізраїль. Хмельницький: ХНУ. 2023. С. 152–156.    Scientific works that additionally reflect the scientific results of the thesis    19. Шведкий В. Чому український газ продають за ціною імпортного.  Економічна правда.  2019.  14 травня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2019/05/14/647755/ (дата звернення: 10.05.2024).  20. Шведкий В. Перше липня –  «електричний шок» для споживачів.  Економічна правда.  2019.  1 липня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2019/07/1/649198/ (дата звернення: 10.05.2024).  21. Шведкий В. Чому дорожчає газ в Україні і як спланувати закупівлю? Економічна правда.  2020.  3 листопада. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2020/11/3/666873/ (дата звернення: 10.05.2024).  22. Шведкий В. В одні ворота: як фіксовані ціни ризикують поховати ринок газу в Україні. Mind.  2021.  25 січня. URL: 22  https://mind.ua/openmind/20221238­v­odni­vorota­yak­fiksovani­cini­rizikuyut­ pohovati­rinok­gazu­v­ukrayini. (дата звернення: 10.05.2024).  23. Шведкий В. Люди готові до змін постачальника. Exploration&Production  Consulting  (EXPRO).  2021. 19 лютого. URL:  https://expro.com.ua/statti/volodimir­shvedkiy­lyudi­gotov­do­zmni­postachalnika.  (дата звернення: 10.05.2024).  24. Шведкий В. «Зради» не шукайте –  газу вистачить. Економічна правда.  2021.  4 листопада. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2021/11/4/679396/ (дата звернення: 10.05.2024).  25. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Стратегічний розвиток природних монополій в електроенергетиці. Сучасні економічні стратегії: інновації, безпека та сталий розвиток:  колективна монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової, д.е.н., проф. І. В. Колупаєвої, к.е.н., доц. О. В. Мурзабулатової Харків: ХНУРЕ, 2021. С. 69–80.  26. Verbivska  L.,  Zhygalkevych  Z.,  Fisun  Y.,  Chobitok  I.,  Shvedkyi  V.  Digital Technologies as a Tool of Efficient Logistics. Journal of the University of  Zulia.  2022. 14(39). рр. 492–508. https://doi.org/10.46925//rdluz.39.28.  27. Костін Ю. Д., Шведкий В. А. Стратегічні орієнтири розвитку підприємств постачальників на енергетичному ринку України. Сучасні тенденції сталого розвитку: теорія, методологія, практика: колективна монографія / За заг. ред. д.е.н., проф. Т. В. Полозової. Харків: ХНУРЕ, 2022. С. 289–299.  28. Костін Ю. Д., Шведкий В. А.  Моделювання потреб внутрішніх ринків для забезпечення електроенергією в умовах нестабільного зовнішнього соціально­економічного й політичного середовища в Україні. Zeszyty Naukowe Wyższej Szkoły Technicznej w Katowicach. 2022. № 15. P.143– 162. DOI: 10.54264/0054.  https://mind.ua/openmind/20221238-v-odni-vorota-yak-fiksovani-cini-rizikuyut-pohovati-rinok-gazu-v-ukrayini https://mind.ua/openmind/20221238-v-odni-vorota-yak-fiksovani-cini-rizikuyut-pohovati-rinok-gazu-v-ukrayini https://expro.com.ua/statti/volodimir-shvedkiy-lyudi-gotov-do-zmni-postachalnika https://doi.org/10.46925/rdluz.39.28 23  29. Шведкий В. Що буде з тарифами на електроенергію та як субсидії гальмують розвиток ринку. Економічна правда. 2024. 19 березня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2024/03/19/711337/ (дата звернення: 10.05.2024).  30. Шведкий В. Гроші партнерів –  не  панацея: енергетика вимагає реформ. Економічна правда.  2024.  15 травня. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2024/05/15/713700/. (дата звернення: 20.05.2024).   https://www.epravda.com.ua/columns/2024/05/15/713700/ 24  ЗМІСТ      Вступ ……………………………………………………………………….....  26  1 Теоретичні основи управління стратегічним розвитком підприємств  енергопостачання………………………………………………………….  35  1.1 Теоретичні основи механізмів управління стратегічним розвитком підприємств енергопостачання………………………………………  35      1.2 Сучасні тренди стратегічного розвитку енергетичних               підприємств ………………………………………………………......  63  1.3  Концептуальні засади стратегічного розвитку підприємств в          умовах енергетичної трансформації ………………………………...  84      Висновки за розділом 1…………..………………………………………..  102  2 Стратегічна діагностика підприємств­постачальників на енергетичному ринку України…………………………………………..  104      2.1 Аналіз зовнішніх факторів розвитку бізнесу у сфері             енергопостачання……………………………………………………… 104      2.2 Регулювання енергоринку та його вплив на діяльність              підприємств енергопостачання……………………………………..  126      2.3 Стратегічна діагностика внутрішнього потенціалу розвитку             підприємств­енергопостачальників (на прикладі ETG.UA)………... 142     Висновки за розділом 2 ………..…………………………………………  163  3  Науково­методичне забезпечення управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України ……………………………………………………………………. 166      3.1 Обґрунтування вибору стратегії розвитку підприємств­             постачальників на енергетичному ринку України…………………  166      3.2 Удосконалення організаційно­економічного механізму             стратегічного розвитку підприємств­енергопостачальників……….  182  25      3.3 Науково­методичний підхід до оцінки ефективності              управління стратегічним розвитком підприємств­             енергопостачальників ………………………………………………...      200       Висновки за розділом 3…………..……………………………………..... 220  Висновки ………………………………………...…………………………...  222  Список використаних джерел…………………………………………….....  226  Додаток А Відомості про впровадження результатів дисертаційного                       дослідження……………………………………………………... 255  Додаток Б Прогнозування виробництва та споживання електроенергії                      в умовах нестабільного зовнішнього соціально­економічного                      та політичного середовища в Україні………………………….. 263          Б.1 Прогнозування обсягів виробництва електроенергії в                  економіці України…………………………………………...  264          Б.2 Прогнозування експорту та імпорту електроенергії………  266          Б.3 Прогноз споживання електроенергії в Україні…………….  274  Додаток В Внутрішнє середовище ТОВ «Енерджі Трейд Груп»                      (ETG.UA)………………………………………………………… 279  Додаток Г Інтегрально­рейтингова модель оцінки ефективності   управління стратегічним розвитком підприємств­  постачальників на енергетичному ринку України………….....  285           Г.1 Базові показники, що входять до складу субіндексів                  (індикаторів)…………………………………………………  286           Г.2 Первинні дані для розрахунку базових показників………. 289           Г.3 Нормалізовані значення показників, що входять до                   складу субіндексів………………………………………….. 296  Додаток Д Список публікацій здобувача за темою дисертації………….... 301    26  ВСТУП      Актуальність теми. Лібералізація українського енергетичного ринку радикально оновила правила роботи на ньому, змінивши відносини між учасниками. Згідно з вимогами Третього енергетичного пакету ЄС, кінцевий споживач отримав право вільно обирати постачальника енергоресурсів. Наразі на ринку точиться активна конкурентна боротьба: в Україні сотні постачальників мають ліцензії на продаж природного газу та електроенергії кінцевому споживачеві. Доволі несподіваним результатом роботи ринку є той факт, що успіх у конкурентній боротьбі зумовлений не тільки розгалуженою клієнтською базою, досвідом роботи або підтримкою материнських структур, а й ефективним управлінням стратегічним розвитком – своєчасним ініціюванням бізнес­процесів, здатних пом’якшувати загрози зовнішнього середовища. Це важливо не тільки для окремого  підприємства­постачальника, а й для суспільства в цілому. Адже конкуренція у сфері продажу енергоресурсів –  запорука прозорого середовища енергоринку, гарантія реалізації права споживача на вільний вибір постачальника, що є одним з головних завдань реформування енергетичного сектору України.  Стратегічний розвиток бізнес­організацій та управління ним є предметом багатьох наукових досліджень  таких авторів, як  Дж. Аарстед (Aarstad), О. Амоша, І. Ансофф (Ansoff), С. Василига, О. Вишневський, А. Гладкова, Л. Грейнер (Greiner), С. Гришко, Дж. Даєр (Dyer), В. Катькало,  Є. Крикавський, В. Ляшенко, Б. Марр (Marr),  Х. Несс (Ness), В. Нікітін,  Т. Полозова,  С. Савченко, Х. Сінгх (Singh), О. Скібіцький, Л. Соколова, В. Тамбовцев, С. Хогленд (Haugland), А.  Чандлер (Chandler), Л. Шевченко та інших. Галузеві аспекти управління розвитком підприємств енергетики висвітлено у роботах Ю.   Колбушкіна, Б.  Колфілда (Caulfield), В. Кирій, Ю.  Костіна, Д. Лаверті (Laverty), Ю. Левицького, Н. Мамонтової, 27  О. Овсієнко, І. Перевозової, С. Пономарьова, О.  Сердюка, Б. Сміта  (Smyth),  С. Степаненка, О. Суходолі, К. Ущаповського, Д. Ферцифера Дел Ріо (Furszyfer Del Rio), Е. Фолея (Foley), Г. Хемптона (Hampton), Я.  Шпака, Р.  Юхимця та інших.   Водночас перехід до нової моделі енергоринку відбувся не так давно, тому спеціальних досліджень, присвячених управлінню стратегічним розвитком підприємств­постачальників, все ще бракує. Зокрема, існує методологічна невизначеність у питанні про принципи операціоналізації стратегій. Спеціального вивчення потребує оцінка ефективності управління стратегічним розвитком, оскільки, як показує досвід українського енергоринку, традиційних показників (частка ринку, загальний  обсяг реалізації, кількість клієнтів) виявляється недостатньо. Усе це актуалізує науковий  пошук, спрямований  на удосконалення управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України.   Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами.  Дисертація виконана відповідно до науково­дослідних тем Харківського національного університету радіоелектроніки, зокрема науково­ дослідної  роботи  «Розробка моделі прийняття ефективних рішень на підприємстві ТОВ «Енерджі Трейд Груп»  (номер державної реєстрації 0122U200682,  2022–2023 рр.),  де автором особисто було запропоновано теоретико­методичне забезпечення формування моделі прийняття ефективних рішень на підприємствах енергетичного сектора (на прикладі ТОВ «Енерджі Трейд Груп»);  науково­дослідної  роботи  «Організаційно­ економічне  забезпечення  інноваційного  розвитку  та  економічної  безпеки  суб’єктів  господарювання»  (номер державної реєстрації 0122U000510, 2022– 2025 рр.), де особисто автором  виявлено недоліки регулювання бізнесу  в сфері енергопостачання, розкрито їх негативні наслідки, обґрунтовано напрями удосконалення регуляторного середовища енергоринку (додаток А).  28  Мета і завдання дослідження.  Метою дисертаційної роботи є удосконалення управління стратегічним розвитком підприємств­ постачальників на енергетичному ринку України.  Для досягнення мети у роботі було поставлено такі завдання:    визначити  тенденції  розвитку енергетичних підприємств в умовах трансформації енергоринку;    проаналізувати зовнішні макрофактори, що впливають на діяльність підприємств­постачальників, оцінити пов’язані з ними ризики;    виявити  та  розкрити  причинно­наслідкові зв’язки між змінами у регулюванні енергоринку та бізнес­процесами підприємств­постачальників;    узагальнити та систематизувати показники, що дозволяють оцінити готовність внутрішніх бізнес­процесів постачальників нівелювати зовнішні загрози й ризики;    обґрунтувати  концепцію стратегічного розвитку підприємств­ енергопостачальників в умовах нової конфігурації енергоринку;    визначити  напрями удосконалення організаційно­економічного механізму управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників енергоресурсів;    запропонувати науково­методичний підхід до оцінки ефективності управління стратегічним розвитком підприємств­енергопостачальників.  Об'єкт дослідження  –  процес управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України.   Предмет дослідження  –  теоретичні, методичні  та прикладні аспекти процесу управління стратегічним розвитком підприємств­постачальників на енергетичному ринку України.   Методи дослідження. Для вирішення поставлених у роботі завдань використовувалися такі методи: систематизації та узагальнення  –  для висвітлення тенденцій стратегічного розвитку енергетичних підприємств в умовах трансформації енергоринку;  аналізу та  синтезу –  для визначення 29  зовнішніх факторів розвитку підприємств­постачальників;  єдність історичного та логічного  –  для визначення  недоліків  у державному регулюванні бізнесу в сфері енергопостачання, визначення напрямів удосконалення регуляторного середовища енергоринку; системний підхід –  для обґрунтування показників стратегічного моніторингу підприємств­  енергопостачальників; логічне моделювання  –  для розробки концепції стратегічного розвитку бізнесу в сфері енергопостачання, структурування організаційно­економічного механізму управління розвитком на принципах «клієнтингу»; економетричні методи  –  для розробки інтегрально­ рейтингової моделі оцінки ефективності управління стратегічним розвитком  підприємств­енергопостачальників.  Наукова новизна отриманих результатів:     вперше запропоновано  концепцію стратегічного розвитку підприємств­енергопостачальників в умовах нової конфігурації енергоринку, яка, на відміну від існуючих, орієнтує не на формування ресурсних переваг, а на вдосконалення взаємодії з клієнтом – взаємну інтеграцію бізнес­процесів постачальника та  споживача, створення зручних моделей продажу, діджиталізацію сервісів;    удосконалено організаційно­економічний  механізм управління стратегічним розвитком підприємств­енергопостачальників, функціонування якого базується на принципі  «клієнтингу», що, на відміну від існуючих,  передбачає використання комплексу основних  параметрів  надання послуг:  конкурентоспроможність ціни; надійність енергопостачання; якість сервісу;  додаткові можливості заробітку;    удосконалено науково­методичний підхід до оцінки ефективності управління стратегічним розвитком підприємств­енергопостачальників, який базується на побудові інтегрально­рейтингової моделі,  що, на відміну від існуючих,  дозволяє: а) виділити ті складові організаційно­економічного механізму управління, які мають вирішальний вплив на досягнення 30  стратегічних цілей; б) порівняти повноту реалізації стратегічних ініціатив у бізнес­процесах постачальника та конкурентів;    запропоновано  напрями удосконалення регуляторного середовища енергоринку,  які, на відміну від існуючих, передбачають урахування  виявлених недоліків  у державному регулюванні бізнесу в сфері енергопостачання (посилення асиметричного характеру конкуренції між  постачальниками, монополізація ринку), що дозволяє зменшити їх негативні  наслідки  (дестимулювання інвестицій у підвищення якості продажних сервісів, відтік клієнтів, зниження економічної привабливості роботи у побутовому сегменті);    удосконалено підхід до стратегічної діагностики внутрішнього потенціалу розвитку підприємств­енергопостачальників, який передбачає використання запропонованої системи показників (клієнтський портфель, модель продажів, персонал, супутні продукти, участь у балансуючих групах, моніторинг клієнтського енергоспоживання, фінансовий стан), що, на відміну від існуючих, дозволяє  оцінити готовність внутрішніх бізнес­процесів енергопостачальників нівелювати зовнішні загрози та ризики.  Особистий внесок здобувача.  Основні результати дисертаційної роботи отримані здобувачем особисто та опубліковані в роботах [15; 28; 33;  57;  106;  107;  133;  139;  140;  142–145;  160;  165;  168–173;  176;  195;  207–210;  231–233]. У роботах, опублікованих у співавторстві, здобувачу належать такі результати:   [15]  –  запропоновано  заходи для реалізації покращення  інфраструктурного забезпечення в системі стратегічного управління розвитком енергетичних компаній;  [106; 207]  –  запропоновано  напрями стратегічного розвитку енергетичних підприємств в умовах трансформації енергоринку, а саме: лідерське позиціонування, орієнтація на створення власної інноваційної екосистеми, клієнтоцентричність, соціальна відповідальність;  31  [133] – побудовано прогноз виробництва та споживання електроенергії в економіці України з використанням сценарного підходу;  [139]  –  проведено  аналіз регуляторного середовища енергоринку в Україні та країнах ЄС;  [140]  –  проведено  аналіз діяльності природних монополій на енергетичному ринку Словаччини та визначені узагальнені пріоритети їх діяльності;  [142]  –  визначено  пріоритетні бізнес­процеси, що  формують  внутрішній потенціал  розвитку для підприємств­постачальників на енергетичному ринку України (перехід на цифрові взаємодії з клієнтами; створення клієнтських та партнерських мереж; розробка інноваційних продуктів, які дають можливість інтегрувати власні бізнес­процеси у бізнес­процеси клієнтів);  [144]  –  виявлено недоліки  регулювання  бізнесу у  сфері енергопостачання, розкрито їх негативні наслідки;  обґрунтовано напрями удосконалення регуляторного середовища енергоринку;   [145]  –  наведено  особливості стратегії розвитку вертикально­ інтегрованої компанії в умовах конкуренції, запропонована структура процесу формування стратегії для природної інфраструктурної монополії;   [165]  –  систематизовано бізнес­процеси, що формують внутрішній потенціал розвитку підприємств енергопостачання;  [195;  207;  232]  –  запропоновано концепцію стратегічного розвитку підприємств енергопостачальників та обґрунтовано принципи формування організаційно­економічного механізму реалізації стратегії підприємства в умовах нової конфігурації енергоринку;   [207] – обґрунтовано принципи розбудови організаційно­економічного механізму реалізації стратегії підприємства енергопостачальника в умовах нової конфігурації енергоринку;  32  [209]  –  систематизовано  основні тенденції розвитку компаній енергетичного сектору України, а саме: лідерське позиціонування,  трансформації в екологічно­орієнтований інноваційно­технологічний бізнес, диверсифікації продукції та виробництва, клієнтоцентричність, європейська інтеграція та відповідність інтересам сталого розвитку суспільства;  [232]  –  визначено пріоритети стратегічного управління компаніями незалежними енергопостачальниками в умовах нової конфігурації енергоринку;  [233]  –  узагальнено  в рамках системного підходу принципи впровадження цифрових технологій у діяльності підприємств, а саме: принципи адаптивності, стабільності функціонування, інтеграції та накопичення інформації, інтелектуальності.  Роботи [28;  33;  57;  107;  143;  160;  168–173;  176;  208;  210;  231]  опубліковані без співавторів.  Апробація матеріалів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на таких науково­практичних конференціях:    ІІІ Міжнародна науково­практична онлайн конференція «Трансформація національної, закордонної моделей економічного розвитку та законодавства в умовах воєнного часу» (м. Луцьк, 27–29 червня 2022 року);    ІІІ Міжнародна науково­практична конференція «Проблеми раціонального використання соціально­економічного, еколого­ енергетичного, нормативно­правового потенціалу України та її регіонів» (м. Луцьк, ГО «ІЕЕЕД», 01.08.2022);    Міжнародна науково­практична конференція «Економіка, фінанси, облік та право: тенденції, виклики, перспективи» (м. Полтава, Центр фінансово­економічних наукових досліджень, 06.09.2022);  33    ІІІ International Research and Practical Internet Conference «Modern scientific potentia» (Чехія, 16.09.2022);    ХХXVI International Scientific and Practical Conference «The main prospects for the development of science in modern life» (м. Варшава, Польща, 13–16.09.2022);    XVII Міжнародна науково­практична конференція «Сучасні досягнення в науці та освіті» (м. Нетанія, Ізраїль, 22–29 вересня 2022 р.);    VІ Міжнародна науково­практична конференція «Стратегічні імперативи сучасного менеджменту» (м. Київ, Київський національний університет імені Вадима Гетьмана, 21.10.2022);    ІІІ Міжнародна науково­практична конференція «Сучасні стратегії економічного розвитку: наука, інновації та бізнес­освіта» (м. Харків, Харківський національний університет радіоелектроніки, 01.11.2022);    XVI Міжнародна науково­практична конференція «Наука та освіта» (м. Хайдусобосло, Угорщина, 15–22 січня 2023 р.).  Практичне значення отриманих результатів.  Результати дослідження впроваджено у діяльність (Додаток А):    ТОВ «Енерджі Трейд Груп», в основу функціонування якого покладено розроблену автором концепцію стратегічного розвитку підприємств­енергопостачальників в умовах нової конфігурації енергоринку, а також авторські пропозиції щодо структурування організаційно­ економічного механізму управління розвитком на принципах «клієнтингу» (довідка від 01.12.2022 № 1568);    АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», де використано рекомендації автора щодо удосконалення регуляторного середовища ринку природного газу України – створення ліквідного ринку у вигляді постійної пропозиції та стійкового індикатора ціни (довідка від 20.07.2022 № 7­20­22);  34    АТ «СВІТЛО ШАХТАРЯ» при розробці стратегії розвитку підприємства, у якій використано розроблену в дисертації інтегрально­ рейтингову модель оцінки ефективності управління стратегічним розвитком підприємств­енергопостачальників для мотивованого вибору постачальника енергоресурсів (довідка від 29.11.2022 № 1001);    ТДВ «Завод АДВІС» при розробці механізму енергетичної трансформації підприємства, зокрема використані рекомендації щодо інтеграції бізнес­процесів постачальників та споживачів, а також доцільності використання дуальних пакетних пропозицій енергоресурсів (довідка від 25.11.2022 № 041);    ТОВ «ЕНЕРДЖІ СОЛАР», де  використано систему показників стратегічного моніторингу, що  дозволяє оцінити готовність внутрішнього середовища енергетичних підприємств нівелювати зовнішні загрози і ризики  (довідка від 20.03.2023 № 57­11­ЕС).  Публікації. Матеріали дисертації викладені у 30 наукових роботах,   з яких 9 статей опубліковані у виданнях, зазначених в переліку наукових фахових видань України (категорія Б) за спеціальністю 051 Економіка;  2 статті  –  у закордонних  фахових  наукових  виданнях;  2 статті –  у колективних монографіях; 9  тез доповідей, опублікованих у матеріалах міжнародних наукових конференцій.  Структура та обсяг дисертації.  Дисертація складається зі  вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи –  306  сторінок тексту (з них 254  сторінки основного тексту), список використаних джерел із 234 найменування на 29 сторінках, анотації  на 22 сторінках, 20 таблиць, 30 рисунків, 5 додатків на 52 сторінках.   35  1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ЕНЕРГОПОСТАЧАННЯ  1.1  Теоретичні основи механізмів управління стратегічним розвитком підприємств енергопостачання      На сучасному етапі розвитку в умовах загострення і зростання масштабів глобальних енергетичних проблем для багатьох країн виникають ризики внутрішньої нестабільності, посилюються загрози енергетичній безпеці. Система забезпечення енергетичної безпеки держави як її домінантний складник має не лише вирішувати коротко­  і середньострокові операційні завдання, але й стратегічні цілі та завдання майбутнього розвитку.  Загалом управлінська діяльність в енергетичній галузі не є однозначною та простою, оскільки потребує врахування різних аспектів життєдіяльності країни. Як зазначено у роботі [1, с. 5], «…йдеться про ресурсні, технічні, економічні, екологічні, організаційно­адміністративні, управлінські, соціальні, інноваційні, політичні, геополітичні, безпекові та інші аспекти, світоглядні аспекти енергозабезпечення життєво важливих потреб та функцій держави, суспільства, економіки». Окрім того, динаміка розвитку підприємств енергопостачання залежить від соціально­економічних та науково­технологічних процесів, трансформації моделей функціонування енергетичної сфери, використання енергетики як інструменту досягнення політичних цілей. У зв’язку з цим механізми стратегічного управління енергетичних підприємств потребують взаємоузгодження із «Енергетичною стратегією України на період до 2035 року: безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» [2].   Енергетика має ряд специфічних характеристик, які докорінно відрізняють її від інших видів економічної діяльності: технологічна єдність і збіг у часі процесів генерації, передачі, розподілу та споживання енергії; 36  паралельна робота всіх станцій на суміщений добовий графік навантаження; швидкий розвиток аварій, що вимагає автоматичного управління режимами. Енергія є специфічним товаром, що відрізняє її від інших видів товарів, а саме: неможливість у великих обсягах ефективно складувати енергію; знеособленість енергії як товару, оскільки вся електроенергія надходить в загальну мережу; неможливість вибракування енергії; потреба в енергії є постійною [3, с. 294].  Паливно­енергетичний комплекс України має таку структуру (рис. 1.1):    виробництво, переробка та розподіл нафти і нафтопродуктів;    виробництво і розподіл природного газу та конденсату;    виробництво та розподіл електроенергії;    видобуток енергетичних матеріалів.    Рисунок 1.1 – Загальна структура паливно­енергетичного комплексу України  Джерело: узагальнено автором    Енергетична галузь охоплює галузеві сектори газу та електроенергії (у тому числі видобутку і генерації), нафти та нафтопродуктів, а також суміжних сфер, що забезпечують функцію енергозабезпечення життєдіяльності людини, суспільства, економіки і держави. До енергетичної галузі відносяться такі види генерації електроенергії, як атомна, гідроенергетика, теплова, сонячна, вітрова. Зокрема, в атомній енергетиці для Паливно­енергетичний комплекс України  Виробництво, переробка та розподіл нафти і нафтопродуктів  Виробництво і розподіл природного   газу та конденсату  Виробництво   та розподіл електроенергії Видобуток енергетичних матеріалів    37  виробництва електроенергії та тепла використовується ядерна енергія, виробниками якої є атомні електростанції. Гідроенергетика –  галузь виробництва електроенергії від поновлюваного джерела, що використовує для виробництва електроенергії кінетичну енергію водного потоку. Теплова енергетика виробляється на теплових електростанціях, які займаються процесом перетворення теплової енергії згоряння органічного палива в електричну. Кожен із видів генерації електроенергії має значні перспективи розвитку.  Саме ця обставина зумовлює різноманітність теоретичних підходів та практики застосування механізмів управління стратегічним  розвитком підприємств енергопостачання. Необхідність урахування особливостей розвитку енергетичних компаній атомної, гідроенергетики, теплової, сонячної, вітрової  та функціонування енергетичної сфери загалом створює суттєві перешкоди для розроблення спільного методологічного підходу до розробки єдиного механізму управління стратегічним розвитком підприємств на енергетичному ринку.  Науковець О. Дегтярьова  [4, c. 160–161]  пропонує для цілей стратегічного управління сформувати енергетичні цілі, на другому етапі сформувати енергетичну стратегію, потім визначити фактори успіху та локальні виробничі цілі, що визначаються за допомогою KPI (Key Performance  Index)  –  ключових показників діяльності. Локальні виробничі цілі (енергетичні підцілі) сприяють реалізації енергетичної стратегії та досягненню загальних енергетичних цілей, що були окреслені на першому етапі. На останньому етапі визначаються самі KPI та їх цільові значення для подальшого порівняння з фактичними значеннями.  Ураховуючи процеси глобалізації господарської діяльності, нестабільну макрополітичну ситуацію і стан світової економіки, негативні зміни у зовнішньому  середовищі, питання стратегічного управління як 38  основи ефективного розвитку енергетичних  підприємств  набувають усе більшого значення.   У роботі А. Томпсона та А.Дж. Стрікленда [5] розглядаються основні складові, що становлять основу створення та  реалізації стратегії. До них відносяться: визначення сфери діяльності та формування стратегічних напрямів діяльності; постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення; формулювання стратегії для досягнення накреслених цілей і результатів діяльності виробництва; реалізація стратегічного плану; оцінка результатів діяльності та зміна стратегічного плану.   Дослідження теоретичних аспектів проблем управління стратегічним  розвитком підприємств знайшли відображення у наукових працях багатьох закордонних та вітчизняних учених, зокрема А. Томпсона та А. Дж. Стрикленда [5],  Н. Аванесової [6], М. Білопольського [7], Л. Забродської [8], Б. Мізюк [9], О. Скібіцького [10], Н. Мамонтової [11], які узагальнили наукове бачення сутності стратегічного управління та поглибили теорію управління стратегічним розвитком підприємства.   Зіставляючи підходи цих та інших дослідників до визначення змістової сторони стратегічного управління, можна констатувати, що у науковій літературі трактування поняття «стратегічне управління» є неоднозначним, адже в історико­еволюційному процесі розвитку змінюються критерії вибору стратегічних сегментів з метою більш ефективного розподілу ресурсів. Це безпосередньо пов’язано зі змінами середовища, зміщеннями центру уваги менеджерів з внутрішнього середовища підприємства на його  зовнішнє середовище з метою забезпечення своєчасної та адекватної реакції на зміни, що постійно відбуваються у суспільстві.  Засновником теорії дослідження стратегічного управління є І. Ансофф, який зазначав, що «діяльність  зі стратегічного управління пов’язана з постановкою цілей й завдань організації і з підтримкою продуктивних взаємин між організацією та її бізнес­середовищем, що дозволяють їй 39  досягти своїх цілей, відповідають її внутрішнім можливостям та дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх викликів» [12].  За Хіггенсом, «стратегічне управління – це процес управління з метою здійснення місії підприємства за допомогою управління його взаємодією з оточенням» [13].  Д. Шендел і К. Хаттен розглядають стратегічне управління як «процес визначення і встановлення зв'язку організації (фірми) з її оточенням, що полягає в реалізації вибраних цілей і в намаганнях досягти бажаного стану взаємовідносин з оточенням за допомогою розподілу ресурсів, що дозволяє ефективно і результативно діяти організації і підрозділам» [14].  Стратегічне управління розвитком енергетичної компанії, на нашу думку  (і як це зазначено в роботі [15]), є інструментом управління організацією задля гнучкого реагування й проведення своєчасних змін в організації,  визначення та досягнення поставлених цілей, що відповідають сучасним викликам й дозволяють отримати конкурентні переваги, які в сукупності дають можливість забезпечити стійку конкурентоспроможність енергетичної компанії. Це можливо шляхом розробки та «впровадження таких стратегій, які створюють цінність для компанії», як зазначають О. Таран­Лала та К. Сухорук [16].   Як зазначає Д. Васильківський, «стратегічне управління забезпечує підприємство методами координації й інтегрування видів діяльності, які можуть бути диверсифіковані, механізмами передбачення й адаптації до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі, необхідним зв'язком між розробкою й реалізацією стратегії» [17, с. 167]. Отже, стратегічне управління розвитком енергетичної компанії має відповідати її стратегії, при розробці якої враховуються внутрішнє та зовнішнє середовища, життєвий цикл продукції та компанії загалом, її фінансовий стан тощо.  Стратегія, як зазначає Майкл Е. Портер  [18], полягає у створенні унікальної та вигідної позиції та узгодженні обраних напрямів діяльності. 40  Вона визначає, яким чином підприємство позиціонує у конкурентному середовищі; створює галузеві позиції та забезпечує внутрішню узгодженість політики, орієнтованої на досягнення цих позицій. Стратегія –  це не є детальний план, який описує, що саме робитиме у майбутній перспективі підприємство. Стратегія визначає напрям розвитку підприємства.  Автор О. Лизунова відносить енергетичну стратегію до функціональних стратегій підприємства, тобто таких, що розробляються для кожного функціонального підрозділу в рамках окресленого напряму діяльності  [19,  c. 118]: корпоративна стратегія, що розробляється для всієї компанії; бізнес­стратегія –  для кожного напряму діяльності компанії та операційна. Зазначено, що енергетична стратегія має взаємодіяти з бізнес­ стратегією через ключові функціональні стратегії – у кожній з них є елементи енергетичної стратегії та заходи з енергоефективності, енергозбереження. Так, наприклад, кадрова політика включає заходи щодо підготовки кадрів для  роботи на новому обладнанні, що підвищує енергоефективність і енергозбереження. Фінансова стратегія забезпечує бюджетування цільової енергетичної програми.  На основі аналізу теоретичних підходів до системи стратегічного розвитку підприємства [5–10; 12–14; 16–21] в роботі запропонована система  управління стратегічним розвитком підприємств енергопостачання (рис. 1.2).   Процес реалізації стратегії розвитку  енергетичного  підприємства має починатися із визначення місії, тому що насамперед  стратегія має сприяти досягненню місії та стратегічних цілей. Місія –  це основна причина існування підприємства. Вона відображує філософію бізнесу і формулюється у вигляді заяви в простій та зручній для сприйняття формі.  Вважається, що на початку 80­х років минулого століття, поставивши питання «Яким є ваш бізнес?», Пітер Друкер вперше запитав про місію [20, с. 32].   41  В. Смерек вважає що «місія дозволяє оптимізувати загальну діяльність організації, розумно поєднуючи між собою цілі окремих організаційних осередків» [21, с. 51–52].                                Рисунок 1.2 – Система управління стратегічним розвитком підприємств енергопостачання   Джерело: запропоновано автором    Місія характеризує найголовнішу мету функціонування підприємства,  яка визначає стратегічний напрям його розвитку та ряд стратегічних цілей. Вона має бути простою, реальною та актуальною у довгостроковій перспективі.   Наприклад, місія енергетичної компанії ГРУПИ ДТЕК сформульована так: «Ми працюємо в ім’я прогресу та процвітання суспільства. Наша енергія несе людям світло та тепло» [22].   Стратегія розвитку  Стратегічні цілі  Управлінські рішення встановлення цілей  Місія розвитку  Стратегічне планування  Управління підприємством   Механізми управління стратегічним розвитком  Форми та методи реалізації стратегії  Ціноутворення  Фінансове   забезпечення  Мотивація енергозбереження  Інформаційне забезпечення  Організаційне забезпечення  Нормативно­правове забезпечення  42  Місія енергетичної компанії ТОВ «Енергетичні системи» –  це  «зниження енерговитрат підприємств та підвищення надійності роботи енергетичних  систем,  таких як, компресорні станції, системи охолоджень техпроцесів, системи гарячого водопостачання та опалення з використанням передових технічних рішень провідних компаній світу» [23].   Місія енергетичної компанії  ТОВ «Природна енергія» полягає у такому: «…допомагати  нашим клієнтам впроваджувати сучасні технології альтернативної енергетики і кращі нововведення в інженерії для енергетичної незалежності та економічної ефективності, тим самим забезпечуючи більш розумне використання природних ресурсів Землі…» [24]. Як бачимо, від чіткості висловлювання та цільової орієнтації місії буде залежати брендова позиція енергетичної компанії.  Функцією стратегічного управління є стратегічний аналіз, у результаті якого формуються стратегічні цілі розвитку енергетичної компанії. Під стратегічним аналізом розуміється «процес, за допомогою якого здійснюється довгострокове керування підприємством, визначаються специфічні цілі його діяльності, розробляються стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі найсуттєвіші зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечуючи виконання розроблених відповідних планів постійно розвиваючись і змінюючись» [25, с. 45]. Стратегічний аналіз розвитку енергетичної компанії дозволяє виокремити фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії.   На думку І. Ансоффа  до таких факторів належать потреби клієнтів; наявність можливості та період впровадження необхідних нововведень різних типів; наявність необхідних ресурсів; можливості використання власних і залучених капіталовкладень; рівень діючої технології та можливості її модифікації; тип і масштаб використання сучасних інформаційних технологій; кадровий потенціал тощо [12].  43  У  процесі управління стратегічним  розвитком енергетичного  підприємства важливе місце займає прийняття управлінських рішень. Адже, як зазначив В. Геєць, «в умовах інтеграції у глобальні ринки промислові підприємства України потребують розробки прогресивних концепцій та моделей їх функціонування, що передбачає дієве управління процесами на підприємствах в умовах використання організаційно­комунікаційної платформи та забезпечення ефективного використання методологічного підходу до комунікативного забезпечення діяльності підприємств» [26].  Управлінське рішення є результатом аналізу суб’єктом управління інформації про стан системи та визначення сукупності дій, необхідних для ефективного розв’язання або уникнення проблем з конкретною метою. Процес прийняття рішень складається з ідентифікації проблем (можливостей) та вибору оптимального рішення щодо  їх подолання (використання) [27, с. 177].   За умов кризової економіки використання потенціалу внутрішніх і зовнішніх механізмів залежно від виявлених факторів та сили їх впливу на середовище енергетичного підприємства  є базисом ефективного стратегічного управління. Механізми управління стратегічним  розвитком енергетичних підприємств, на відміну від механізмів тактичного та  оперативного управління, включають не тільки взаємодіючі елементи у вигляді методів, способів і функцій управління, а й стратегії, процедури їх коригування в процесі змін в організації,  визначені та поставлені цілі, які відповідають сучасним викликам й дозволяють отримати конкурентні переваги. Стратегічний розвиток енергетичних підприємств можливий лише у поєднанні з поточним і перспективним управлінням функціонування енергетичної сфери.   В умовах посилення конкуренції для розробки механізмів управління стратегічним  розвитком  енергетичних підприємств  важливим є виділення стратегічних сегментів для цих підприємств, критеріями чого є технологія, 44  споживачі, конкуренти. У такому разі механізми управління стратегічним  розвитком енергетичних підприємств включають: інфраструктурне забезпечення; інформаційне забезпечення та безпеку; організаційне забезпечення; нормативно­правове забезпечення; ціноутворення; фінансове забезпечення; стратегічне планування розвитку; мотивацію енергозбереження тощо [28, с. 52].   На основі запропонованої системи управління стратегічним розвитком енергетичного підприємства та теоретичних підходів до прийняття стратегічних рішень в сфері управління [13;  14;  18;  19;  20;  27] в роботі запропоновано  алгоритм управління стратегічним  розвитком підприємств енергопостачання (рис. 1.3).                     Рисунок 1.3 – Алгоритм управління стратегічним розвитком підприємств енергопостачання  Джерело: запропоновано автором    Забезпечення можливості прогресу та «розумного» (смарт) розвитку енергетичних підприємств значною мірою залежить від функціонування суміжних галузей. У цьому контексті вчені виділяють кілька напрямів покращення інфраструктурного забезпечення, від яких залежать не лише темпи впровадження smart grid­технологій, а й подальший шлях розвитку І етап. Аналіз і оцінка зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства  ІІ етап. Формування місії, візії та цінностей розвитку   підприємства  ІІІ етап. Обґрунтування стратегічних цілей розвитку  ІV етап. Розробка стратегії розвитку підприємства   V етап. Стратегічне планування  VІ етап. Оцінка та контроль реалізації обраної стратегії розвитку підприємства   45  підприємств. Наразі залишається кілька ключових питань, що мають бути вирішені для прискорення розумного розвитку енергетичної сфери як однієї з домінантних складових енергосистеми. Це свідчить про те, що вектор розвитку та масштабування  розумних енергетичних технологій у майбутньому може значно варіюватися. На сьогодні основна робота з впровадження розумних енергетичних технологій ведеться у напрямі забезпечення базису, підґрунтя, для подальшої реалізації інноваційних рішень [29, с. 159].   При прийнятті управлінських рішень щодо інфраструктурного забезпечення в системі стратегічного управління розвитком енергетичного  підприємства важливим є розв’язок проблеми балансування навантаження (а відповідно і потужностей) в інфраструктурі енергетичного підприємства, чи використовує воно  відновлювані джерела для генерації енергії, без чого не може бути ефективної та масштабної енергетичної системи.   Звернемо увагу, що альтернативна (відновлювана) енергетика не здатна у повній мірі забезпечити споживача необхідною кількістю електроенергії у потрібному місці та у потрібний час. У зв’язку з цим використання традиційних потужних виробників енергії у енергосистемі залишається актуальним питанням та стримує темпи впровадження енергетичних інновацій на основі smart grid­концепції. У таких умовах не лишається іншого раціонального управлінського рішення в стратегічному розвитку енергетичного  підприємства, як «…провадити поступове оновлення енергомережі з невеликим переліком техніко­технологічних рішень, що застосовуються. Саме тому енергетична  політика Європейського Союзу передбачає наявність етапів модернізації, а точніше трансформації енергетичної мережі, де першим етапом передбачено підготовку до подальшого розгортання енергетичних інновацій. Відтак цим пояснюється значна кількість проєктів з встановлення розумних приладів обліку. Адже це є основою, без якої подальша реалізація розумних енергетичних технологій 46  для енергомереж неможлива. І саме це пояснює відсутність масштабної діяльності із реалізації комплексних енергоефективних проєктів розгортання розумних енергомереж на значній території. Адже ефективність таких проєктів може значно відрізнятися від очікувань, про що свідчить низка малоуспішних проектів, які було реалізовано провідними країнами світу…» [30, с. 29–30].  Науковці І. А. Вакуленко та С. І. Колосок [31, с. 22–24] акцентують увагу на еколого­енергетичних  інноваційних рішеннях, що  змінять сектор електричної дистрибуції в наступні роки, а саме: системи розподіленої генерації, системи зберігання енергії, електромобілі, мікромережі, розумні системи енергоменеджменту та енерговимірювання, розумні навантаження.  Також автори окреслюють технології, розвиток яких здатний забезпечити якісно новий рівень обслуговування потреб енергомережі, як виробників енергії, так і споживачів: енергетична онлайн­аналітика, віртуальний аудит, управління енергоспоживанням, штучний інтелект, блокчейн.  Інфраструктурне забезпечення в енергетичній сфері формують оператори транспортних та розподільних енергетичних систем.   Наприклад, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» [32] –  це природна монополія, яка забезпечує транспортування природного газу споживачам України та країн Європейського Союзу, є сертифікованим оператором газотранспортної системи України і є повністю незалежним від вертикально­інтегрованих підприємств, що забезпечує надійність та ефективність функціонування газотранспортної системи України. Управлінські рішення в питаннях інфраструктурного забезпечення стратегічного розвитку цієї енергетичної компанії спрямовані на налагодження ефективної взаємодії з оператором газосховищ України з метою ефективного балансування та управління газотранспортною системою, будівництво відповідних газопроводів­перемичок, проведення реконструкцій та інших заходів/робіт спрямованих на збереження або 47  підвищення гнучкості та надійності роботи ГТС, а також рівня її інтегрованості.   Окрім того, після завершення процесу відокремлення оператора газотранспортної системи (unbundling) від вертикально інтегрованої газової компанії в Україні буде створено сучасного оператора газотранспортної системи, який відповідає вимогам Третього Енергетичного Пакету ЄС та іншим нормативно­правовим актам, а також має ефективну організаційну структуру у відповідності до бізнес­моделей та практик передових європейських операторів газотранспортних систем.   В умовах інтеграції України до ЄС планування інфраструктурного забезпечення енергетичної сфери потребує розроблення комплексу заходів, спрямованих на розбудову в Україні сучасної газотранспортної системи, яка буде відповідати задоволенню потреб ринку природного газу України та ЄС протягом наступних 10 років в транспортних потужностях, гарантуванню надійної та безперебійної роботи газотранспортної системи, автоматизації необхідних технологічних процесів діяльності Товариства та ГТС, з метою [32]:   –  забезпечення ефективнішої роботи системи та оперативного вимірювання кількості природного газу в енергетичних одиницях;  –   максимальної прозорості та відкритості ринку природного газу;  –   оперативного управління системою на основі відповідного програмного забезпечення та систем автоматизованого управління;   –  задля підвищення гнучкості роботи системи та рівня оперативного реагування на добові коливання та надзвичайні ситуації;  –   використання гнучкого обладнання з високим рівнем автоматизації та ефективнішого управління системою та гарантування безпеки постачання;  –   забезпечення захищеної роботи програмного забезпечення та систем автоматизованого управління, уникнення хакерських атак на систему та гарантування її безпечної роботи;  48  –   задля покращення гнучкості роботи системи в рамках добового балансування й забезпечення відповідності запропонованих потужностей потребам ринків;   –  забезпечення відповідності економічно обґрунтованим показникам;  –   впровадження  заходів та використання обладнання, яке гарантуватиме відповідність передовим світовим моделям тощо.  Усе це передбачає впровадження значної кількості технологічних рішень і характеризується масштабністю та всеохопленням, як за територією, так і за кількістю об’єктів енергогенерації, енергорозподілу, енерготранспортування та енергоспоживання. Окрім того, звернемо увагу на інфраструктурну спрямованість. Нерозв’язаність техніко­технологічних проблем, наприклад, невирішеність питання балансування енергомережі з розподіленою енергогенерацією на основі широкого використання відновлюваних джерел енергії, гальмує процеси трансферу енергетичних інновацій для побудови розумних мереж в енергетичній сфері [33].   Технічна інфраструктура не обмежується засобами, власне, енергетичного характеру. Для реалізації покращення інфраструктурного забезпечення в системі управління стратегічним  розвитком енергетичних підприємств критично важливими є деякі інші фактори. Одним з них є розвиток інформаційно­комунікаційних технологій.   Інформаційне забезпечення є дієвим механізмом системи управління стратегічним  розвитком енергетичних підприємств, посилення якого дозволить обґрунтувати енергоефективні управлінські рішення, сприяє їхній прозорості, ефективності, узгодженості та своєчасності. На доцільність застосування особливих інформаційних продуктів та способів обробки інформації для потреб енергетичних  підприємств звертають увагу Т. Раков, Т. Хав’єд та інші  [34]. У свою чергу, дослідники енергетичного контролінгу Р. Гляйх та М. Шульце обґрунтували потребу впровадження інформаційного інструменту Energy Cockpit до арсеналу енергетичного контролінгу [35, c. 73].   49  Науковці І. В.  Перевозова  та  О. С. Морозова   серед факторів підвищення попиту на енергетичний консалтинг називають: зміна енергетичної політики економічно розвинених країн, поширення інтелектуальних енергетичних мереж, децентралізація енергетичного сектору, висока волатильність цін на енергоресурси та лібералізація енергоринків [36,  с. 291]. Автори наголошують, що «…цінність енергетичного управлінського консалтингу зростає по Мірі активізації  процесів цифрової трансформації на підприємстві та у середовищі функціонування…» [36, с. 296].  Погоджуємося з думкою О. О. Дегтярьової, яка зазначає, що «сучасний розвиток виробничих відносин характеризується повсюдним застосуванням інформаційних технологій, діджиталізацією процесів та операцій, потребою в швидкій та якісній обробці великих масивів інформації для прийняття управлінських рішень. Енергетична сфера не є виключенням, більш того виклики діджиталізації поєднуються з необхідністю підвищення енергоефективності, енергозбереження, оптимізацією енергоспоживання, тощо. Тому спеціально розроблена інформаційна система здатна вивести підприємство на принципово новий рівень якості обґрунтування управлінських рішень в енергетичній сфері. Енергетичний контролінг, у свою чергу, сприятиме їхній прозорості, ефективності, узгодженості, своєчасності, тощо» [4,  c. 155].  Як зазначає О. О. Дегтярьова, «…багаторівнева інформаційна система енергетичного контролінгу призначена, перш за все, для виконання його інформаційної функції, але її застосування може бути набагато ширшим. Вона може використовуватися для контрольно­аналітичної роботи, бо має блок енергетичного аудиту; планування за допомогою блоків системи аналізу та звітності; регулювання, бо має зв’язок з адміністративною системою та організаційною системою управління; і, нарешті, для консультування –  при обґрунтуванні енергоефективних управлінських рішень…» [4, с. 158].  50  Питання забезпечення інформаційно­комунікаційного супроводу та обслуговування енергетичної сфери є ключовим питанням, що має бути належним чином вирішене для масштабного розгортання розумних енергетичних компаній. Це означає  наявність значної кількості інформаційних систем як комерційних продуктів, які обслуговують енергетичні об’єкти та забезпечують оперативний обмін інформацією, її накопичення та зберігання, обробку та широкі аналітичні можливості. Перспективність енергетичного ринку з огляду на трансформаційні процеси, які частково відбуваються зараз та інтенсифікуються у майбутньому, сприяє удосконаленню інформаційно­комунікаційних технологій, орієнтованих на виконання запитів суб’єктів енергетичної системи [31].  У той же час функціонування інформаційно­комунікаційних систем нерозривно пов’язане з питаннями безпеки. Створення надійних інформаційних систем є ключовим завданням будь­якого розробника програмного забезпечення. Адже невідповідність вимогам безпеки спричиняє не лише вразливість об’єктів, що використовують інформаційні продукти, а також завдає серйозних збитків розробникам інформаційних систем. До інформаційних систем, які обслуговують енергетичні компанії, висуваються значні вимоги. Це пояснюється їх вагомим значенням для забезпечення нормального функціонування суспільства. Збій в енергетичній мережі спричиняє у більшості випадків значні збитки, ліквідація яких або компенсація втрат, які настають у разі виникнення збою, потребує значних фінансових ресурсів, а інколи не піддається вимірюванню, що трапляється у випадку загибелі людей. Таким чином, безпекове питання є надзвичайно важливим в енергетиці. Кожен з аспектів безпекового захисту енергосистеми, у тому числі енергомережі, потребує значного обсягу робіт та координації спеціалістів різних галузей [30].  Повномасштабна війна в Україні демонструє важливість захисту енергетичної галузі. Порушення стабільності функціонування енергетичних 51  компаній України стало одним з інструментів агресії проти України, коли навмисно активно використовуються різні методи порушення стійкості функціонування інфраструктури життєдіяльності України: від опосередкованого впливу (економічні, інформаційні методи) до прямого фізичного впливу [37; 38].  Автор О. М. Суходоля зазначає розширення використання критичної інфраструктури як об’єкта цілеспрямованого впливу та висвітлює проблеми швидкості реагування та координації  дій органів державної влади в Україні в частині запобігання реалізації загроз стійкості функціонування, організації захисту об’єктів критичної інфраструктури та ліквідації наслідків пошкодження критичної інфраструктури [38, c. 67].   Детальний аналіз впливу фізичних загроз на енергетичний сектор України наводиться у дослідженні Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки, де висвітлено методи зловмисного впливу у воєнний час [39]. Так, в дослідженні оцінюється використання Росією енергоносіїв як політичної зброї, розглядаються атаки на енергетичну інфраструктуру під час конфлікту на Донбасі у 2014–2017 роках та запропоновано заходи для підвищення стійкості енергетичного сектору України, як то: створення належної законодавчої бази, яка б визначала відповідальність відповідних органів державної влади щодо захисту критичної інфраструктури, розробка міжнародної системи захисту критичної енергетичної інфраструктури від зловмисних дій [39, c. 24].  Науковці О. Каікова, В. Терзіян та інші  досліджують стійкість (щодо гібридних загроз) різних архітектур Індустрії 4.0 і, особливо, штучного інтелекту при прийнятті рішень. Авторами запропоновано  підходи до тренування стійкості за допомогою спеціальних методів змагального навчання, подібних до «імунізації» («вакцинації») проти гібридних загроз [40, c. 11].  Організаційне забезпечення енергетичної сфери України здійснюється органами влади, що виконує такі функції стратегічного управління:   52    розробка та реалізація політики стратегічного розвитку, стратегічних концепцій. Центральну виконавчу роль виконують Кабінет Міністрів та Міненерго. Міненерго є профільним міністерством, що відповідальне за реалізацію політики в енергетичній сфері. Відомство розробляє концепції, стратегічні документи, що впливають на розвиток енергетики та здійснює контроль над паливно­енергетичним сектором (в електроенергетичному, ядерно­промисловому, вугільно­промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі). Міністерство слідкує за збалансованим розвитком енергетичної сфери через розроблення та впровадження державних інвестиційних програм, розробляє прогнозний енергетичний баланс. Уряд та Міненерго несуть відповідальність за питання національної безпеки у сфері енергетики [41];    управління розвитком державних енергетичних  компаній. Міненерго здійснює управління державними енергетичними компаніями, зокрема видобувними підприємствами, НАЕК «Енергоатом» та вузькогалузевими контролюючими та науковими підприємствами. Кабмін здійснює управління та представляє інтереси держави в державних підприємствах та підприємствах, де держава має свою частку акцій (НАК «Нафтогаз», АТ «Магістральні газопроводи України», Держгеонадра). Міндовкілля, Мінфін, Мінрегіон своєю діяльністю теж дотично впливають на енергетичну сферу через державні програми розвитку, концепції реформування соціальних та екологічних сфер. Верховна Рада України законодавчо формує політику розвитку енергетичного сектору, ратифікує міжнародні угоди, що в тому числі стосуються енергетики. Парламент фактично визначає відповідальних за здійснення політики та законодавчо встановлює правила функціонування енергетичних ринків, відносини між державою, виробниками та споживачами енергії та іншими державами;      регулювання розвитком енергетичних компаній та енергетичної сфери загалом. Незалежним регулятором є НКРЕКП (Національна комісія, 53  що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). Регулятор контролює роботу енергетичних ринків та комунальних послуг. НКРЕКП видає ліцензії на виробництво, постачання, розподіл енергії, контролює виконання ліцензійних умов, накладає штрафні санкції та в окремих випадках відкликає ліцензії. НКРЕКП регулює роботу енергетичних підприємств, що виробляють, транспортують, постачають енергію споживачам, через встановлення тарифів. Також Регулятор відповідальний за забезпечення захисту прав споживачів [42];    координація діяльності в питаннях енергетичної безпеки. РНБО є координаційним органом при Президентові України, який покликаний координувати дії різних гілок влади у ситуаціях, що можуть загрожувати національній, в тому числі енергетичній, безпеці країни. Рішення РНБО можуть стосуватися будь яких сфер енергетики задля попередження або вирішення кризових ситуацій. Прийняті на засіданнях РНБО рішення є обов’язковими до виконання для усіх гілок виконавчої влади [43];    організація ефективного вироблення та використання енергетичних ресурсів в громадах та регіонах. Місцеві органи влади та місцевого самоврядування встановлюють тарифи на теплову енергію для генеруючих підприємств та інші види комунальних послуг [43]. У випадку надзвичайних ситуацій місцеві адміністрації та громади здійснюють заходи задля попередження та подолання негативних наслідків. Місцеві органи влади також працюють над розробкою комплексних планів постачання енергії для споживачів, розробляють системи заходів щодо об’єктів енергетики в надзвичайних умовах. Якщо на місцеві органи виконавчої влади покладені обов’язки здійснювати заходи надзвичайного стану, то енергетичні підприємства та інші об’єкти зобов’язані виконувати розпорядження визначених органів [44].  Система управління державними енергетичними компаніями наведена на рис. 1.4.    54                                        Рисунок 1.4 – Система управління державними енергетичними компаніями  Джерело: узагальнено автором      Це є зовнішнє середовище енергетичної компанії. На рівні ж самих енергетичних компаній організаційна структура управління ними є найважливішою характеристикою організаційного забезпечення, тому що забезпечує взаємоузгодженість, взаємозв’язок і взаємодію між суб’єктом господарювання і зовнішнім середовищем у досягненні запланованих цілей і завдань.   Кабінет Міністрів України ­ АТ Оператор ринку   ­ ДП «Гарантований покупець»  ­ ПАТ «Магістральні газопроводи України»   Дочірня компанія: ТОВ «Оператор ГТС України»  ­ ДП Енергоатом   Дочірня компанія: Donuslav Wind Power Station  ­ ДПЗД Укрінтеренерго   Дочірні компанії: Ukrenergy Holding AG, Ukrenergy Trade  ZRt  ­ ПрАТ Національна вугільна компанія   ­ ПрАТ Укргідроенерго   Дочірні компанії: Київська ГЕС та Київська ГАЕС, Канівська ГЕС, Кременчуцька ГЕС, Середньодніпровська ГЕС, Дніпровська ГЕС­1 та Дніпровська ГЕС­2, Каховська ГЕС, Дністровська ГЕС та Дністровська ГАЕС  ­ ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго»   ­ НАК «Нафтогаз України»  Дочірні компанії: Укргазвидобування, Укртрансгаз, Укрнафта, Нафтогаз Цифрові Технології, Чорноморнафтогаз, Укртранснафта, Науканафтогаз, Газ України, ЛІКВО, Укрспецтрансгаз, Нафтогаз­Україна засновник  ­ НАК «Надра України» (засновником є КМУ)  Фонд   держмайна  ­ ПрАТ «Центренерго»      ­ ПрАТ «Донбасенерго»   ­ Одеська ТЕЦ   ­ ПрАТ «Запоріжжя обленерго»   ­ АТ «Харківобленерго»  ­ АТ «Хмельницькобленерго» та інші  Міністерство  фінансів  НЕК «Укренерго»  власник  засновник  Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів  Міністерство енергетики  55  Досягти цього, на думку Я. Шпака, можливо лише за умови розробки обґрунтованої стратегії, в основу формування якої покладено раціональне використання виробничого і фінансово­економічного потенціалу енергетичної компанії, побудова оптимальної організаційної структури управління, за допомогою якої саме й здійснюється вище зазначена взаємодія [3, с. 297].  Різноманіття елементів організаційних структур і їх інформаційні взаємозв’язки характеризують систему управління стратегічним  розвитком енергетичних підприємств та впливають на ефективність їх функціонування. Моделювання тієї або іншої організаційної структури залежить від визначених стратегічних цілей і стратегічних завдань.   Що стосується нормативно­правового забезпечення розвитку