123Право та інновації № 3 (27) 2019 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА УДК 341.1/8 DOI: 10.31359/2311-4894-2019-27-3-123 КАЛМИКОВА О. С. кандидат юридичних наук, асистент кафедри між- народного права Національного юридичного уні- верситету імені Ярослава Мудрого МІЖНАРОДНО­ПРАВОВІ СТАНДАРТИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ВІД ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКОЮ ВІКУ У статті розглядаються міжнародні стандарти протидії дискримінаціїї за ознакою віку, досліджуються про- цеси формування міжнародно-правового співробітництва щодо захисту прав людей у цій сфері, а також аналізу- ються міжнародні акти присвячені цій проблемі. Ключові слова: боротьба із дискримінацією, Рада Європи, Європейський Союз, права людини, принцип рівності. Постановка проблеми. На думку деяких вчених, вікова дискримінація породжує менше напруженос- ті в суспільстві, але є більш поширеною, ніж інші види дискримінації. Подібний підхід все в більшій мірі починає усвідомлювати громадськість в тих країнах, де вже почали боротьбу з віковою дискри- мінацією. Як показали дослідження, проведені на території Європейського Союзу, в 2002 р. 35% опи- таних громадян держав - членів ЄС визнавали факт широкого поширення вікової дискримінації в своїх країнах, а в 2007 р. ствердно відповіли на дане пи- тання вже 46% опитаних. [1] Вкрай показовим є те, що в ході опитування 2002 року, в якому брала участь 16 000 громадян ЄС з 15 держав-членів, представни- ки вікової групи від 15 до 24 років в п’ять разів час- тіше, ніж представники вікової групи від 65 років і старше відзначали наявність вікової дискримінації в сфері праці та доступу до послуг. [2] У дослідженнях, проведених в 2005 р в Велико- британії, 29% опитаних визнали, що вони піддава- лися дискримінації за ознакою віку. При цьому серед респондентів число осіб, які зазнали вікової дискри- мінації, в процентному відношенні перевищувало число тих, хто піддався дискримінації за будь-яких інших підстав. В ході опитування, проведеного в 2006 р, 40% із понад 2 000 опитаних визнали, що дискримінація за ознакою віку є серйозною пробле- мою. [3] Статистичні дані підтверджують думку, згідно з яким відмінність в зверненні за ознакою віку вкоре- нилося в сучасній культурі праці в більшій мірі, ніж відмінність у зв’язку з будь-якою іншою дискримі- наційною підставою. [4] Як показало опитування, проведене в державах - членах ЄС в 2007 р, 57 % респондентів, що представляли різні країни, негатив- но відповіли на запитання про тому, чи здатні особи старше 50 років працювати ефективно. Практика органів щодо забезпечення рівних можливостей свідчить про те, що кількість скарг і позовів, що подаються в зв’язку з дискримінацією за ознакою віку в зарубіжних країнах, відносно стабіль- но. В Ірландії в період з 2000 по 2001 рр. 17 % справ, які розглянули трибунали з питань рівноправності у зв’язку з дискримінацією в сфері праці та зайнятості, стосувалися вікової дискримінації, і ця пропорція зберігалася й надалі. [5] У Франції скарги, пов’язані з віковою дискримінацією, становили 7% від загаль- ного числа скарг, що надійшли до Верховного органу по боротьбі з дискримінацією в 2008 р, 5,5% - в 2009 р. [6] Мета цієї статті полягає у дослідженні міжнарод- них стандартів протидії дискримінації за ознакою віку, дослідженні процесів формування міжнародно- правового співробітництва щодо захисту прав людей у цій сфері, а також міжнародних актів присвячених цій проблемі. Аналіз останніх досліджень. Різноманітні ас- пекти принципу недискримінації були предметом дослідження багатьох авторів, йому присвячено ве- лику кількість творів, більшість з них належить та- ким українським авторам як: М. В. Буроменський, В. Г. Буткевич, М. М. Гнатовський, В. Н. Денисов, В. І. Євінтов, Л. Г. Заблоцька, В. А. Капустинський, Д. Н. Киценко, В. В. Мицик, В. Є. Мармазов, © Калмикова О. С., 2019 124 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Право та інновації № 3 (27) 2019 П. М. Рабінович, В. М. Сорокун, А. Л. Федорова, Т. І. Шинкаренко, С. В. Шевчук, Е. В. Шишкіна, В. А. Явір та ін. У зарубіжній доктрині фрагментар- ні розробки містяться у роботах А. Х. Абашидзе, Ю.А. Антонова, В. А. Бачиніна, М.-Ф. Бельведер, Дж. Брауна, A. M. Вавілова, Т.А. Васильева, М. Го- дош, Л. М. Гойа Дансо, Т. К. Житкової, В. А. Карташ- кіна, Р. Керра, І. І. Лукашука, Дж. Мердока, А. Пе- ротті, Т. М. Петухової, Ю. А. Решетова, Ю. В. Сапро- нова, К. Томашевського та ін. Виклад основного матеріалу. Слід зазначити, що в сучасних умовах питання рівноправності і бо- ротьби з дискримінацією перетворюються в один з ключових напрямків в сфері захисту прав людини. Заборона дискримінації за ознакою віку, а також за ознаками стану здоров’я, обмежених можливостей і сексуальної орієнтації розглядається в якості другого покоління прав на рівне ставлення. В силу цього боротьба з віковою дискримінацією поки ще не є пріоритетним напрямком у розвитку міжнародно- правових та національних інструментів забезпечення рівноправності. Вона як і раніше трактується як но- вий напрямок боротьби з дискримінацією, хоча останнім часом їй приділяється підвищена увага. Для початку хотілося б зауважити, що дискримі- нація за ознакою віку відрізняється від інших видів дискримінації, оскільки її потенційною жертвою є будь-яка особа. В основі дискримінації за ознакою статі чи раси лежать ознаки, що належать людині від народження і залишаються незмінними протягом його життя. А вік, як всім відомо, - поняття відносне. Приналежність до вікової групи, яка дискримі- нується не визначена обставинами народження осо- би, потенційною жертвою такої дискримінації може стати кожна людина в будь-який період свого життя. Сорокарічний працівник є молодим в порівнянні зі своїм 50-річним колегою, проте він значно старше 30-річного кандидата, що претендує одночасно з ним на певне робоче місце. Разом з тим необхідно відзна- чити, що ймовірність попадання в розряд соціально вразливої меншини істотно зростає в міру старіння особи. Цей різновид дискримінації є менш явним, ніж інші види дискримінації, оскільки фізичні і психічні можливості особи можуть змінюватися з плином часу, і не всі відмінності в зверненні, пов’язані з ві- ком, можуть розглядатися як заборонена дискримі- нація, зокрема в сфері трудових відносин. Крім того, пряму вікову дискримінацію не за- вжди можна чітко ідентифікувати на практиці. Як правило, про потенційну дискримінацію за озна- кою віку можуть свідчити такі ознаки, як вказівка на певний вік або вікові рамки ( «не старші 40 ро- ків», «від 20 до 35 років»), приналежність до пев- ної групи ( «молоді», «зрілі», «представники стар- шої вікової групи»), біологічні характеристики («жінки дітородного віку») або відмінні ознаки, властиві певному віку («динамічні», «володіють великим досвідом») і т.д. Виникають проблеми і з встановленням, так званої, непрямої дискримінації, оскільки категорія осіб, які перебувають в неспри- ятливому становищі, стосовно даного виду дис- кримінації чітко не встановлена. Цей різновид дис- кримінації зовсім не в’яжеться з приналежністю до чітко визначеної групи, а зачіпає різним чином представників різних вікових груп, надаючи най- більш серйозний вплив на молодь і представників старших вікових груп. Крім того, вплив дискримі- нації за ознакою віку в значній мірі посилюється в тому випадку, коли має місце множинна дискримі- нація, тобто дискримінація за різними підставами, зокрема щодо молодих жінок або представників етнічних меншин, що відносяться до старшої ві- кової групи. Вікова дискримінація є одним із проявів уперед- жень, пов’язаних з, так званим, ейджизмом, поши- ренням передбачуваних групових особливостей, пов’язаних з віком, на осіб, що належать до відповід- ної вікової групи, незалежно від їх індивідуальних особливостей. [7] Разом з тим, як відзначається в літературі, вік особи часто не є чітким індикатором його здібностей і компетентності, і використання вікових відмінностей зазвичай пов’язане зі стерео- типами і презумпціями, що ігнорують людську різно- манітність в рамках певної вікової групи. [8] Важливим є те, що представниками різних між- народних організацій визнається існування дискри- мінації за ознакою віку. У доповіді Генерального секретаря ООН «Обмеження інтересів літніх людей: виявлення практики обмеження інтересів літніх лю- дей і боротьба з нею в глобальному контексті» від 9 січня 2002 р. відзначалося, що негативні стереотипи і очорнення престарілих можуть виражатися у від- мові від дотримання принципу рівного доступу до можливостей, ресурсів, пільг, а вікова дискримінація в галузі праці може вести до ізоляції працівників похилого віку в сфері офіційної зайнятості. Гене- ральний директор Міжнародної конфедерації праці вказував на те, що при спробі знайти роботу літні люди стикаються з дуже серйозними перешкодами (п. 121 Доповіді «Рівність у сфері праці - веління часу», 2003 р). Генеральний секретар ООН звертав увагу на те, що люди похилого віку є жертвами дис- кримінації в основних сферах, пов’язаних з розви- тком (охорона здоров’я, освіта, зайнятість і доступ до інших послуг), і визнавав основне значення бо- ротьби з дискримінацією за ознакою віку для забез- печення необхідної поваги, якого заслуговують літні люди (п. 41, 42 Доповіді «Основні зміни в сфері старіння, що відбулися в період після проведення 125 КАЛМИКОВА О. С. Міжнародно-правові стандарти у сфері захисту від дискримінації за ознакою віку Право та інновації № 3 (27) 2019 другої Всесвітньої асамблеї з проблем старіння» від 21 листопада 2006 р.) Разом з тим в більшості міжнародно-правових документів у галузі прав людини, як правило, міс- титься відкритий перелік підстав для дискримінації, де спеціально не передбачена заборона дискриміна- ції за ознакою віку. Питання, пов’язані з даним ви- дом дискримінації, в незначній мірі зачіпаються в Конвенції МОП № 111 про дискримінацію в галузі праці та занять від 25 червня 1958 р цієї Конвенції, що пропонує державам-учасницям проводити наці- ональну політику, спрямовану на заохочення рівності можливостей і поводження стосовно праці і занять з метою викорінення будь-якої дискримінації (ст. 2), скасовувати будь-які законодавчі положення і зміню- вати будь-які адміністративні постанови або практи- ки, несумісні з цією політикою (п. «з» ст. 3), вік не був вказаний як самостійна підстава дискримінації (підп. «а» п. 1 ст. 1). Разом з тим державам-учасни- цям було надано право розширеного трактування терміну «дискримінація» та включення в нього будь- яких інших відмінностей, недопущень або переваг, що призводять до порушення рівності можливостей і поводження в даній сфері (підп. «b» п. 1 ст. 1). Як зазначається в літературі, МОП заохочує широкі під- ходи до дискримінації у сфері праці та зайнятості, пропонуючи державам-учасницям надавати захист усім тим, хто його потребує. Зокрема, вітаються до- повіді держав-учасниць, в яких розглядаються пи- тання вікової дискримінації. [9] Слід зазначити, що в Конвенції вік все ж був виділений як підстава для здійснення заходів, спрямованих на задоволення специфічних потреб осіб, які потребують особливо- го захисту і допомоги, тобто позитивних дій, які не розглядаються як дискримінація (п. 2 ст. 5). В Рекомендації МОП від 23 червня 1980 р № 162 «Про літніх трудящих» містяться пропозиції щодо розвитку національної політики та законодавства, спрямовані на забезпечення рівності в спілкуванні (ч. II). Рекомендація не є юридично зобов’язуючим документом, проте вона досить чітко показує орієн- тири політики в сфері праці і зайнятості і забезпечен- ня рівних можливостей для представників різних вікових груп. Відповідно до даної Рекомендації, пра- цівники похилого віку нарівні з іншими особами повинні користуватися рівністю можливостей і звер- нення щодо доступу до служб професійної орієнтації та працевлаштування, до роботи за їхнім вибором як у державному, так і в приватному секторах, щодо винагороди за рівну працю і умов праці, заходів со- ціального забезпечення, можливостей мати житло, доступу до соціальних і медичних служб (п. 5). По- ряд з цим, таким особам необхідно забезпечити до- ступ до органів, уповноважених розглядати скарги про рівність можливостей і ставлення, з метою роз- слідування для виправлення будь-якої практики, що суперечить національній політиці, яка орієнтована на сприяння рівності можливостей та ставлення для трудящих незалежно від їх віку (п. 8). Що стосується наднаціональних стандартів в сфері захисту від дискримінації за ознакою віку, то положення, пов’язані із запобіганням і викорінен- ням дискримінації за ознакою віку, досить деталь- но розроблені в праві Європейського Союзу. Тра- диційно в ЄС пріоритетна увага приділялася бо- ротьбі з дискримінацією за ознакою статі та громадянства, проте акценти змінилися після рати- фікації в 1997 р. Амстердамського договору, який надав інституціональним структурам Співтовари- ства нові повноваження в сфері боротьби з дис- кримінацією по ряду підстав, в тому числі і в зв’язку з віком особи. Посилення ролі Європей- ського Союзу у викоріненні дискримінації за озна- кою віку знайшло відображення і в Директиві Єв- ропейської Ради 2000/78 / ЄС від 27 листопада 2000 р., яка встановлює загальні рамки для рівного став- лення у сфері праці та зайнятості. Вказівка на дискримінацію за ознакою віку міс- титься також в Хартії Європейського Союзу про основоположні права, [10] що включила вік до пере- ліку підстав забороненої дискримінації (ч. 1 ст. 21), а також в преамбулі Директиви 2004/58 від 29 квітня 2004 г. «Про право громадян Союзу і членів їх сімей вільно пересуватися і проживати на території дер- жав-членів ». Метою Директиви 2000/78 / ЄС є створення за- гальних меж для боротьби з дискримінацією за озна- кою релігії або переконань, обмежених можливостей, віку або сексуальної орієнтації в сфері праці і зайня- тості (ст. 1). Її положення застосовуються до всіх осіб як в публічному, так і приватному секторах щодо умов доступу до працевлаштування, самостій- ної економічної діяльності та зайнятості; доступу до всіх видів і рівнів професійної орієнтації, професій- ної підготовки, підвищення кваліфікації або перепід- готовки; працевлаштування та умов праці; членства та участі в діяльності будь-яких організацій трудя- щих або роботодавців або організацій, члени яких здійснюють певну професійну діяльність (п. 1 ст. 3). У ній вводиться заборона на пряму і непряму дис- кримінацію (п. 2 ст. 2), утиски (п. 2 ст. 2), вказівку здійснювати дискримінацію будь-яких осіб (п. 4 ст. 2), а також на віктімізацію (ст. 11). Директива вста- новлює також правила щодо захисту прав потерпілих осіб (ст. 9) і розподілу тягаря доказування у справах про дискримінацію (ст. 10). В даному документі передбачаються і допустимі випадки відступу від принципу заборони дискримі- нації за ознакою віку. До таких, зокрема, належать такі заходи, як: 126 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Право та інновації № 3 (27) 2019 - встановлення в національному законодавстві пенсійного віку; - здійснення виплат будь-якого роду в рамках державних або прирівняних до них програм, вклю- чаючи програми соціального забезпечення і соціаль- ного захисту; - проходження служби в збройних силах; - відмінності в зверненні, які в світлі національ- ного права об’єктивно і обґрунтовано виправдані законною метою, включаючи легітимну політику щодо зайнятості, ринку праці і завдань професійної підготовки, за обставини, що засоби досягнення цієї мети адекватні і пропорційні; - встановлення певного віку для участі в програ- мах соціального забезпечення або для отримання пільг у зв’язку з виходом на пенсію або непрацездат- ністю, а також використання в рамках цих програм вікового критерію для обчислення розмірів виплат (п. 14 преамбули; п. 3, 4 ст. 3; п. 1, 2 ст. 6). Що стосується національного законодавства за- рубіжних країн, то у багатьох зарубіжних країнах визнається важливість боротьби з усіма формами дискримінації, однак ступінь розробленості правових механізмів, спрямованих на боротьбу з нею, варію- ється досить істотно в різних сферах, стосовно різ- них соціально вразливих груп. У конституціях ряду зарубіжних країн закріплю- ються права представників соціально вразливих груп - дітей та молоді (ст. 54 Конституції Албанії, ч. 1 § 67 Конституції Угорщини, ст. 38 Конституції Словач- чини, ст. 56 Конституції Словенії, ст. 11 Конституції Швейцарії, ст. 29 Хартії основних прав і свобод Че- хії), а також позитивні зобов’язання держави щодо соціальної підтримки та інтеграції людей похилого віку (ч. 4.1 ст. 45 Конституції Ірландії, ст. 50 Консти- туції Іспанії, ч. 3 ст. 21 Конституції Греції, ст. 61 Конституції Туреччини). Разом з тим в рамках регламентації принципів рівноправності та недискримінації вік порівняно рідко виділяється в якості самостійної підстави для дискримінації (ч. 3 ст. 23 Конституції Еквадору, ст. 1 Конституції Мексики, ч. 3 ст. 9 Конституції ПАР, ч. 2 § 6 Конституції Фінляндії, ч. 2 ст. 8 Конституції Швейцарії). У більшості країн вік підпадає під «інші обста- вини», незалежно від яких гарантується дотримання принципу рівноправності (ст. 14 Конституції Іспанії, ст. 1 Конституції Нідерландів). На законодавчому рівні заборона дискримінації за принципом віку може закріплюватися в різних актах. Це можуть бути трудові кодекси (Чилі, Литва, Румунія, Польща), що встановлюють загальну за- борону дискримінації або нерівності в зверненні, відступ від якого може бути виправданим тільки вагомими і розумними підставами. Разом з тим, на думку фахівців, в даний час загальною тенденцією стало прийняття законів, які передбачають позитив- ні обов’язки щодо попередження дискримінації та сприяння рівності, замість законів, що містять лише заборону дискримінації. Вік все частіше включають в число підстав за- бороненої дискримінації в комплексних антидискри- мінаційних актах (Закон Болгарії 2003 року про за- хист від дискримінації, Акт ПАР 2000 року про спри- яння поширенню рівноправності і запобіганню несправедливої дискримінації, Акт Фінляндії 21/2004 про заборону дискримінації, Закон Греції 3304/2005 про застосування принципу рівності в спілкуванні, незалежно від раси або етнічного по- ходження, релігійних або інших переконань, обме- жених можливостей, віку або сексуальної орієнтації). Антидискримінаційні закони зорієнтовані на за- хист осіб, які традиційно знаходилися в менш сприят- ливому положенні. Дія цих законів, як правило, по- ширюється на сфери праці і зайнятості, освіти і про- фесійної підготовки кадрів, соціального забезпечення, надання послуг. Для сучасних антидискримінаційних законів характерно закріплення не тільки негативних зобов’язань (не здійснювати дискримінацію), але і позитивних зобов’язань (робити певні дії) з метою запобігання рівноправності і викорінення дискриміна- ції. Найбільш повно позитивні зобов’язання регламен- туються в південноафриканському Акті про сприяння поширенню рівноправності і запобіганню несправед- ливої дискримінації. Відповідно до цього закону, дер- жава зобов’язана розробляти програми сприяння роз- повсюдженню рівноправності, розвивати відповідне законодавство, надавати допомогу і здійснювати під- готовку кадрів з питань рівноправності, розвивати внутрішні механізми розгляду скарг у справах про несправедливу дискримінацію. Кожне міністерство, будь-яка юридична особа, яка має договірні зобов’язання з державою або здійснює публічні по- вноваження, має розробляти плани дій щодо запобі- гання несправедливої дискримінаціі (ст. 25, 26). Спри- яння поширенню рівноправності розглядається і як обов’язок будь-якої особи (ч. 2 ст. 24). Для антидискримінаційних законів характерно також створення спеціального органу або органів, що забезпечують реалізацію принципу рівних можли- востей та захист осіб, які постраждали від дискримі- нації. Як правило, дані органи здійснюють моніто- ринг дотримання антидискримінаційного законодав- ства, проводять власні розслідування щодо передбачуваних порушень принципу рівноправності, а в разі необхідності можуть звертатися з позовом до суду у справах про дискримінацію. У разі створення єдиного органу забезпечення рівноправності та недискримінації розглядається як комплексна проблема, а боротьба з конкретними 127 КАЛМИКОВА О. С. Міжнародно-правові стандарти у сфері захисту від дискримінації за ознакою віку Право та інновації № 3 (27) 2019 різновидами дискримінації - етнічної, гендерної, ві- кової - трактується як складова частина більш широ- кого руху проти дискримінації. Це дозволяє привер- тати увагу і до тих аспектів боротьби за рівноправ- ність, які не належать до числа політично пріоритетних. Слід зазначити, що створення універ- сального органу може полегшити проблему подачі скарг особами, постраждалим від дискримінації, оскільки дуже часто вони є жертвами дискримінації по ряду підстав. Створення єдиного органу дозволяє також розробляти універсальні підходи до реалізації антидискримінаційного законодавства, застосовува- ти загальні стандарти, забезпечувати однакову реа- лізацію програм позитивних дій в публічному та приватному секторах. Створення мережі спеціалізованих органів явно краще, якщо в країні діють кілька спеціальних актів, що регламентують забезпечення рівноправності за ознакою статі, етнічного походження або віку, а не універсальний комплексний акт. Такі органи зможуть приділяти належну увагу особливостям конкретних різновидів дискримінації, виявити специфічні засоби боротьби з їх проявами, встановити стабільні і постійні контакти з неурядо- вими організаціями, що представляють спеціальні інтереси. В даний час в зарубіжних країнах скарги, пов’язані з дискримінацією за ознакою віку, розгля- дають омбудсмени в сфері рівноправності і заборони дискримінації (Норвегія) або по рівності в ставленні (Австрія), Комісії з рівних можливостей (Греція, Нідерланди) або по захисту проти дискримінації (Болгарія), Верховний орган по боротьбі з дискримі- нацією і за забезпечення рівноправності (Франція) і т.д. Підсумовуючи все вищезазначене, можно зроби- ти висновок, що викорінення дискримінації за озна- кою віку не може бути досягнуто тільки шляхом за- безпечення рівного підходу до осіб незалежно від віку. Це потребує зміни пріоритетів політики щодо молоді та представників старших вікових груп, роз- робки мінімальних стандартів надання послуг або індивідуальних продуктів для різних вікових груп, здійснення моніторингу за наданням послуг, прове- дення регулярних консультацій з громадськими об’єднаннями, які представляють їхні інтереси. Сер- йозну увагу необхідно приділити і підвищенню пра- вової грамотності населення, зокрема шляхом під- готовки і розповсюдження соціальної реклами, тема- тичних публікацій і програм в засобах масової інформації. ЛІТЕРАТУРА 1. Discrimination in the European Union // Eurobarometer. 2007. № 263. 2. Meenan H. Age Discrimination in Europe: A late bloomer or wall-flower? Paper for International Federation on Ageing Conference. Copenhagen, 2006. 31 May. P. 5. 3. Help the Aged. Policy Statement 2007. L., 2007. P. 3. 4. Brettle O. An Unequal union // Employment Law Journal. December 2006/January 2007. P. 5 5. Reid M. Age discrimination in employment: issues arising in practice. Paper for Conference «The Race and Frame- work Employment Directives». Trier, 2004. 2 October. 6. Rapport annuel HALDE 2008, 2009: http// www.halde.fr. 7. Macnicol J. Age discrimination: An historical and contemporary analysis. Cambridge, 2006. P. 6. 8. O’Cinneide C. Age discrimination and European Law. Brussels, 2005. P. 30. 9. Ghosheh N. Age discrimination and older workers: Theory and legislation in comparative context. Conditions of Work and Employment Series. № 20. Geneva, 2008. P. 14, 17. 10. Хартия Европейского Союза об основных правах: Комментарий / под ред. С.Ю. Кашкина. Москва, 2001. С. 97–104. REFERENCES 1. Discrimination in the European Union // Eurobarometer. 2007. № 263 [in English] 2. Meenan H. (2006) Age Discrimination in Europe: A late bloomer or wall-flower? Paper for International Federation on Ageing Conference. Copenhagen,. 31 May. P. 5 [in English] 3. Help the Aged. Policy Statement 2007. L., 2007. P. 3 [in English] 4. Brettle O. An Unequal union // Employment Law Journal. December 2006/January 2007. P. 5 [in English] 5. Reid M. Age discrimination in employment: issues arising in practice. Paper for Conference «The Race and Frame- work Employment Directives». Trier, 2004. 2 October [in English] 6. Rapport annuel HALDE 2008, 2009: http// www.halde.fr [in English] 7. Macnicol J. Age discrimination: An historical and contemporary analysis. Cambridge, 2006. P. 6. [in English] 128 АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА Право та інновації № 3 (27) 2019 8. O’Cinneide C. Age discrimination and European Law. Brussels, 2005. P. 30 [in English] 9. Ghosheh N. Age discrimination and older workers: Theory and legislation in comparative context. Conditions of Work and Employment Series. № 20. Geneva, 2008. P. 14, 17 [in English] 10. Khartiya Evropeyskogo Soyuza ob osnovnykh pravakh: Kommentariy (2001) (Kashkina S.Yu. Ed.) Moskva.. pp. 97–104 [in Russian] КАЛМЫКОВА А. С. кандидат юридических наук, ассистент кафедры международного права Национального юридического университета имени Ярослава Мудрого МЕЖДУНАРОДНЫЕ СТАНДАРТЫ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ ДИСКРИМИНАЦИИ ПО ПРИЗНАКУ ВОЗРАСТА В статье рассматриваются международные стандарты противодействия дискриминациии по признаку возрас- та, исследуются процессы формирования международно-правового сотрудничества по защите прав людей в этой сфере, а также анализируются международные акты посвященные этой проблеме. Ключевые слова: борьба с дискриминацией, Совет Европы, Европейский Союз, права человека, принцип равенства. KALMYKOVA O. S. PhD, Assistant of the Department of International Law of Yaroslav Mudryi National Law University INTERNATIONAL LEgaL STANDARDS IN THE FIELD OF AGE DISCRIMINATION Problem setting. In today’s context, equality and anti-discrimination issues are turning into one of the key areas of human rights protection. The prohibition of age discrimination as well as health, disability and sexual orientation is seen as a second generation of equal rights. As a result, the fight against age discrimination is not yet a priority in the development of international legal and national equality instruments. It is still regarded as a new area of anti-discrimination, although it has received increasing attention lately. Analysis of recent research and publications. Various aspects of the principle of non-discrimination have been the subject of research by many authors, he is devoted to a large number of works, most of them belong to such Ukrainian authors as: MV Buromensky, VG Butkevych, MM Hnatovsky, VN Denisov, V I. Evintov, L. G. Zablotskaya, V. A. Kapustinsky, D. N. Kitsenko, V. V. Mitsik, V. E. Marmazov, P. M. Rabinovich, V. M. Sorokun, A. L. Fedorova, TI Shynkarenko, SV Shevchuk, EV Shishkin, VA Yavir and others. In foreign doctrine fragmentary developments are contained in the works of A. Kh. Abashidze, Yu.A. Antonova, VA Bachinina, M.-F. Belvedere, J. Brown, A. M. Vavilova, T.A. Vasilyeva, M. Godosh, L. M. Goya Danso, T. K. Zhitkova, V. A. Kartashkin, R. Kerr, I. I. Lukashuk, J. Murdoch, A. Perotti, T. M. Petukhova, Y. A. Reshetov, Yu. V. Sapronov, K. Tomashevsky and others. Article’s main body. This form of discrimination is less apparent than other forms of discrimination, since the physical and mental capacity of the individual may change over time, and not all age-related differences in treatment may be regarded as prohibited discrimination, particularly in the field of employment. Conclusions and prospects for the development. The eradication of age discrimination cannot be achieved solely by ensuring equal treatment of persons, regardless of age. This requires changing policy priorities for young people and seniors, developing minimum standards of service or individual products for different age groups, monitoring service delivery, and conducting regular consultations with community organizations that represent their interests. Serious attention should also be paid to raising the legal literacy of the population, in particular by preparing and distributing social advertising, thematic publications and programs in the media. Keywords: fight against discrimination, Council of Europe, European Union, human rights, principle of equality.